ЗОБОВ'ЯЗАННЯ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ, ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

ТА ВИРОБНИЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

§ 1. Зовнішньоекономічні договори (контракти)

Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоекономічний договір (контракт). Контракт є зовнішньоекономічною угодою, контрагентами якого є суб'єкти підприємницької діяльності різних країн. Правовідносини, що виникають між названими суб'єктами, мають цивільно-правовий характер.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (ст. 1) визначає контракт як матеріально-оформлену угоду двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрактів, спрямовану на виникнення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Щодо форми укладення, виконання зовнішньоекономічного контракту поряд із загальними нормами цивільного права застосовуються також спеціальні положення законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність. У контексті регулювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) таким актом є також затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України "Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 6 вересня 2001 р. Порядок укладення зовнішньоекономічного контракту допускається лише в письмовій формі. Недотримання письмової форми контракту є підставою його недійсності.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у первинній редакції містив положення щодо необхідності двох підписів з української сторони. Після внесення змін у редакцію ст. 6 названого закону підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) здійснюється у загальному порядку.

Положення про форму зовнішньоекономічного договору (контракту) застосовується для укладення договорів купівлі-продажу товарів, надання послуг, виконання робіт, а також для товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законодавством України.

31—5-633

482

Глава 66

Згідно з Указом Президента України "Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні" від 7 листопада 1994 р. певні контракти підлягають реєстрації. Для цього суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який є стороною контракту, повинен подати такі документи:

— заявку у довільній формі на офіційному бланку суб'єкта підприємницькоїдіяльності за підписом його керівника;

— інформаційну карту зовнішньоекономічного контракту;

— оригінал зовнішньоекономічного контракту з усіма додатками, специфікаціями, додатковими угодами і документами, які є частиною контракту;

— копію контракту, посвідчену в установленому порядку керівником суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

— документ про оплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного договору (контракту).

Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів здійснюється в строк не більше семи робочих днів з дати подання документів.

Відмова в реєстрації контракту можлива з таких підстав:

— відсутність документів, необхідних для реєстрації;

— невідповідність умов договору (контракту) законодавству України;

— до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності застосовано санкції, передбачені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

— наявність заборони зі сторони зарубіжних держав на ввезення відповіднихнаціональних товарів;

— відсутність імпортних квот, встановлених іноземними державами на ввезення українських товарів;

— застосування режиму Індивідуального ліцензування до іноземного контрагента відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Крім названих нормативних актів, правове регулювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) здійснюється на основі інших нормативно-правових актів. Зокрема, порядок розрахунків за зовнішньоекономічними договорами здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", кошти резидентів в іноземній валюті підлягають зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни, передбачені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення вантажної декларації при експортних операціях або перерахування коштів у порядку передоплати при імпортних операціях. У разі порушення резидентами зазначених термінів стягується пеня в розмірі 0,3 відсотки від суми неотриманої виручки (митної вартості непоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованій за офіційним валютним курсом на день нарахування пені. При цьому загальний розмір пені не може перевищувати розміру заборгованості.

Правову основу регламентування зовнішньоекономічних договорів (контрактів) становлять укази Президента України "Про заходи по упорядкуванню розрахунків за договорами, які укладаються суб'єктами підприємницької діяльності України", "Про застосування правил інтерпретації комерційних термінів".

Останній займає важливе місце при застосуванні міжнародних комерційних термінів (ІНКОТЕРМС). У практиці зовнішньоекономічної діяльності склалася низка загальновизнаних звичаїв, що регулюють поставку товарів. Вони містяться в уніфікованих правилах, тлумачення яких пропонуються в документі — Між-

Зобов'язання у сфері зовнішньоекономічної діяльності...

483

народні правила інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) (в редакції 2000 p.).

Частіше на практиці застосовуються варіанти розподілу ризиків, витрат і обов'язків між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з передачі товару, сформульовані в базових умовах поставки. Правила ІНКОТЕРМС являють собою зібрання типових умов, згідно з якими укладаються контракти купівлі-про-дажу товарів між сторонами комерційного підприємства, які знаходяться на території різних країн.

Метою ІНКОТЕРМС є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних термінів у зовнішньоекономічних відносинах. Таким чином можна уникнути або значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Слід підкреслити, що сфера дії ІНКОТЕРМС обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів (під словом "товари" тут розуміються "матеріальні речі", а не такі товари, як комп'ютерне програмне забезпечення).

В той час, як експортерам, так і імпортерам слід врахувати для здійснення міжнародної торговельної угоди, де вимагається не тільки договір купівлі-продажу, а й договори перевезення, страхування та фінансування, ІНКОТЕРМС стосується тільки одного з цих договорів, а саме — договору купівлі-продажу. Проте домовленість сторін щодо застосування певного терміна ІНКОТЕРМС обов'язково має значення і для інших договорів.

Спеціальним Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" регулюються операції з давальницькою сировиною. До останніх належать операції з переробки (обробки, збагачення або використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників та виконавців), а також етапи (операції з переробки сировини), ввезеної на митну територію України (або закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні), або вивезену за її межі з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менше 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Крім перелічених, договірні відносини у зовнішньоекономічній сфері регулюються указом Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юктур-но-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10 лютого 1996 p., Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 p., постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в Іноземній валюті" від 21 червня 1995 р.