Становлення національних економік за часів Середньовіччя

Варварські королівства, що утворилися на рештках Західної Римської імперії, важко сприймати в якості національних економік. Господарські взаємовідносини між окремими феодальними утвореннями мають обмеже­ний характер, а в певних випадках майже відсутні (наприклад, автаркізація герцогств Сполетто та Беневенто в межах Лангобардського королівства). Млявими залишаються і товарно-грошові відносини між меншими феода­льними володіннями, що входять до складу герцогств чи графств. Величе­зна кількість грошових систем, митних перепон є характерною ознакою тих часів. А отже, терени Європи були покраяні на численні мікронаціона-льні економіки. Фома Аквінський фактично обстоював думку про тотож­ність кордонів феодальних князівств та кордонів національних економік. З сучасних позицій ця думка є сумнівною, оскільки застосовується лише один критерій — межі дії єдиної грошової системи.

На території України в добу раннього Середньовіччя розвиток націо­нальної економіки фактично обмежувався кордонами Київської Русі, де утверджувалися феодальні відносини, формувалася ієрархічна феодальна система. Домінування натурального господарства значно гальмувало роз­виток єдиної національної економіки. Причому, в ІХ-ХІ століттях навіть за розмірами мікронаціональних економік Україна значно поступалася своїм західноєвропейським сусідам. Це пов'язано зі значним сповільненням роз­витку вотчинного землеволодіння. Особливості господарства Київської Русі визначалися вкрай низькою щільністю населення, наявністю великої кількості незаселеної землі, можливістю селян, у разі посилення утисків з боку феодалів, переселитися на нові землі. Отже, середнє натуральне гос­подарство і за обсягом значно поступалося своїм аналогам у Німеччині чи Франції. Разом з тим, на території України існує єдина грошова система.

Формування зрілих феодальних відносин у XII—XIII століттях приво­дить до посилення тенденцій регіоналізації. Укрупнення мікронаціональ­них економік відбувається синхронно з розпадом єдиної національної еко­номіки в межах Київської Русі. Центр економічного життя поступово пе­реноситься з Київського князівства на південний захід — у Галицько-Волинське. Разом з тим, класична феодальна система на території України так і не утворилася. Ленна система фактично не замінила бенефіціальну систему землеволодіння, майорат не набув загального поширення, як у За­хідній Європі, а селяни, в своїй більшості, залишилися особисто вільними. За наявності численної та добре організованої спільноти партачів цехи не досягають такої влади, як у католицьких країнах. Феодальний розбрат по­гіршує конкурентні можливості мікронаціональних економік на землях України, і упродовж наступних століть всі вони стають складовими сусід­ніх національних економік: Центральна Україна — національної економіки Великого князівства Литовського, Північно-Східна Україна — Московсь­кого князівства, західні землі — Польського королівства, Буковина та За­карпаття — Молдавського князівства та Угорського королівства.