Постійні комісії та тимчасові контрольні комісії ради

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до відання ради, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету рада створюєпостійні комісії. Постійні комісії обираються радою з числа депутатів ради на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники.

Г.В Задорожня визначає такі характерні риси постійних комісій:

а) постійні комісії створюються на основі законодавчого волевиявлення суб‘єктів законодавчої ініціативи;

б) постійні комісії займають свою чітко визначену нішу в структурі органів місцевого самоврядування;

в) організаційна структура або внутрішня побудова цих органів законодавчо закріплена шляхом прийняття відповідного правового акту;

г) постійні комісії виконують певний вид діяльності, який реалізується через надані їм функції по управлінню відповідними об‘єктами;

д) правосуб‘єктність постійних комісій, як конкретного суб‘єкта права, виражається через наявність у них владних повноважень (компетенції);

е) постійні комісії є відносно самостійним елементом в структурі органів муніципального управління, проте вони тісно пов‘язані між собою єдиними цілями та завданнями, які стоять не лише перед зазначеними органами, але й перед самим місцевим самоврядуванням в цілому[4].

Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються відповідною радою (в регламенті ради та (або) в Положенні про постійні комісії, що затверджується радою).

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями. Вони також попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.

Рекомендації постійних комісій підлягають обов’язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

Однак слід погодитися з думкою, що правові акти комісій мають рекомендаційний характер, тобто вони не є імперативними (зобов‘язуючими). Ті органи, підприємства, установи, організації, яким вони адресовані, зобов‘язані їх розглянути, проте за ними залишається право вчиняти якісь дії чи залишити все без змін. Такий підхід до сутності та змісту правових актів комісій є дещо схоластичним, оскільки не створюється дієвого механізму заохочення постійних комісій до нормотворчої діяльності саме через диспозитивність характеру норм[5].

Доцільно надати право постійним комісіям приймати зобов‘язуючі рішення у тих сферах муніципальних відносин, в яких постійні комісії змогли б більш ефективно здійснювати управління: в сфері побутового обслуговування, культури, благоустрою, в сфері дотримання екологічних умов виробництва тощо, а також надати їм право оспорювати рішення підприємств, установ, організацій та інших органів, прийняття яких є безпосередньою правовою реакцією на підзаконні нормативно-правові акти комісій[6].

Сільська, селищна, міська рада може утворититимчасові контрольні комісії ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради.

Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше однієї третини депутатів від загального складу ради.

Повноваження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення повноважень ради, яка створила цю комісію.

Районна в місті рада

Районні у містах ради є інституцією, яка знайшла своє відображення в Конституції України. Зокрема, в абзаці 3 п. 8 Розділу XV «Перехідні положення» Основного Закону передбачено : «Районні у містах ради та голови цих рад, — зазначається в абзаці 3 п. 8 Розділу XV «Перехідні положення», — здійснюють свої повноваження відповідно до закону». Про це йдеться і в чинному Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон). «Районні у містах ради, — зазначається там, — після набуття чинності цим Законом здійснюють свої повноваження відповідно до закону. Обрання нового складу цих рад проводиться в порядку, що передбачений цим та іншими законами» (абзац 2 п. 2 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення»).  Разом з тим, Конституція України проголошуючи місцеве самоврядування правом територіальної громади міста, відносить питання організації управління районами в містах до компетенції міських рад (частини 1, 5 ст. 140).

Такі суперечності відповідно відтворені й у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», який чомусь не включив районні у містах ради до обов’язкових елементів системи місцевого самоврядування, визначеної у ч. 1 ст. 5 цього Закону. У ньому лише передбачено, що у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися районні в місті ради, які формують свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є головою її виконавчого комітету (ч. 2 ст. 5).

 Найбільш суперечливими є положення ч. 5 ст. 6 та ч. 4 ст. 16 цього Закону, за змістом яких територіальні громади районів у містах з районним поділом діють як суб’єкти права власності незалежно від створення районних у містах рад. Адже у разі неприйняття міською радою рішення про створення органів місцевого самоврядування районів управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, здійснює міська рада, яка несе відповідальність перед громадою відповідного району у місті, що породжує чимало непорозумінь як теоретичного, так практичного характеру[7].

….Районна в місті рада є представницьким органом внутрішньоміської (районної у місті) громади, яка згідно з Конституцією України не виступає самостійним суб’єктом місцевого самоврядування. Районна у місті рада не має самостійного конституційного статусу і створюється за рішенням відповідної міської ради відповідно до положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Така характеристика статусу районної у місті ради була підтверджена у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 2000 року № 1- рп/2000 (справа про місцеве самоврядування).

