Стенотермними гідробіонтами називають

 тих, що здатні жити за широкого діапазону температур води;

+  тих, що здатні жити за вузького діапазону температур води;

 тих, що здатні витримувати різке коливання тиску;

 тих, що здатні жити за низького вмісту кисню у воді;

 тих, що вимагають високого вмісту кисню у воді.

341. Екологічна група гідатофіти – це:

 повітряно-водяні рослини;

+  водяні рослини, повністю або більшою частиною занурені у воду;

 рослини з плаваючими на поверхні листками;

рослини вологих місць існування.

342. Консументом ІІІ порядку в харчовому ланцюзі "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" є:

 коловертки;

+ риба;

  водорості;

 веслоногі раки.

343. До сапрофагів відносять:

 рослини, які живляться відмерлими рештками організмів або виділеннями тварин;

 організми із недорозвиненим трофічним апаратом;

+  тварини, які живляться трупами інших тварин;

 тварини, які живляться продуктами розпаду органічних речовин.

344. Поняття динаміка популяції означає:

зростання чисельності популяції;

 зміни в часі видового складу;

+ зміни в часі чисельності, вікового і статевого складу популяції;

 зміни статевого складу популяції.

345. Для відбору яких проб використовується драга:

+ бентосу;

зоопланктону;

 фітопланктону;

  вищої водяної рослинності.

346. Евтрофування водної екосистеми полягає у:

 заболоченні біотопу;

 +  збагаченні водних мас біогенними речовинами;

  незворотних змінах у водоймі, які призводять до її загибелі;

  забрудненні водних мас важкими металами.

347. Для відбору яких проб використовується сітка Апштейна та батометр Рутнера:

+  зоопланктону;

бентосу;

  фітобентосу;

  вищої водяної рослинності.

348. Збагачення водних мас біогенними речовинами – це:

 солева стратифікація;

+  евтрофування;

 сукцесія;

 інтоксикація.

349. Добовий раціон – це:

 відношення кількості спожитого корму твариною до кількості засвоєного корму протягом доби;

+  кількість корму, яку споживає тварина протягом доби;

 кількість корму, яка засвоюється твариною протягом доби;

 відношення кількості засвоєного твариною корму до кількості спожитого корму протягом доби.

350. Морські води мають солоність:

 понад 40‰;

+  30–40‰;

 0,5–30‰;

 до 0,5‰.

351. Оцінювання забруднення водойми органічною речовиною можна провести за допомогою:

 індексу Шеннона;

+  індексу Пантле-Бука;

індексу Жакара;

 індексу Маргалефа.

352. Конкуренцію та біохімічне інгібування відносять до:

  мутуалізму;

 протокооперації;

+  внутрішньопопуляційних відношень;

 фабричних зв’язків.

353. До стеногалинних форм відносять:

+ гідробіонтів, які живуть у вузькому інтервалі коливань солоності;

   гідробіонтів, які живуть у широкому інтервалі коливань насиченості води киснем;

 гідробіонтів, які живуть у широкому інтервалі коливань температур;

 гідробіонтів, які живуть у вузькому інтервалі коливань температур.

354. Найбільше ритми розмноження гідробіонтів залежать від:

 розміру гідробіонтів;

+  надходження сонячної радіації;

 температурного режиму;

 припливів і відпливів.

355. Найбагатше у Світовому океані водорості представлені:

  зеленими і синьо-зеленими;

 + діатомовими і перидінієвими;

золотистими;

 бурими.

356. Більше видове різноманіття гідробіонтів спостерігається:

  у помірних широтах;

 однакове незалежно від широти;

+  у тропічних широтах;

 у субтропічних широтах.

357. До групи пойкілотермних гідробіонтів відносять:

+ організми з непостійною температурою тіла, яка змінюється залежно від температури середовища;

    тварин з постійною, стійкою температурою тіла, яка майже не залежить від температури довкілля;

 організми з непостійною температурою тіла, яка змінюється незалежно від температури середовища.

358. Гідробіоценоз вважається повночленним, якщо складається із:

гетеротрофів;

 +   автотрофів і гетеротрофів;

   мікроконсументів та макроконсументів;

   автотрофів.

359. Міжпопуляційні зв’язки у гідробіоценозі називають карпозами, якщо спостерігаються:

+  форми співжиття гідробіонтів, які є вигідними для однієї із двох популяцій і нешкідливі для іншої;

форми взаємовигідних відношень гідробіонтів, які не є облігатними;

 форми взаємовигідних відношень між гідробіонтами, коли одні організми не можуть існувати без інших;

 форми взаємовідношень, коли особини популяції одного виду видозмінюють фізико-хімічні умови існування іншого виду.

