Аспекти стратегічного контексту підприємства

Тема 3. стратегічний контекст підприємства

Стратегічне управління вимагає від підприємств наявності певних ознак, що визначають їх як відкриту соціально-економічну та матеріально-речову систему, і які (ознаки) дозволяють ефективно його використовувати.

Відтак, в стратегічному контексті підприємство нами розглядається як структурна одиниця національної економічної ринкової системи на кшталт комерційної, підприємницької організації, яка являє собою свідоме об'єднання дій людей, що переслідують досягнення певних довготривалих комерційних цілей, які стосуються, зокрема, вибору бізнесу (а саме - напрямів бізнесу), його конфігурації й здобуття в ньому достатньо сильних ринкових позицій, що давало би можливість ефективно працювати, незважаючи на непередбачені події, сильну конкуренцію і внутрішні проблеми.

Таким чином, підприємство є певним соціальним інститутом, що обирає і займається певною господарською діяльністю (певним бізнесом) в умовах конкуренції. Бізнес, в даному випадку, нами розглядається як конкретний напрям чи вид економічної (господарської) діяльності підприємства щодо виробництва конкретних продуктів певного типу (товарів; послуг, інформації, знань), що характеризують його приналежність до певної галузі з виходом на конкретний ринок, і який виступає джерелом прибутку. Причому підприємство може бути як одно-, так і мультибізнесовою структурою, тобто здатне виробляти конкретні продукти визначених типів як окремо, так і в певному співвідношенні. Відтак, мова може йти як про бізнес підприємства у цілому, так і про окремі його види і сектори в межах виду, а отже і про окремі продукти чи послуги для певних ринків. В подальшому, ми усі ці елементи в стратегічному контексті будемо розглядати як певні стратегічні одиниці бізнесу (СОБ) чи стратегічні зони господарювання (СЗГ) підприємства.

Отже, підприємство є соціально-економічною та матеріально-речовою системою і стратегічний аспект його діяльності, насамперед, стосується вибору бізнесу (а точніше - напрямів бізнесу і їх конфігурації), яким підприємство буде займатися.

Підприємство також є відкритою системою, вбудованою в зовнішнє ринкове конкурентне середовище звідки воно отримує ресурси і куди віддає створений ним продукт. І визначають та дають розвиток підприємству як відкритої системи зовнішні та внутрішні фактори.

Зовнішні - це фактори розвитку підприємства, джерела яких закладені в його зовнішньому оточенні. Власне зовнішні фактори, а саме реакція на них підприємства, надають стратегічність його розвитку, тобто визначають вибір бізнесу (напрямів бізнесу), яким підприємство буде займатися і тип його конкурентної поведінки. Внутрішні - це фактори розвитку, джерела яких знаходяться в самому підприємстві. Від них залежить стратегічний потенціал (можливості) розвитку підприємства.

Отже, стратегічний аспект діяльності (функціонування) підприємства, насамперед і в основному, пов'язаний із зовнішніми факторами, які в сучасній ринковій економіці першочергово впливають на вибір бізнесу (напрямків бізнесу) підприємства, а, відтак, визначають цей вибір. І стосується стратегічний аспект діяльності підприємства, власне довгострокових перспектив, розвитку, обраного під впливом зовнішніх факторів, бізнесу. Це обумовлено тим, що своє призначення підприємство формулює в умовах певного складу, структури і стану зовнішнього середовища, що визначають систему можливостей підприємства із задоволення певних ринкових потреб. А суть стратегічної реакції підприємства – це забезпечення ефективної адаптації до можливих перспективі змін зовнішнього оточення.

Наступним найважливішим аспектом у стратегічному контексті підприємства є питання забезпечення конкурентної переваги підприємства в обраних сферах бізнесу.

Тому при формуванні стратегії підприємства слід приділяти особливу (головну) увагу питанню: "Яким чином підприємство може досягти чи завоювати конкурентну перевагу?" і, відтак, вибору ефективних, адекватних бізнесу підприємства стратегій, які базуються на стійкій конкурентній перевазі.

Як ми з'ясували, підприємствам для успішного тривалого господарювання необхідно адаптуватися до зовнішніх як сприятливих можливостей, так і до небезпек за допомогою обґрунтованих альтернативних стратегічних рішень і вказівок, тобто формувати відповідні стратегії конкурентної поведінки і таким чином забезпечувати ефективне пристосування до навколишніх умов, що постійно змінюються. Ці стратегії повинні також враховувати і науково-технічний потенціал, виробничо-збутові можливості та інші внутрішні ресурси підприємства. Таким чином, стратегія для підприємства фактично виступає інтегральним підходом до організації його діяльності та розвитку (тобто щодо до вибору напрямів діяльності, їх конфігурації та забезпечення конкурентної переваги) на перспективу на основі поєднання ресурсів і потенціалу, навичок підприємства, з одного боку, і можливостей та загроз (ризику), що існують в навколишньому оточенні і діятимуть в майбутньому, з іншого, при яких підприємство сподівається досягти своєї основної мети. Це засіб для формування альтернативної стратегічної поведінки, яка зрештою і дозволяє забезпечити адаптацію підприємства до вимог зовнішнього середовища. Тому ефективність вирішення проблем, пов'язаних з забезпеченням ефективного існування підприємства в перспективі, залежить у першу чергу від ступеня освоєння методології і методів формування (вироблення) стратегії. Отже, очевидно, що в стратегічному контексті управління діяльністю підприємства стосується:

