Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах із спеціальним статусом

З огляду унормування правового статусу міста, виокремлюють такі підходи:

загальний - визначає велике місто як адміністративно-територіальне утворення, що має вирішувати низку загальних завдань щодо забезпечення життєдіяльності міського населення (муніципальні послуги, транспорт, освіта тощо);

спеціальний - для міст, що мають певні особливості територіального, господарчого або оборонного спрямування (прикордонні міста, курортні міста та міста, на території яких розташовані великі військові об’єкти тощо);

індивідуальний - такий, що враховує конкретні особливості того чи іншого міста (місто-столиця, пам’ятка історії чи культури тощо)[20] .

Міста з особливим статусом різняться за функціональними ознаками: міста- столиці та адміністративні центри територій; промислові та агропромислові міста; транспортні вузли й порти; курортні міста; наукогради; закриті адміністративно- територіальні одиниці[21].

Для зазначених міст є характерними: велика кількість населення та висока щільність; значна щодобова внутрішньоміська та приміська міграція; найбільші системи життєзабезпечення на регіональному рівні (залізничні, автомобільні і авіаційні вузли, центри управління енергетичними системами тощо); розташування на їх території великої кількості об’єктів державної власності, іноземних посольств і представництв тощо. Як правило, міста з особливим статусом є центрами регіональних та загальнодержавних, громадських, соціальних і політичних структур[22].

У частині другій статті 118 та частині другій статті 140 Конституції України встановлено, що особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, які відповідно до частини третьої статті 133 мають спеціальний статус, визначаються окремими законами України, і до прийняття таких законів виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації (пункт 10 розділу XV «Перехідні положення»).

Тобто Конституція України, інші закони визначають особливий статус двох українських міст і передбачають прийняття окремих законів, які б такий статус підтверджували, забезпечували б ефективне функціонування в них як виконавчої влади, так і місцевого самоврядування.

Спеціальний статус міста Києва як столиці України визначається Законом України “Про столицю України - місто-герой Київ”, суть якого полягає у наявності особливостей щодо здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті, відповідно до Конституції України та інших законів України.

Згідно із Законом “Про столицю України - місто-герой Київ” систему адміністративно-територіального устрою міста Києва складають райони в місті, а межі міста Києва встановлюються Верховною Радою України за поданням Київської міської ради, погодженим з відповідними радами, з урахуванням історичних, соціально-економічних та інших особливостей території відповідно до чинного законодавства.

Як вже зазначалось, Конституцією України передбачено спеціальний статус і для міста Севастополя, який передусім, визначається наявністю в ньому іноземних військових формувань і громадян іноземної держави. У цих умовах неможливо організувати класичну модель місцевого самоврядування, а тому воно повинне мати певні обмеження і виконувати лише функцію самостійного вирішення питань місцевого значення. З огляду на те, що в Севастополі, відповідно до ст. 118 Конституції України, виконавчу владу здійснюють місцеві державні адміністрації, керівником міста повинен бути голова міської державної адміністрації, що призначається Президентом України, а не виборний міський голова[23].

За цього необхідно враховувати те, що наявність в місті двох виконавчих органів, один з яких очолюватиме вибраний територіальною громадою міський голова, а інший - що призначається Президентом України голова міської державної адміністрації, призведе до існування в місті двох паралельних структур виконавчої влади з функціями і повноваженнями, які дублюються і перетинаються. Створювати таку ситуацію, наперед знаючи про її конфліктність, не можна. Закон України «Про статус міста-героя Севастополя» повинен вирішити виниклі проблемні питання, пов’язані з виконанням містом особливих функцій, таких як створення необхідних умов для сумісного базування Військово-Морських сил України і Чорноморського флоту Російської Федерації, зокрема надання на договірних умовах комунальних, соціально-культурних, транспортних й інших послуг відповідним військовим формуванням і органам управління; виконання, відповідно до делегованих державою повноважень, комплексу заходів щодо управління і координації діяльності, направленої на багатоцільове використання територій і акваторій, державного і комунального майна військовими формуваннями тощо[24].