360. Харчові зв’язки між популяціями у гідробіоценозі полягають у:

   використанні особинами одного виду представників іншого, їх частини чи мертвих залишків для побудови своїх домівок;

+ живленні особин одного виду особинами іншого, продуктами їх життєдіяльності чи мертвими залишками;

здійсненні переміщення особин одного виду представниками іншого виду;

видозміненні особинами популяції одного виду фізико-хімічних умов існування іншого виду.

361. Термін, яким позначають сукупність завислих у воді органо-мінеральних частинок та планктонних організмів:

 нектон;

детрит;

+ сестон;

 плейстон.

362. Види, які своєю життєдіяльністю модифікують середовище і впливають таким чином на інших членів угруповання – це:

  субдомінанти;

+  види-едифікатори;

   домінатні види із найвищим значенням індексу домінування;

   рідкісні і мало чисельні види.

363. Сапрофіти або редуценти належать до:

+  гетеротрофних організмів;

 фотосинтетиків;

 продуцентів;

 хемосиететиків.

364. Певна частина кормових ресурсів, яка може бути використана мешканцями водойми – це:

+  кормова база;

частина кормової бази, яка уже використана мешканцями водойми;

 сукупність наявних у водоймі кормових ресурсів;

 кормові ресурси водойм;

 харчові ланцюги.

365. ГПК – це:

 мінімальна концентрація шкідливих речовин у воді, за якої зберігається придатність води для певного типу водокористування;

+ максимальна концентрація шкідливих речовин у воді, за якої зберігається придатність води для певного типу водокористування;

концентрація шкідливих речовин у воді, за якої не зберігається придатність води для певного типу водокористування;

 концентрація шкідливих речовин, яка не впливає на життєдіяльність гідробіонтів.

366. Твердість води визначається сумою іонів:

 K⁺  і Mg ²⁺;

+  Ca²⁺ і Mg ²⁺;

 K⁺ , Mg ²⁺ , Ca²⁺ , Na⁺;

 Mg ²⁺ і Na⁺.

367. Види, які можуть жити за широкого діапазону коливань солоності:

 уникають впливу високої солоності;

+  виробляють спеціальні адаптації;

 впадають у стан анабіозу;

 усі відповіді правильні.

368. Прибережна зона морів і океанів називається:

  бенталь;

 +  літораль;

   пелагіаль;

   абісаль.

369. Неритична зона у Світовому океані знаходиться:

+  над областю материкової відмілини;

над зоною батіалі;

 над зоною абісалі;

 над зоною ультраабісалі.

370. Океанічна зона у Світовому океані знаходиться:

   над областю материкової відмілини;

+ над зоною батіалі і абісалі;

 над зоною літоралі;

 над зоною супраліторалі.

371. На глибинах температура океанічної води:

+  постійна протягом року в межах -1,7 ºС – -2 ºС;

 змінюється від плюсових до мінусових значень;

постійна протягом року в межах -15 ºС – -10 ºС;

 постійна протягом року в межах -25 ºС – -15 ºС.

372. Товща води морів та океанів називається:

бенталь;

 літораль;

+ пелагіаль;

 абісаль.

373. До кріофільних гідробіонтів відносять:

+  холодолюбні організми;

  теплолюбні організми;

 евритермні організми;

 термофільні організми.

374. Дисфотична зона у водоймі – це:

+  сутінкова;

 зона із достатньою для забезпечення фотосинтезу рослин освітленістю;

 зона, куди не проникає світло.

375. Шельф Світового океану або материкова відмілина знижуються до глибини:

+ 200 м;

 400 м;

600 м;

 800 м.

376. Материковий схил  простягається до глибини:

 500 м;

 1000 м;

 + 3000 м;

 4000 м.

377. За умови голофітного типу живлення спостерігається:

живлення твердою органічною їжею, яка перетравлюється у травному каналі;

+  живлення неорганічними речовинами;

 гетеротрофне живлення;

 живлення живим планктоном.

378. Евфотична зона у водоймі – це:

 сутінкова;

+  зона із достатньою для забезпечення фотосинтезу рослин освітленістю;

 зона, куди не проникає світло.

379. Сукупність водяних безхребетних тварин, що заселяють товщу морських і прісних водойм, це:

   бактеріопланктон;

+ зоопланктон;

 нектон;

 фітопланткон.

380. Лімнологія – це наука про:

+  озера;

болота;

 річки;

моря.

