КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ В ЛОГІСТИЦІ

ТЕМА 7. РОЗПОДІЛЬЧА ЛОГІСТИКА

План лекції

1. Сутність та завдання розподільчої логістики.

2. Канали розподілу в логістиці.

3. Логістичні посередники у каналах розподілу.

4. Розподільчі центри у логістичних ланцюгах.

5. Побудова системи розподілу.

СУТНІСТЬ РОЗПОДІЛЬЧОЇ ЛОГІСТИКИ

Розподільча логістика є тією частину логістики, яка інтегрова­на в сферу розподілу, тобто здійснюється в післявиробничий пері­од.                                                                                                                                                                                   ■ .  . .

Розподільча логістика- це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними опера­ціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також пе­редачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її ще називають маркетинговою або збутовою логістикою. Доцільно все ж використовувати термін «розподільча логістика» як такий, що найбільш точно відображає наявність у логістичній сис­темі керуючих впливів під час доведення готової продукції до кін­цевих споживачів. Інтегрований погляд на функцію розподілу почав розвиватися у 60-х - на початку 70-х років. У цей період прийшло розуміння то­го, що поєднання різних функцій, які стосуються розподілу вигото­вленого продукту, в єдину функцію управління несе у собі великий резерв для підвищення ефективності. Результатом інтегрованого підходу до реалізації різних функцій розподілу стало включення розподілу в структуру функціонального управління організацій та підприємств.

Принципова відмінність розподільчої логістики від традицій­ного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв'я­зку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взає­мозв'язку всіх функцій всередині самого розподілу.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової про­дукції. Залежно від суб'єкту економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

Сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою наклада­ються одна на одну. Якщо розглядати умовні вихідні та кінцеві ланки матеріалопотоків, то для одних суб'єктів логістичні операції є частиною системи збуту, а для інших - закупівель. Це, з одного бо­ку, спрощує, а з іншого боку – ускладнює процес управління мате­ріальними потоками. Так, багато логістичних робіт і операцій ви­конуються в обох сферах, тому значна частин, прийомів і методів управління потоковими процесами прийнятна я v у сфері постачан­ня, так і в сфері розподілу товарної продукції Однак об'єктивна протилежність інтересів продуцентів, споживачів, а також торго­вих, транспортних та інших посередників визначають особливості логістичного управління залежно від становища того чи іншого елемента логістичної системи щодо інших.

У сфері розподілу не створюються нові матеріальні цінності, а виконуються конкретні та комплексні форми діяльності, які висту­пають як послуги. Таким чином, сфера розподілу є виробником по­слуг - дуже специфічного товару. Основний прояв специфічності й виражається в нематеріальності створюваної продукції. Як наслідок на товарному ринку з'являється не стільки матеріальний товар, скі­льки унікальна модель пропозиції - товар-послуга.

Статус постачальника товару-послуги зобов'язує підприємст­во в першу чергу враховувати інтереси покупців, на чому ґрунту­ється формування розподільчої логістики.

Склад завдань розподільчої логістики на мікро- та на макрорівні різний. На рівні підприємства (мікрорівні) це:

· оптимізація формування портфеля замовлень;

· укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

· забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реаліза­ції продукції;

• вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;
• раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;
• оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного ха­рактеру;
• формування і вдосконалення системи інформаційного забезпе­чення.

На макрорівні до задач розподільчої логістики належать:

• вибір схеми розподілу матеріального потоку;
• визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (скла­дів) на території, яка обслуговується;
• визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ В ЛОГІСТИЦІ

На відміну від маркетингу, який займається виявленням і сти­мулюванням попиту, логістика покликана задовольнити сформова­ний маркетингом попит з мінімальними витратами. Однак через спільність об'єкта вивчення логістика розподілу і маркетинг користаються спільними поняттями. Це стосується і каналів розподілу.

Канал розподілу- це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживання. Іншими словами канал розподілу - це шлях, яким то­вари переміщуються від виробника до споживача.

Залежно від розмірів, потужності підприємства-виробника, рі­зноманітності продукції та інших факторів, товаропровідна мережа може складатися із одного, декількох або багатьох каналів розподі­лу, причому різні канали розподілу товарів можуть відрізнятися за структурою, типами торгових посередників і проміжних складів, способами доставки вантажів, видами транспорту і т.д. Сукупність каналів розподілу називається розподільчою мережею.

Використання каналів розподілу надає виробникам певні пе­реваги:

· економія коштів на розподіл продукції;

• можливість вкладення зекономлених коштів в основне виробни­цтво;

· продаж продукції більш ефективними способами;

• висока ефективність забезпечення широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків;
• скорочення обсягу робіт із розподілу продукції.

Обрані канали безпосередньо впливають на швидкість, час, ефективність переміщення і збереження продукції під час її достав­ки від виробника до кінцевого споживача. При цьому підприємства або особи, які утворюють канал, виконують ряд важливих функцій:

1) проводять дослідницьку роботу із збору інформації, необ­хідної для планування розподілу продукції та послуг;

2) стимулюють збут шляхом створення і поширення інформа­ції про товари;

3) встановлюють контакти з потенційними покупцями;

4) пристосовують товар до вимог покупців;

5) проводять переговори з потенційними споживачами проду­кції;

6) організують товарорух (транспортування і складування);

7) фінансують переміщення товарів каналом розподілу;

8) приймають на себе ризики, пов'язані з функціонуванням ка­налу.

