Сутність фінансового ринку та передумови його створення

Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці

1.1.Сутність фінансового ринку та передумови його створення

1.2.Принципи та функції фінансового ринку

1.3.Суб’єкти фінансового ринку

1.4.Класифікація фінансових ринків

1.5.Фінансові інструменти і фінансові активи

1.6.Етапи становлення фінансового ринку України

Сутність фінансового ринку та передумови його створення

Найбільш ефективною формою організації економіки є ринок, про що свідчить досвід багатьох країн світу. Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси мають здійснюватись на фінансовому ринку, у своєрідній сфері, де визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи держави. Він може успішно функціонувати лише в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу.

Метою утворення та функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої значною мірою зумовлений ефективністю переливання інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на цей момент є потреба в капіталі. Чим різноманітніша з точки зору суб’єктів і розмірів структура заощаджень та можливостей інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні фінансового ринку.

Передумовами для створення фінансового ринкує:

- господарська самостійність підприємств – господарська самостійність почала формуватися ще наприкінці 80-х років, коли підприємствам надали право самостійно розпоряджатися своїми доходами і розвивати свою діяльність за принципом „трьох С”: самоокупність, самостійність і самоуправління. Після 1991 року, коли були прийняті закони України „Про підприємства в Україні” (нині втрати чинніст) і "Про цінні папери та фондову біржу", підприємства стали повноправними суб’єктами фінансового ринку, так як стали самостійно формувати форму своєї власності, – перевага надавалась акціонерній;

- ліквідація державної монополії на використання заощаджень населення – вже більше 20 років населення з метою отримання доходу має можливість вкладати свої кошти не тільки в ощадний банк, а і в різні фінансові установи та фінансові інструменти, що, у свою чергу, сприяє і зростанню добробуту, і росту економіки держави;

- перехід до нової системи організації грошових потоків в економіці – грошові потоки почали розглядатися як фінансове вираження підприємницької діяльності суб’єкта господарювання в умовах ринкової економіки, як основа самофінансування, що забезпечує покриття потреби підприємства в капіталі за рахунок внутрішніх джерел; обґрунтовується політика сучасного управління грошовими потоками на основі кількісної оцінки та моделювання;

- рівноправність усіх учасників фінансового ринку – це основний принцип, який забезпечує однакові права для всіх учасників фінансового ринку щодо отримання інформації, створення необхідних умов для реалізації інтересів суб’єктів ринку, забезпечення захисту їх майнових прав;

- формування та вдосконалення дворівневої банківської системи – сучасна банківська система України складається з Національного банку України та інших банків (комерційних), що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України „Про банки та банківську діяльність”. Через банківську систему проходить великий обсяг грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і населення, що вимагає від банківської системи досконалості, довіри, стабільності, ефективного використання фінансових інструментів для поліпшення грошово-кредитного регулювання, підвищення ефективності платіжної системи;

- утворення інфраструктури фінансового ринку за рахунок різних фінансових посередників – важливим елементом інфраструктури є інституційний, роль якого у розвитку фінансового ринку визначається фінансовими посередниками, що представлені в основному банківськими та небанківськими фінансовими установами, контрактними інститутами, кількість яких з кожним роком збільшується, а також і якість послуг, які вони надають на фінансовому ринку;

- утворення сучасної технічної бази, що обслуговує функціонування фінансового ринку – процес інтеграції, який зараз триває у світі, пов’язаний із багатьма процесами, що відбуваються на міжнародних і національних фінансових ринках, найважливішими з них є розвиток новітніх технологій, інституціалізація, лібералізація фінансових ринків, досягти яких без сучасної технічної бази з новими Інтернет-технологіями неможливо;

- пільговий порядок оподаткування доходів із цінних паперів – одна із основних передумов, яка сприяє розвитку ринку цінних паперів; вкладання коштів у даний фінансовий актив не тільки юридичних осіб, але і населення, що сприяє розвитку вторинного (неорганізованого) фінансового ринку та ін.

Основною передумовою функціонування фінансового ринку є розбіжність між потребою в фінансових ресурсах економічних суб’єктів і джерелами задоволення цієї потреби. Найчастіше вільні грошові кошти існують у вигляді заощаджень у одних власників, а потреби в інвестиціях виникають у інших.

На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Необхідно зазначити, що на фінансовому ринку ті учасники ринку, які мають вільні фінансові ресурси, передають їх на різних умовах іншим учасникам ринку, які опосередковано через суб’єктів ринку або безпосередньо використовують залучені ресурси для фінансування різних галузей економіки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету.

Передача в користування фінансових ресурсів на фінансовому ринку оформляється тим чи іншим фінансовим інструментом. Якщо ресурси передаються на умовах позики, це оформляється відповідними інструментами позики – борговими цінними паперами (облігаціями, векселями, ощадними сертифікатами тощо) або різними видами кредитних інструментів. Якщо інвестор вкладає кошти в акціонерний капітал, така операція оформляється інструментами власності – акціями. Платою за надані в позику ресурси виступає процент, а при безстроковому інвестуванні коштів в акціонерний капітал – прибуток у вигляді дивідендів і капіталізований прибуток, що направляється на збільшення власного капіталу підприємства.

У науковій літературі існує багато визначень поняття „фінансовий ринок”, іноді взаємозаперечливих, що відображає складність цієї категорії та її маловивченість.

Таблиця 1.1

Трактування змісту поняття „фінансовий ринок” зарубіжними та вітчизняними вченими

Отже, методологічні підходи різних авторів можна звести до таких положень: фінансовий ринок ‒ це складна економічна система, що є:

- сферою прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи;

- сферою прояву економічних відносин між продавцями і покупцями фінансових активів;

- сферою прояву економічних відносин між вартістю і споживчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку.

Як бачимо, переважає точка зору, в якій фінансовий ринок розглядається як економічні відносини, суб’єктами яких виступають держава, а також фінансові посередники, які на стабільній, впорядкованій основі забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку і ті суб’єкти, які бажають передати в користування вільні фінансові ресурси.