381. Температурна стратифікація – це:

   нерівномірний розподіл температури між різними водними масами (за горизонталлю) у морях та озерах;

+ нерівномірний розподіл температури між різними водними масами (за вертикаллю) у морях та озерах;

 добові зміни температури у поверхневому шарі води;

 сезонні зміни температури.

382. Лотична екосистема – це:

 + екосистема протічних вод (рік, струмків);

 екосистема непротічних вод (озер, ставів);

   екосистема боліт;

   екосистема водосховищ.

383. Лентична екосистема – це:

 екосистема протічних вод (рік, струмків);

+  екосистема непротічних вод (озер, ставів);

 екосистема боліт;

 екосистема естуаріїв.

384. Організми, рухова активність яких достатня для подолання водних течій це:

   планктон;

+ нектон;

  ультрасестон;

  перифітон.

385. Компоненти гідробіоценозу, що є гетеротрофами:

 + консументи 1 порядку;

хемосинтетики;

 фотосинтетики;

 продуценти.

386. Інтенсивність дихання – це:

  кількість кисню, який споживає організм за одиницю часу;

 + кількість кисню, який споживає організм за одиницю часу на одиницю маси;

 кількість вуглекислого газу, який виділяється організмом за одиницю часу;

 відношення кількості спожитого кисню до маси організму.

387. Явище задухи спостерігається під час:

+  дефіциту кисню у водоймі;

 різкому зниженні температури води;

 недостатній циркуляції водних мас;

 різкому підвищенні температури води.

388. Гетерофілія водяних рослин – це:

+  адаптація до газообміну;

 результат впливу зовнішніх чинників;

 характерна ознака біотопу;

 особливості біології рослини незалежно від характеристики біотопу, який населяє рослина.

389. Найбільший вплив на споживання кисню гідробіонтами має:

+  температура і кількість кисню;

 кількість кисню і солоність води;

 рН;

 іонний склад води.

390. Здійснення переміщення особин одного виду представниками іншого виду у гідробіоценозі характеризує:

+  наявність форичних зв’язків у ньому;

 наявність фабричних зв’язків у ньому;

  наявність топічних зв’язків у ньому;

 наявність трофічних зв’язків у ньому.

391. Видозміна особинами популяції одного виду фізико-хімічних умов існування іншого виду у гідробіоценозі характеризує:

 наявність форичних зв’язків у ньому;

 наявність фабричних зв’язків у ньому;

+  наявність топічних зв’язків у ньому;

  наявність трофічних зв’язків у ньому.

392. Живлення особин одного виду особинами іншого, продуктами їх життєдіяльності чи мертвими залишками у гідробіоценозі характеризує:

 наявність форичних зв’язків у ньому;

наявність фабричних зв’язків у ньому;

 наявність топічних зв’язків у ньому;

+  наявність трофічних зв’язків у ньому.

393. Використання особинами одного виду представників іншого, їх частини чи мертвих залишків для побудови своїх домівок у гідробіоценозі характеризує:

 наявність форичних зв’язків у ньому;

 +  наявність фабричних зв’язків у ньому;

  наявність топічних зв’язків у ньому;

  наявність трофічних зв’язків у ньому.

394. Пагон – це:

+ сукупність організмів, які знаходяться (як правило, в стані анабіозу)
у товщі льоду, який покриває поверхню водойми;

 сукупність організмів, які населяють товщу води;

сукупність організмів, які ведуть бентосний спосіб життя за низьких температур;

 сукупність організмів, які населяють холодні води.

395. Гіллястовусі ракоподібні розмножуються:

+  статевим та партеногенетичним шляхами;

 партеногенетично;

 статевим шляхом з метаморфозом;

 гетерогонією.

396. Клас, до якого належить водойма за ступенем органічного забруднення води, якщо індекс Пантле-Бука складає 3,5:

 олігосапробний;

 полісапробний;

+  α-мезосапробний;

 β-мезосапробний.

397. При кількісному обробленні проб зоопланктону використовують:

 камеру Нажотта;

+  рендом-камеру і камеру Богорова;

 батометр Рутнера;

 штемпель-піпетку і камеру Нажотта.

398. Сітка Апштейна та сітка Джеді використовуються для відбору проб:

+  зоопланктону;

 бентосу;

 фітобентосу;

 вищої водяної рослинності.

399. За способом добування їжі гідробіонти поділяються на:

+  фільтратори, седиментатори, мисливці;

 ковтальники, автотрофи, міксотрофи;

 фільтратори, гетеротрофи, редуценти.