Тема 16: Зобов’язання з договорів позики, кредиту і фінансування під уступку грошової вимоги (4 год.)

При вивченні даної теми, перш за все, потрібно звернути увагу на розмежування досліджуваних договорів між собою, виявлення їх спільних та відмінних рис. Так, незважаючи на зовнішню схожість з позикою у назві, від відносин позики істотно відрізняється позичка, за якою індивідуально визначена річ, неспоживана при її господарському використанні, безоплатно передається позичкодавцем у користу­вання іншій особі - позичальнику, для того, щоб останній скористався нею у відповідності із звичайним економічним призначенням і після використання або ж у встановлений строк повернув. На відміну від позики, при позичці передається не право власності на річ, а лише просте матеріальне утримання речі, без наміру залишити її собі.

Банківська система України шляхом надання кредитів організо­вує та обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу. Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Новим договором у сфері банківського кредитування, практика застосування якого лише починає формуватися, є договір факто­рингу. За договором факторингу фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Договір факторингу необхідно відмежовувати від суміжних правових конструкцій, насамперед, від кредитного договору та цесії.

Вивчення теми передбачає глибокі знання студентами чинного законодавства, практики його застосування, юридичної літератури, основних понять та спеціальної термінології. В силу значного обсягу учбового матеріалу та його складності студентам необхідно також приділити увагу самостійній підготовці.

Питання для обговорення:

Заняття 1.

1. Поняття та правова природа позики. Співвідношення позики і позички, позики і кредиту.
2. Предмет та форма договору позики.
3. Зміст договору позики та відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору.
4. Класифікація видів позики.
5. Поняття та загальна характеристика кредитного договору.

Заняття 2.

1. Елементи та умови кредитного договору.
2. Права та обов’язки сторін за кредитним договором.
3. Поняття і види факторингу. Його відмінність від кредитного договору та від цесії.
4. Сторони та предмет договору факторингу.
5. Зміст договору факторингу.

Практичні завдання.

(відобразити у конспекті підготовки до семінарського заняття)

№1.

ТОВ «Гриф» та ЗАТ «Кондор» уклали між собою договір позики, відповідно до якого ТОВ «Гриф» надавало ЗАТ «Кондор» визначену грошову суму, а останнє зобов'язувалося повернути надану в борг суму через три місяці та сплатити відсотки, визначені у договорі, як плату за користування коштами.

Позикодавець допустив прострочку і перерахував тільки частину обумовленої договором суми позики. По настанню строку платежу ЗАТ «Кондор» звернулося до господарського суду про стягнення визначених договором сум пені за прострочку надання позики і визнання договору недійсним з підстав невідповідності чинному законодавству України. Вказаний договір є безгрошовим (безвалютним) і має всі ознаки кредитного договору, а саме оплатність, строковість, поверненість тощо.

Суд позов задовольнив. Відповідно до судового рішення ТОВ «Гриф» отримало назад надану суму коштів без відсотків за користування. У відповідь ЗАТ «Кондор» звернулося з позовом до ТОВ «Гриф» з вимогою, відповідно до ст. 1212 ЦК України, виплатити як безпідставно збережене майно, усі доходи, які могло отримати ЗАТ «Кондор», користуючись позиковими коштами.

Вирішіть справу.

№2.

Іванов позичив у Романова 2 500 грн. строком на шість місяців. Усно сторони домовилися про плату за користування позикою в розмірі 0,5% від суми позики за кожен день позики шляхом нарахування пені за прострочку повернення позики.

В установлений строк позичальник грошей не повернув. Через три місяці після настання строку виконання договору позики Романов звернувся з позовом до суду про стягнення з Іванова 2 500 грн. суми в розмірі 0,5% пені за кожен день прострочки та 3% річних за час прострочки.

Іванов не заперечував проти сплати 2 500 грн., але відмовився від сплати пені та 3% річних за прострочку, оскільки пеня фактично приховує собою нарахування плати за користування позикою і позикодавець сам винен, що в строк не забрав гроші, які лежали у нього дома і члени сім'ї були повідомлені, що прийде Іванов і йому потрібно буде віддати гроші.

Два свідки підтвердили домовленість сторін за цим договором позики про нарахування плати за користування позикою у вигляді пені.

Вирішіть справу.

№3.

К. уклав з Б. договір позики, передавши йому 1 тисячу доларів США, без зазначення строку виконання зобов'язання. В договорі було зазначено, що його предметом є «передача у користування Б. 1 000 умовних одиниць із зобов'язанням Б. їх повернути». Домовленості про укладення договору сторони досягли в усній формі, а оформили договір розпискою.

Яких порушень чинного законодавства припустилися сторони? Чи підлягає задоволенню, і в якій сумі, позов про стягнення заборгованості за таким договором позики?

№4.

Іванов взяв у позику у банка «ABC Bank» 20000 грн. на два роки з умовою щомісячної виплати відсотків по банківській ставці рефінансування. Перший рік Іванов сплачував відсотки, після чого звернувся до банку з пропозицією повернення всієї суми грошей. Працівник «ABC Bank» відмовив гр-ну Іванову, зазначивши, що лише після закінчення строку дії договору може бути повернута взята в кредит сума.

