Облік процесу виробництва та формування собівартості готової продукції

ТЕМА: Облік процесу виробництва та реалізації продукції

Мета заняття: пояснити студентам суть процесу виробництва та сутність витрат як основу його забезпечення. Дати характеристику основних видів виробничих витрат, що виникають в процесі діяльності підприємства та сформувати стійкі знання щодо техніки обліку цих видів витрат. Розкрити взаємозалежність процесу виробництва та реалізації готової продукції як одного з його основних етапів та визначення фінансових результатів. Навести техніку визначення результатів від реалізації та сформувати стійкі знання щодо обліку доходів, витрат за видами діяльності та фінансових результатів.

ПЛАН

1. Облік процесу виробництва та формування собівартості готової продукції

2. Облік процесу реалізації

3. Порядок визначення фінансових результатів

Рекомендована література:1,2, 12,13,14,17,18,20,21,25,27,29,31,33,34,38,39,40,41,43,

44,51,53

Облік процесу виробництва та формування собівартості готової продукції

На попередньому занятті основна увага приділялася обліку придбання засобів виробництва (виробничих запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо). Вони використовуються для виробництва продукції, випуск якої є головною метою діяльності виробничого підприємства.

Процес виробництває сукупністю операцій з виготовлення продукції та одним з основних процесів господарської діяльності. У процесі виробництва використовуються природні ресурси, сировина, матеріали, паливо, енергія, трудові ресурси, основні засоби, здійснюються інші витрати. У зв’язку з цим на рахунках бухгалтерського обліку повинна своєчасно, повно та правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції, яка використовується для обчислення (калькулювання) фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Майбутній прибуток підприємства створюється, в основному, на стадії виробництва, оскільки найбільш надійним і чесним способом його отримання є постійне скорочення витрат і зниження собівартості продукції за рахунок економного витрачання сировини та матеріалів; підвищення продуктивності праці та зниження трудових витрат; збільшення ефективності використання основних засобів і, відповідно, зменшення суми амортизації в розрахунку на одиницю продукції, а також за рахунок інших факторів. Схематично процес виробництва відображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Схема процесу виробництва

Витрати виробництва —це виражені в грошовій формі по­точні витрати матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів на виробництво продукції.

Для правильного визначення собівартості продукції в плануванні й обліку виробничі витрати прийнято групувати за певними ознака­ми: за цільовим призначенням, за способом віднесення витрат, ви­дами продукції, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності (центрами витрат і центрами прибутку). Так, за цільовим призначенням затрати поділяють на основні і накладні. До основ­нихвідносять витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і становлять її матеріальну основу (сировина, матеріали, заробітна плата та ін.). До накладних відносять витрати, пов’язані з організацією виробництва та його управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом віднесення витрат на конкретні об’єкти (види продук­ції, процеси, стадії тощо) їх поділяють на прямі й непрямі. Прямі — це витрати, які пов’язані з виробництвом певного виду продукту; в момент здійснення їх відносять на собівартість цього продукту і відоб­ражають безпосередньо (прямо) у складі витрат з його виробництва (матеріали, комплектуючі, паливо, заробітна плата робітників). Не­прямі витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому прямо до собівартості тієї або іншої продукції вони не можуть бути віднесені.

До зміннихналежать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. До них належать витрати на управління виробництвом, амортизація необоротних ак­тивів, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних за­собів, витрати на удосконалення технології й організації виробниц­тва та інші витрати. До постійнихзагальновиробничих витрат на­лежать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) у разі зміни об­сягу діяльності. До них належать витрати на опалення, освітлення та інше утримання приміщень, оплата праці загальновиробничого персоналу, витрати на охорону праці тощо.

Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виго­товленої продукції призначений активний рахунок 23 «Виробниц­тво», основним завданням якого є накопичення виробничих витрат і визначення (калькулювання) фактичної собівартості виготовлених виробів. Саме тому він може називатися калькуляційним рахунком.

На рис. 1.2 наведена схема, що відображає зміст записів за дебетом і кредитом рахунка 23 «Виробництво».

Рис. 1.2. Зміст господарських операцій, що відображаються за рахунком 23 «Виробництво»

Основним завданням рахунку 23 «Виробництво» є накопичення виробничих витрат і визначення фактичної собівартості одиниці продукції шляхом каль­куляції.

Виробнича собівартість – виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства лише на виробництво продукції.