- по-перше, адаптації підприємства до змінних умов зовнішнього конкурентного середовища ринків та галузей його діяльності (бізнесу) в довгостроковій перспективі шляхом використання власних переваг та зовнішніх можливостей і усунення зовнішніх загроз та власних недоліків;

- по-друге, прийняття продуманих рішень і здійснення цілеспрямованих дій щодо життєво важливих (концептуальних) питань його функціонування та розвитку, пов'язаних з вибором напрямів бізнесу (так званих СЗГ чи СОБ підприємства), їх конфігурації, типу конкурентної поведінки тощо, на основі комплексних довгострокових планів.

Відтак, стратегічний контекст підприємства визначається його можливостями сприймати зміни в середовищі та ефективно реагувати на них в ході реалізації довгострокових глобальних цілей за допомогою альтернативних стратегічних рішень щодо того як розвивати бізнес в цілому і окремі його напрямки, як протидіяти конкурентам, яке місце зайняти на ринку тощо.

Як висновок, в загальному, можна констатувати, що в стратегічному контексті управління підприємством стосується (охоплює) визначення напрямів діяльності (бізнесу) підприємства та довгострокових цілей їх розвитку і управління досягненням цих цілей на основі складання і реалізації загального плану (сценарію, моделі) альтернативної поведінки, який відображує можливу реакцію підприємства на зовнішні фактори і суть якого - забезпечення ефективної адаптації до можливих змін зовнішнього оточення з позицій конкуренції. Цей план (сценарій) фактично оцінює і визначає результати, яких можна досягти, змінивши конкурентну стратегію. Він представляє рекомендовані концептуальні стандартні стратегічні рішення чи вказівки (але у індивідуальній композиції для конкретного підприємства і різних ситуацій) щодо напрямів бізнесу та їх конфігурації і процедури щодо організації розвитку бізнесу підприємства (тобто рішення чи вказівки щодо того, як розвивати бізнес в цілому та за його окремими напрямками, як протидіяти конкурентам, яке місце зайняти на ринку (в галузі) тощо і процедури щодо організації використання ресурсів підприємством), таким чином, щоб за фактично існуючих та передбачуваних (можливих) змін зовнішніх та внутрішніх умов існування підприємства здобути в перспективі конкурентну перевагу в обраних ним сферах (в галузях і на ринках) діяльності. Відтак, цей план, сценарій передбачає спеціалізований аналіз стану та змін зовнішнього середовища і внутрішнього потенціалу підприємства.

Комплекс стратегічних рішень, вказівок і процедур (щодо напрямів бізнесу і організації розвитку підприємства), відображений в даному плані, для кожного підприємства називають його “стратегічним набором”.

Отже, конкретно, в кінцевому підсумку стратегічні аспекти діяльності підприємства розкриваються його “стратегічним набором”, що являє собою комплекс концептуальних стратегічних стандартних рішень, вказівок і процедур. Вони є адекватною реакцією підприємства на зовнішнє оточення і спрямовані на забезпечення ефективної адаптації підприємства до можливих змін цього оточення, а відтак на досягнення і підтримування ним в перспективі конкурентної переваги в обраних галузях і на ринках, в обраних СЗГ або СОБ, що є конкретними формами існування зовнішнього оточення підприємства. Обґрунтований “стратегічний набір” має заповнити стратегічну прогалину в діяльності підприємства. Тобто, багатоплановий, неоднозначний і недетермінований характер діяльності підприємства зумовлює необхідність прийняття для нього (для розв'язання проблем зростання та зміцнення підприємства в довгостроковій перспективі) системи альтернативних стратегічних рішень чи системи альтернативних стратегічних вказівок, яка являє собою “стратегічний набір” підприємства. А комплексні стратегічні рішення, наприклад, такі як підтримка конкурентних переваг; підвищення якості продукції; створення позитивного іміджу; підвищення продуктивності; економічний розвиток; соціальний розвиток; охорона навколишнього середовища тощо, у свою чергу, мають (передбачають) відповідний власний “стратегічний набір”.

До речі, кожна стратегічна вказівка чи рішення (і основані на них дії та заходи) відповідає певній бізнес-ситуації і забезпечується до реалізації окремою конкретною стратегією. Тому термін “стратегічний набір” використовують також і в ширшому контексті - для визначення корпоративної стратегії як системи стратегій підприємства, у складі якої виділяють наступні складові: загальні стратегії, загальні конкурентні стратегії, продуктово-ринкові стратегії (чи стратегії бізнес-напрямків, стратегії СЗГ підприємства), забезпечуючі функціональні та ресурсні стратегії, виробничі (операційні) стратегії.