Класифікація трудових мотивів за ознакою економічних та соціальних потреб працівника в умовах перехідної економіки

Тема 10. Мотивація персоналу та оплата праці.

1. Сутність мотивації персоналу до ефективної праці.
2. Економічна сутність оплати праці.
3. Форми і системи оплати праці.
4. Особливості організації оплати праці в сучасних умовах.

Сутність мотивації персоналу до ефективної праці.

У міру розвитку суспільного виробництва, переходу до постіндустріальних засад його функціонування дедалі очевиднішим стає фундаментальне значення людських ресурсів у розвитку цивілізації. Економічною наукою доведено (і підтверджено практикою), що за сучасних умов господарювання прогрес забезпечує людина і її мотивація.

Аксіомою вже стало визнання того, що ефективність праці за інших однакових умов визначається особистим ставленням людини до праці, її мотиваційними настановами та трудовою поведінкою. У свою чергу, трудову поведінку детерміновано (складають) впливом багатьох чинників, які діють з різною силою і в різних напрямах. Це означає, що формування трудової поведінки людини не можна розглядати як стандартизований, уніфікований процес. Навпаки, трудова поведінка людей надзвичайно різноманітна, оскільки вона є наслідком складного взаємосполучення широкого кола потреб, інтересів, мотивів, ціннісних орієнтацій, переконань, поглядів, умов трудової діяльності.

Проблема спонукування людей до продуктивної праці не нова. Протягом багатьох століть вона хвилювала науковців, і це не випадково: працею створюється матеріальна і духовна культура суспільства. Як писав один із класиків політичної економії В. Петті: «земля — мати багатства, а праця — батько його».

У загальному розумінні мотивація — це сукупність рушійних сил, які спонукають людину до виконання певних дій. Ці сили можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє походження і змушувати людину свідомо чи несвідомо робити ті чи інші вчинки.

Природа сил, здатних суттєво вплинути на трудову активність, надзвичайно складна.

Мотивація не є матеріальним фактом, який можна побачити на власні очі чи визначити емпірично (дослідно). Збагнути її суть можна тільки аналізуючи поведінку людини, порівнюючи її дії під впливом тих чи інших спонукаль­них причин.

Для всебічної характеристики поняття мотивації слід передовсім з'ясувати сутність основних категорій, які мають безпосереднє відношення до способу і логіки поведінки людини в процесі трудової діяльності.

Мотивація – це взаємодія об’єктивних (потреби, інтереси, соціальні норми, суспільні відносини) і суб’єктивних детермінант (складових) трудової діяльності (знання, цінність орієнтації, самооцінка, рівень усвідомлення потреб, сенс життя, ідеали, життєвий досвід, прагнення, установки, особливості менталітету).

Мотивація трудової діяльності – це процес забезпечення пріоритетності трудової діяльності до даних обставин; включає мотивацію підготовки до процесу праці, мотивацію праці, мотивацію зайнятості в системі трудових відносин, мотивацію володіння засобами виробництва, мотивацію розвитку конкурентоспроможності тощо; обумовлюється впливом різноманітних потреб, інтересів, цінностей та ідеалів, ціннісних орієнтацій, мотивів, мотиваційних установок людини у сфері праці.

Трудова мотивація – процес вибору й обґрунтування способу участі людини у виробничому процесі.

Опрацьовуючи теоретичні і прикладні аспекти мотивації, необхідно зосередитися на чинниках, які змушують людину діяти та активізувати свої дії. До тих, що мають засадничий характер, слід віднести потреби, інтереси, мотиви і стимули.

Потреби людини — це завжди відчуття нестачі чогось, стану нерівноваги, дефіциту, на усунення яких спрямовані дії людини.

Мотиви— усвідомлені причини діяльності, спонукання людини до дії для задоволення потреб.

Найпоширенішими є такі типи класифікації:

а) за природою — первинні (фізіологічні і, як правило, приро­джені) і вторинні (психологічні, які усвідомлюються з досвідом);

б) за суб'єктами вияву (особисті, групові, колективні, суспіль­ні тощо);

в) за кількісною визначеністю і можливостямизадоволення(абсолютні, дійсні, платоспроможні, задоволені);

г) за характером, причиною виникнення (матеріальні, трудові, статусні)

Залежно від кількісної визначеності і можливостей задоволен­ня всю сукупність потреб поділяють, як уже було сказано, на аб­солютні, дійсні, платоспроможні й задоволені.

Абсолютні потреби полягають у самому тільки бажанні воло­діти товарами та користуватися послугами. Вони не пов'язані ні з можливостями виробництва, ні з доходами споживачів і мають абстрактний характер.