До виробничої собівартості продукції (робіт і послуг) вклю­чають такі витрати (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Склад виробничої собівартості

Будь-який процес виробництва неможливий без застосування праці найманих працівників, тому витрати на оплату праці займають вагому частину собівартості продукції.

Запам’ятайте! Обов’язково паралельно з нарахуванням заробітної плати необхідно здійснювати відрахування єдиного соціального внеску. Суми здійснених відрахувань відносяться у дебет того ж витратного рахунку, що й суми нарахованої заробітної плати. Наприклад, якщо заробітна плата нарахована робітнику, зайнятому виготовленням продукції (Д-т 23 К-т 66), то й відрахування на соціальне страхування необхідно відображати за дебетом рахунку 23 «Виробництво»(Д-т 23 К-т 65).

До інших прямих витрат відноситься також амортизація.

Амортизація як категорія бухгалтерського обліку означає віднесення на витрати звітного періоду частини вартості необоротних активів, використання яких було однією з умов отримання в цьому періоді продукції та доходів.

Отже, для відтворення необоротних активів підприємства, необхідно в процесі експлуатації поступово їх вартість списувати на новостворену продукцію у вигляді амортизації.

У бухгалтерському обліку нарахована амортизація основних засобів відображається за кредитом контрактивного рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» у кореспонденції з дебетом рахунків витрат (залежно від того, де використовується основний засіб).

До собівартості продукції включається частина загальновиробничих витрат.

До загальновиробничих витрат відносяться: оплата службових відряджень загальновиробничого персоналу; амортизаційні відрахування; витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва; витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на пожежну та сторожову охорону; знос малоцінних і швидкозношуваних предметів загальновиробничого призначення; платежі з обов’язкового страхування; суми сплачених відсотків (винагороди) за надані в оперативну та фінансову оренду основні засоби загальновиробничого призначення; інші загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати відображаються на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». За дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» збираються витрати, списані з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з оплати праці тощо. Витрати, зібрані на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», в кінці звітного періоду розподіляються і списуються в дебет рахунку 23 «Виробництво».

Загальновиробничі витрати розподіляються між різними видами продукції пропорційно сумі:

- основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг);

- основних витрат (без вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів).

Після розподілу та списання витрат на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» сальдо не залишається (= 0). Основним призначенням рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» є накопичення та розподіл непрямих витрат.

Наприкінці звітного періоду визначають фактичну со­бівартість випущеної продукції. Для цього складають калькуля­цію за кожним видом продукції. Джерелами даних тут є аналітичні рахунки, відкриті для кожного виду продукції. За кожним видом продукції з метою розмежування поточних витрат між випуском продукції і незавершеним виробництвом розраховують суму незавершеного виробництва за даними його інвентаризації. При оцінці незавершеного виробництва враховують конкретні умови технології й організації виробництва.

Фактичну собівартість випуску готової продукції розрахо­вують так: до вартості незавершеного виробництва на поча­ток місяця додають поточні витрати за місяць (сума дебетового обороту) і віднімають вартість незавершеного виробниц­тва на кінець місяця:

ФСГП = НВ-во поч. + ОД 23 - ОК 23 – НВ-во кін.

Калькулювання є заключним етапом обліку витрат і обчислення собівартості одиниці продукції. Зазвичай обчислення фактичної собівартості продукції здійснюється у кінці місяця після розподілу та списання всіх виробничих витрат на рахунок 23 «Виробництво». Проте, продукція може реалізуватися протягом всього місяця, а тому необхідно наперед знати виробничу собівартість продукції для того, щоб спланувати за якою ціною відпускати продукцію та не отримати збитків. Саме тому до початку звітного місяця планується сума витрат на виготовлення продукції, кількість запланованої продукції, визначається планова собівартість одиниці продукції, а результати такого планування оформлюються у плановій калькуляції.

Таким чином, продукція, яка надходить на склад протягом місяця обліковується за плановою виробничою собівартістю (Д-т 26/план. К-т 23). У кінці місяця відбувається коригування виробничої собівартості готової продукції:

Позитивні відхилення відображаються в обліку за допомогою додаткового запису:

Д-т 26/відх. К-т 23

Негативні відхилення – сторнуванням (Д-т 26/відх. К-т 23)

Приклад 1.

Необхідно відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку, розподілити загальновиробничі витрати між видами продукції і визначити фактичну собівартість готової продукції.

Розподілимо загальновиробничі витрати між видами готової продукції у відомості розподілу загальновиробничих витрат.