[1] КравченкоВ. В. Муніципальне право України... — С. 182

[2] Муніципальне право України [Текст] : підручник / кол. авт. ; за ред.Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. — К. : Юрінком Інтер, 2006. – С. 134.

[3] Муніципальне право України [Текст] : підручник / кол. авт. ; за ред.Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. — К. : Юрінком Інтер, 2006. – С. 135.

[4] Цитата за: Гураль П. Поняття і сутність територіальної громади в Україні //Вісник Львів. Ун-ту. Серія юридична. - 2000. - Вип. 35. - С.200

[5] Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т. - К.: Наук. думка, 1991.- С.352

[6] Там само – С.360

[7] Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. - К., 1907.-C.73

[8] Юшков С. В. Русская Правда: происхождение, источники, ее значение. - М., 1950.- С.73-74

[9] Франко І. Що таке громада і чим вона повинна бути? //Зібр.творів: У 50 т. - К.,1985. - Т.44.- Кн.1.- С.175

[10] Наприклад, у ФРН територіальні громади мають статус юридичних осіб публічного права (Див.: Коmmunale Selbstverwaltung. Местное саммоуправление. Сборник международных терминов из области права й управлення. Серия Р - том 2. -Мюнхен: Баварская школа управлення, 1995.- С. 25.); в Швеції комуни мають статус громадської юридичної особи (legal реrson) (Див.: Swedish Local Government: Traditions and Reforms. – Stockholm, 1993-С. 34).

[12] Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К., 2001. – С. 123.

[13] Монастирський

[14] http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Un_msm/2007_12/Monast.pdf

[15] Див.: Коmmunale Selbstverwaltung. Местное саммоуправление. Сборник международных терминов из области права й управлення. Серия Р - том 2. -Мюнхен: Баварская школа управлення, 1995.- С. 25.); Swedish Local Government: Traditions and Reforms. – Stockholm, 1993-С. 34.

[16] Закарпатці депутатами не цікавляться. І знати не хочуть [Електронний ресурс] // Режим доступу:  http://zaholovok.com.ua/zakarpattsi-deputatami-ne-tsikavlyatsya-i-znati-ne-khochut.

[17] [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://www.sq.com.ua/ukr/news/pres_centr/24.02.2012/bilshe_80proc_viborciv_nichogo_ne_znayut_pro_diyalnist_obranih_nimi_deputativ_miscevih_rad_/.

[18] Турчинов І.Є. Проблеми визначення правового статусу територіальних громад [Електронний ресурс] // Режим доступу:   http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2010-1/doc/2/12.pdf .

[19] Рекомендації слухань щодо правового статусу територіальних громад сіл, селищ, міст, які перебувають у складі інших територіальних громад [Електронний ресурс] // Режим доступу:  http://municipal.gov.ua/news/show/id/222

[20] Система муниципального управлення [Текст] : учеб. [для вуз.] / под ред. В. Б. Зотова. — СПб. : Лидер, 2005. — 493 с

[21] Система муниципального управлення [Текст] : учеб. [для вуз.] / под ред. В. Б. Зотова. — СПб. : Лидер, 2005. — 493 с

[22] Скороход О. П. Правові засади самоврядування у містах з особливим статусов (на прикладі країн ЄС) / О. П. Скороход // Стратегічні пріоритети [Текст]. — № 4(13). — 2009. — С. 166—172

[23] Стаття О.    Лебединська, Н.Гринчук, С. Сівков . ЗДІЙСНЕННЯ САМОВРЯДУВАННЯ У МІСТАХ З ОСОБЛИВИМ СТАТУСОМ: ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА МЕХАНІЗМИ

[24] Стаття О.    Лебединська, Н.Гринчук, С. Сівков . ЗДІЙСНЕННЯ САМОВРЯДУВАННЯ У МІСТАХ З ОСОБЛИВИМ СТАТУСОМ: ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА МЕХАНІЗМИ