Дійсні потреби формуються в рамках досягнутого рівня вироб­ництва. Вони, як і абсолютні, не пов'язані з платоспроможністю споживачів, але на відміну від абсолютних є конкретними, тобто спрямованими на певний предмет чи послугу, які справді вироб­ляються і пропонуються споживачеві.

Платоспроможні потреби визначаються відповідними можли­востями споживачів. З цими потребами споживач виходитьнаринок, і вони набирають форми платоспроможного попиту.

До задоволених потреб відносять ті, що фактично задоволь­няються наявними благами та послугами. Задоволення їх зале­жить від рівня розвитку виробництва і платоспроможності спо­живачів.

Платоспроможні потреби перетворюються на задоволені тоді, коли на ринку є достатня кількість товарів та послуг, які за свої­ми споживчими якостями відповідають вимогам покупців.

Отже, роль потреб у сфері праці полягає в тім, що вони спонукають людей до дій, трудового вибору на ринку праці,  породжують інтерес до отримання професії, до результативної праці, професійного розвитку та професійного самовдосконалення, самореалізації у праці. Намагаючись задовольнити свої потреби людина вибирає лінію своєї поведінки у сфері праці.

Трудові мотиви з'являються майже одночасно з виникненням потреб та проходять певні стадії, аналогічні стадіям формування останніх. Мотив — це своєрідна реакція людей на їх певні інтереси, тобто усвідомлені потреби.

Класифікація трудових мотивів за ознакою економічних та соціальних потреб працівника в умовах перехідної економіки

Трудові мотивиформуються під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Внутрішні чинники виступаютьсуб’єктивними чинниками трудової мотивації, які визначаються потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями конкретної особистості у сфері праці, пов’язані з особистісними характеристиками працівника (стать, вік, освіта, сімейний стан, професія, трудовий стаж, особистий досвід, загальна і професійна культура, спрямованість інтересів), рисами трудового менталітету.

Мотив перебуває «всередині» людини, має «персональний» характер, залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх стосовно людини чинників. Мотив не тільки спонукає людину до дії, а й визначає, що саме і як треба зробити.

Форми мотивації:

Найбільш часто в літературі виокремлюють такі форми (види) мотивації:

- матеріальна– узгоджують із прагненням достатку, добробуту, матеріального стандарту життя, тісно корелює з рівнем заробітної плати, різноманітними методами і формами матеріального стимулювання;

- нематеріальна мотивація:

- трудова – з потребами мати змістовну, цікаву, корисну роботу, цікаве професійне спілкування, пристойні умови праці для самовираження, самореалізації;

- статусна– прагнення людини виконувати складну, відповідальну роботу, працювати у більш престижній сфері діяльності, посісти вищу посаду, користуватися авторитетом, бути визнаним фахівцем своєї справи.

Провідна роль у матеріальній мотивації трудової діяльності належить заробітній платі як основній формі доходу найманих працівників та головному чиннику, оскільки:

1) вищий рівень заробітної плати сприяє зниженню плинності кадрв, та формування стабільного трудового колективу;

2)  дає змогу відібрати на ринку праці найбільш підготовлених, досвідчених, ініціативних, орієнтованих на успіх працівників, продуктивність праці потенційно яких вища за середній рівень;

3) чинник підвищення відповідального ставлення до праці, її інтенсифікації.

Методи нематеріальної мотивації праці:

- гуманізація праці;

- залучення працівників до управління виробництвом.

На сьогодні відбувається трансформація трудових мотивів – зростає спрямованість на постійне оновлення своїх знань та професійних навичок, тобто з’являються усвідомлені прагнення до розвитку конкурентоспроможності своєї робочої сили, підвищення продуктивності праці.

-

Загалом в залежності від ознаки класифікація може бути різною:

Класифікація форм мотивації праці*

Методи мотивації – сукупність прийомів та способів впливу на персонал, які спонукають його до ефективної праці (адміністративні, соціально-економічні, морально-психологічні).

Рис. 2. Класифікація методів мотивації праці

В умовах перехідної економіки в Україні провідна роль належить матеріальній мотивації трудової діяльності, передусім, – заробітній платі як основній формі доходу найманих працівників.

В умовах інформаційного розвитку суспільства (приклад – високорозвинені країни соціально орієнтованої ринкової економіки), коли для більшості населення задоволені першочергові матеріальні потреби і рівень життя є досить високим, на перший план все більше виходить нематеріальна мотивація, вагомого значення набувають мотиви прояву творчості у праці, самореалізації.