Зобов’язання, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави

Стаття 1212. Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

 2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

 3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

 1) повернення виконаного за недійсним правочином;

 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

 Коментована норма передбачає можливість виникнення недоговірних зобов'язань (котрі іноді називають "кондиційними зобов'язаннями") двох різновидів: а) внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи; б) внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого).

 Умовами виникнення даних зобов'язань є:

а) набуття (збереження майна, яке мало бути витрачене) однією особою;

б) відповідна втрата майна (або неотримання майна) іншою особою;

в) відсутність достатньої правової підстави для цього (угоди сторін, вказівки закону тощо).

Суб'єктами таких зобов'язань можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також суб'єкти публічного права відповідно до ст.2 ЦКУ. Кредитором є особа, за рахунок якої безпідставно збережене або набуте майно (потерпіла особа). Боржником є особа, яка безпідставно набула або зберегла майно.

 Змістом даних зобов'язань є право кредитора (потерпілої особи) вимагати від боржника повернення безпідставно отриманого або збереженого майна і обов'язок боржника виконати цю вимогу й повернути безпідставно одержане майно.

 Слід звернути увагу на те, що положення глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна (протиправне присвоєння чужого майна), самого потерпілого (наприклад, мешканець комунальної квартири помилково оплачує комунальні послуги за сусідів), інших осіб (помилкове повернення боргу не кредитору, а члену його сім'ї) чи наслідком події (внаслідок повені майно з подвір'я потерпілої особи вода переносить у двір сусіда) тощо. Звідси випливає й той висновок, що у тих випадках, коли безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, провина останнього правового значення не має. Цим кондиційні зобов'язання відрізняють від зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, які передбачені главою 82 ЦК.

Частина 3 коментованої статті передбачає також низку конкретних випадків застосування положень глави 83 ЦК, вказуючи, що норми останньої застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.