Всі або частину цих функцій може взяти на себе виробник, то­ді витрати виробника зростають. Через спеціалізацію посередниць­ких організацій вони нерідко виконують перераховані функції ка­налів розподілу товарів ефективніше.

У рамках логістики розглядається проблема цивілізованого, економічно виправданого посередництва. У загальному вигляді по­слуги посередника є затребуваними, якщо їх вартість нижче влас­них витрат на виконання аналогічних робіт, пропонованих посере­дником. Таким чином, питання про те, кому потрібно викону­вати різні функції каналу розподілу, - це питання відносної ефек­тивності. З появою можливості більш результативно виконувати функції канал перебудовується.

Приклад

Визначимо доцільність вибору прямого чи опосередкованого каналу розподілу за наступних умов. Обсяги збуту, які необхідно забезпечити, - 1000000 грн. на місяць. Кількість споживачів - 600. Кількість контактів з кожним споживачем - один телефонний дзві­нок на тиждень. Кількість контактних дзвінків на день, яку може забезпечити один працівник відділу збуту підприємства, - 10. Се­редня заробітна плата працівника збуту - 650 грн. на місяць. Складські та офісні витрати відділу збуту - 150000 грн. на місяць. Нарахування на заробітну плату працівників збуту - 37 %. Надбав­ка торгового посередника на весь обсяг виконаних робіт - 10 %.

Рішення

1. Визначимо кількість контактів, які має забезпечити відділ збуту за місяць:

Кконт = 600 х 4 = 2400 контактів.

2. Розрахуємо кількість працівників відділу збуту, необхідних для забезпечення планової кількості контактів:

 осіб

3. За цих умов заробітна плата працівників відділу збуту з на­рахуваннями складе:

ЗПзб = 650 * 1,37 * 8 = 7124 грн.

4. Тоді сукупні витрати відділу збуту дорівнюватиме:

Взб = 150000 + 7124 = 157124 грн.

5. Отже рівень витрат на збут складає:

РВзб =

Таким чином, рівень витрат на збут складає 15,7 % тоді як надбавка торгового посередника - 10 %, що свідчить про доціль­ність вибору опосередкованого каналу розподілу продукції.

Однак під час формування логістичних каналів необхідно па­м'ятати, що залучення посередників, як правило, подовжує логістичні ланцюги.

Узагальнено в розподільчій логістиці канали можна охаракте­ризувати за кількістю складових їх рівнів. Рівень розподілу логістичного потоку- це будь-який посередник - учасник логістичної системи, який виконує розподільчі функції, трансформуючи мате­ріальні потоки в процесі їх переміщення до кінцевого пункту при­значення. Довжина каналу визначається за кількістю проміжних рі­внів між виробником і споживачем.

Логістичний канал нульового рівня включає виробника і спо­живача, тобто розподіл матеріального потоку здійснюється безпо­середньо виробником. Такі канали часто використовуються для по­стачань продукції виробничо-технічного призначення, особливо якщо закуповуються великі партії, а також унікальна продукція. Вони передбачають жорстку регламентацію графіка постачань і то­му дозволяють скоротити виробничі цикли і складські площі.

Одно-, дво- і більше рівневі логістичні канапи включають од­ного або декількох посередників. Наприклад, канал, який включає оптовика, дрібного оптовика і роздрібного посередника є трирівне-вим. У багаторівневих каналах розподіл матеріальних потоків на початковому етапі здійснюється виробником, а потім посередниць­кими структурами.

З позицій виробників, які генерують матеріальні потоки, чим більше рівнів має логістичний канал, тим більше труднощів в узго­дженості функціонування всіх ланок з просування матеріальних по­токів до споживачів.

Канали розподілу можуть бути горизонтальними і вертикаль­ними.

Горизонтальні канали розподілу є традиційними каналами і складаються із незалежного виробника та одного або декількох не­залежних посередників. Кожен член каналу є окремим підприємст­вом, яке прагне забезпечити собі максимальний прибуток. Максимально можливий прибуток окремого члена каналу може завдавати шкоди отриманню максимальному прибутку системою в цілому, оскільки жоден із членів каналу не має повного або достатнього контролю над діяльністю решти членів.

Вертикальні канали розподілу - це канали, які складаються з виробника та одного або декількох посередників, які діють як одна єдина система. Один із членів каналу, як правило, або є власником інших, або надає їм певні привілеї. Таким членом може бути виро­бник, оптовий або роздрібний посередник. Вертикальні канали ви­никли як засіб контролю за поведінкою каналу. Вони економічні та виключають дублювання членами каналу виконуваних функцій.

Проблема управління каналами розподілу полягає в тому, що посередницькі структури, які займають проміжне становище між виробниками і споживачами, не завжди прагнуть до зміцнення вза­ємозв'язків із продуцентами. Вони віддають перевагу більш тісним контактам із споживачами. Більшість посередницьких структур хо­чуть, щоб виробники доводили матеріальні потоки до них і не втручалися в логістичні процеси на подальших етапах переміщення цих потоків. Підставою для цього служить те, що нерідко на прак­тиці виробники товарної продукції ставляться до логістичних посе­редників гірше, ніж до кінцевих споживачів, запити, мотивація і очікування яких вивчаються і задовольняються. Таким чином, по­треби проміжних структур часто ігнорується. Тому при організації логістичних зв'язків з посередниками в сфері розподілу такі конф­ліктні питання варто аналізувати і враховувати. Це позитивно по­значається на ефективності логістичного каналу.