Ринковий потенціал підприємства

Необхідно відрізняти поняття виробничого та ринкового потенціалу, які формують сукупний потенціал підприємства (рис. 2.1).

Матеріальною основою потенціалу підприємства є фінансові ресурси, відображені в його балансі, а величина сукупного потенціалу є результатом спільних зусиль з реалізації його елементів, який залежно від інтересів власників може бути виражений або потенційним прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства, або його вартістю. Оптимізація структури величини сукупного потенціалу припускає виділення проміжних рівнів узагальнення потенційних можливостей підприємства. Нижнім рівнем є виробничий потенціал, який формується як результат використання і взаємодії техніко-технологічного, інформаційного, інфраструктурного, організаційного, кадрового елементів, а результатом його реалізації є фактичний і потенційний обсяг виробництва продукції.

Сполучною ланкою між нижнім виробничим і загальним інституціональним рівнями виступає ринковий потенціал, який формується як результат прояву компетенцій виробництва та активності підприємства, необхідних для задоволення потреб ринку в певному обсязі продукції в умовах існуючого маркетингового середовища. Результатом реалізації ринкового потенціалу є фактичний і потенційний обсяг продажів.

І. Інвестиційна діяльність            1. Маркетингове середовище

ІІ. Господарська діяльність                 2. Ділова активність

ІІІ. Фінансова діяльність             3. Виробнича діяльність

Т. Техніка та технології

П. Персонал, його здібності

У. Інформація, управління

Рис. 2.1. Модель формування потенціалу підприємства

Ринковий потенціал є максимально можливим об'ємом реалізації при даному рівні забезпеченості ресурсами і є мірою використання виробничого потенціалу, а величина виробничого потенціалупідприємства зумовлює його конкурентоспроможністьна цільовому ринку, яка характеризує здатність (сьогоднішню і перспективну) проектувати, виготовляти і збувати товари, за своїми ціновими і іншими якостями в комплексі привабливіші для споживачів, ніж продукція конкурентів.

Чим більше ця величина, тим у даної господарюючої одиниці найкращі передумови для успішної діяльності і більш стійкі позиції вона може зайняти на відповідному цільовому ринку. Збільшити об’єм її потенціалу і, отже, підвищити конкурентоспроможність можна за допомогою інвестицій в людський капітал, техніко-технологічну базу виробництва і вдосконалення управління.

Конкурентоспроможність підприємства в значній мірі задається вже при плануванні капітальних вкладень, коли визначаються найважливіші напрями розвитку їх виробничо-економічного потенціалу. При цьому темпи і пропорції відтворювання, які закладаються, які надають безпосередню дію на техніко-технологічні можливості задоволення підприємством кінцевого попиту.

Проте такі можливості (а вони виникають завдяки інтенсифікації відтворювальних процесів) є необхідними, але зовсім не достатньою умовою зміцнення і розширення ринкового потенціалу підприємства. Тому система управління повинна забезпечити трансформацію технологічних можливостей в конкурентні переваги.

На жаль чіткого і ясного уявлення про структуру ринкового потенціалупідприємства на сьогоднішній день не існує. Це обумовлено тим, що дослідження з даного питання здійснюються напрямків, що склалися в рамках (таких як: фінансовий менеджмент, управління персоналом, бізнес-планування і т. д.). В результаті накопичений багатий інструментарій оцінки можливостей підприємства в різних сферах діяльності, але разом з тим відчувається недолік повноти обхвату і систематизованого підходу в представленні структури його ринкового потенціалу.

Не дивлячись на різноманітність інтерпретацій поняття ринковий потенціал підприємства, можна відзначити ряд моментів, властивих більшості підходів.

Так, в сучасній економічній науці сформульовані основні напрями визначення структури ринкового потенціалу, представлені блоком ресурсів і блоком системи управління і стратегічного планування діяльності підприємства. До позитивних сторін структури ринкового потенціалу слід віднести:

- послідовність стратегічного планування і управління як підприємства в цілому, так і окремими функціональними підрозділами;

- віднесення в розряд найважливіших основних компонентів ресурсної складової потенціалу персоналу і інформації, оскільки вони мають першорядне значення для будь-якої організації, на будь-якому етапі її розвитку.

Слід зазначити, що виявлення структури ринкового потенціалу підприємства – необхідний етап стратегічного аналізу управління.

На жаль, сьогоднішні уявлення про ринковий потенціал підприємства не дозволяють керівництву оперативно оцінити наявні можливості, виявити слабкі сторони, знайти внутрішні резерви для здійснення нових кроків в ринковій діяльності. Основною причиною такої ситуації є недостатність відповідних знань.

Питання для обговорення

1. Чому за певних умов господарювання потенціал обожнювався з виробничою потужністю підприємства, його розміром?

2. Чи можна трактувати потенціал підприємства виключно як систему ресурсів, що має забезпечити досягнення певних цілей? Чому?

3. За якими ознаками можна класифікувати види прояви потенціалу підприємства.

4. В чому полягає сутність результатної концепції потенціалу підприємства.

5. Чому ринковий потенціал прийнято вважати зовнішнім? Як він формується і що є результатом його реалізації?

6. Які є різновиди управління потенціалом підприємства?

7. Назвіть основні модулі системи управління та їхні завдання стосовно формування потенціалу підприємства.

8. Які складові діяльності персоналу підприємства задіяні в управлінні потенціалом?

9. Що є свідоцтвом здійснення управління на підприємстві?

10. У чому полягає різниця між виробничим та ринковим потенціалом?