Яка різниця між договором позики і кредитним договором? Чи правомірна відмова працівника банку? Вирішіть справу.

№5.

Підприємець Сидорчук уклав договір кредиту з комерційним банком «Інко». З'явившись у банк за одержанням кредиту наступного дня після встановленого договором терміну його одержання, Сидорчук сказав, що весь кредит йому не потрібний і він візьме тільки його половину. Банк йому відмовив і запропонував узяти кредит повністю відповідно до договору.

Чи правомірні дії Сидорчука? Вирішіть справу.

№6.

Підприємець Дмитрук, з метою погашення заборгованості за кредитним договором перед комерційним банком «Енергія», продав останньому грошову вимогу до підприємця Климова, термін платежу якої вже настав. Банк запропонував Климову погасити грошову вимогу. Щоб її сплатити, Климов був змушений терміново продати за зниженою ціною товар, отриманий від Дмитрука. Після цього Климов пред'явив вимогу до Дмитрука про відшкодування збитків, викликаних порушенням останнім договору, укладеного між ними при здійсненні угоди по купівлі-продажу товару, про заборону уступки вимоги.

Чи правомірна вимога Климова до Дмитрука? Чи буде дійсною уступка комерційному банку «Енергія» грошової вимоги, якщо між Дмитруком і Климовим існує угода про її заборону? Вирішіть справу.

№7.

Підприємець Казаков, який займається оптовою реалізацією жіночого взуття іноземного виробництва, взяв кредит у комерцій­ному банку «Кредит Плюс» під уступку йому свого права вимоги на одержання грошей від підприємця Волкова, що займається роздрібним продажем взуття. Право грошової вимоги комерційного банку до Волкова виникне через один місяць, у момент передачі эстанньому Казаковим взуття.

Після одержання взуття від Казакова Волков сплатив комерцій­ному банку «Кредит Плюс» грошову вимогу. При цьому виявилося, що сплачена ним сума перевищила суму боргу Казакова банку «Кредит Плюс», забезпеченого уступкою вимоги. У процесі продажу з'ясувалося, що взуття, отримане Волковим від Казакова, має невеликі дефекти. У зв'язку з цим ціну на нього довелося знизити. Волков поніс збитки і звернувся до комерційного банку «Кредит Плюс» з вимогою повернення суми, що перевищує суму боргу, забезпечену уступкою вимоги.

Чи правомірна вимога Волкова до комерційного банку «Кредит Плюс»? Коли перейшло до комерційного банку «Кредит Плюс» право на уступку майбутньої грошової вимоги? Вирішіть справу.

Нормативно-правові акти та література:

1. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник Ук­раїни. — 2003. — № 11. — Ст. 461.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.
3. Закон України від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
4. Закон України від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банківську діяльність».
5. Закон України від 19 червня 2003 р. «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
6. Закон України від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку».
7. Положення «Про кредитування», затверджене постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. № 246.
8. Постанова правління Національного банку України № 508 16.12.2002 р. «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в , національній валюті на території України» / Офіційний вісник України, 2003, № 10 і (21.03.2003), ст. 444.
9. Постанова правління Національного банку України від 07.07.97 р. «Пре затвердження Правил випуску та обігу валютних деривативів» / Офіційний вісник України, 1997 (01.10.97), ст. 45.
10. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 29 квітня 1994 p. Ns 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» / Юридичний вісник України, 2002, 06, № 26.
11. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 6 жовтня 1994 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів» / Юридичний вісник України, 2002, 05, № 18-19.
12. Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 31 січня 2001 р. № 01 -8/ 97 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням виконанням кредитних договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)» / Вісник господарського судочинства, 2001. - № 2.
13. Методичні рекомендації по наданню комерційними банками факторингових послуг підприємствам та організаціям у відповідності до рішення Правління Національного банку від 22.04.92 р. № 2 / Українська інвестиційна газета, 2006,10, №40.
14. Безклубий І. А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми: Монографія. -К.: Київський університет, 2005.
15. Безклубий І.А. До питання про юридичну природу договору факторингу // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №3.
16. Внукова Н. М. Основи факторингу. - К.: Знання, 1998.
17. Дроздова Н.В. Договори про надання фінансових послуг у цивільному праві України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К, 2005.
18. Кривенда О. В. Окремі аспекти поняття і правової природи позикових відносин // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 9.
19. Кривенда О. В. Визнання договору позики безгрошовим (безвалютність позики) // Підприємництво, господарство і право. - 2001 .-№11.
20. Кривенда О. В. Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2003. - 22 с.
21. Майданик Р А., Майданик Н. І. Ломбардні операції в Україні (практика і проблеми правозастосування) // Бізнес. - 1999. - 31 травня. - № 22 (333).
22. Майданик Р А. Кредитні спілки (статус і кредитно-фінансові операції) // Бізнес. -1999. - 1 листопада. - № 44 (355); 1999. - 8 листопада. - № 45 (356); 1999. – 15 листопада. - № 46 (357).
23. Рябко Л. О. О разграничении понятий «ссуда» и «кредит» // Предпринима­тельство, хазяйство и право. - 2000. - № 10.
24. Чапічадзе Я.О. Договір факторингу: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2000.