Така позиція Конституційного Суду України породила ситуацію, коли в містах з районним поділом діють кілька моделей управління районами. При цьому останнім часом у практиці організації місцевого самоврядування багатьох таких міст простежується тенденція до централізації управління відображенням якої стала ліквідація в них районних у містах рад як органів місцевого самоврядування. Першим містом в Україні, де міська рада всупереч чинному законодавству України прийняла рішення про ліквідацію районних у місті рад, став Львів (1995 рік). Пізніше, скориставшись правом, наданим Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідні рішення прийняли Горлівська, Макіївська, Маріупольська міські ради Донецької області, Запорізька, Миколаївська, Одеська та Сумська міські ради. Перед черговими місцевими виборами, що були призначені на 30 вересня 2010 року, районні в місті ради були ліквідовані у Вінниці (червень 2009 року) та Харкові (листопад 2009 року). Замість районних у містах рад були утворені районні адміністрації, які згідно з положеннями про них є виконавчими органами зазначених рад, створеними з метою реалізації функцій міської ради на території відповідного адміністративного району міста. «Приклад» у цьому також продемонструвала столиця України – місто Київ, де районні в місті ради згідно з рішенням Київської міськради від 9 вересня 2010 року були ліквідовані з 31 жовтня 2010 року[8].

Обласні та районні ради

Обласні та районні ради мають іншу, ніж сільські, селищні, міські ради природу. Вони не виступають представницькими органами обласних та районних громад.

Конституція України не передбачає існування таких громад і не розглядає населення області, району як суб’єктів місцевого самоврядування, відповідно, обласні, районні ради конституйовані як органи місцевого самоврядування,що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Загальний склад обласної, районної ради визначається відповідною радою самостійно з урахуванням кількості районів, міст обласного значення, що входять до складу відповідної області, для забезпечення їх рівного представництва у відповідній обласній раді незалежно від чисельності жителів відповідного району, міста обласного значення (статтею 16 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»).

Очолює обласну, районну раду її голова, який обирається відповідною радою з числа її депутатів у межах строку повноважень ради таємним голосуванням. Повноваження голови ради можуть бути припинені радою достроково, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування. Голова ради працює в раді на постійній основі, не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.

       Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради. Звільнення особи з посади голови ради не має наслідком припинення нею повноважень депутата цієї ради.

       Повноваження голови районної, обласної також вважаються достроково припиненими без припинення повноважень депутата ради в разі:

       1) звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови ради;

       2) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених законом.

       Зазначені повноваження голови районної, обласної, районної у місті ради припиняються, а відповідна особа звільняється з посади голови ради з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт.

Обласна, районна рада може утворити президію (колегію) ради, яка є дорадчим органом, в складі голови ради, його заступника, голів постійних комісій ради, уповноважених представників депутатських груп, фракцій ради. Президія (колегія) ради попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, що передбачається внести на розгляд ради, вона може приймати рішення, які мають дорадчий характер.

Обласна, районна радане утворює власних виконавчих органів, а відповідні повноваження делегуються нею обласній, районній державній адміністрації.

Організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, здійснює виконавчий апарат ради, який утворюється відповідною радою. Він сприяє здійсненню відповідною радою взаємодії і зв’язків з територіальними громадами, місцевими органами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Виконавчий апарат ради за посадою очолює голова відповідної ради.

[1] Див., наприклад: Муніципальне право України. Підручник /За ред. докторів юридичних наук, професорів В. Ф. Погорілка, О. Ф.Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - С.154, 223

[2] Кравченко В. В., Пітцик М. В. Муніципальне право України: Навчальний посібник- К., 2003.- С.192

[3] Див.Любченко П. М.Компетенція місцевого самоврядування: організаційно - правові питання реалізації: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.02. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого –Х., 1998. – С. 10.

[4] Задорожня Г.В. Постійні комісії представницьких органів місцевого самоврядування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. – конституційне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2006 – С. 12.

[5] Там само. – С.19.

[6] Там само. – С. 19.

[7] Борденюк В. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В РАЙОНАХ МІСТ З РАЙОННИМ ПОДІЛОМ

ЯК ФОРМА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ВЕЛИКИМ МІСТОМ // http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnapu/2011_1/11BORDE.pdf

[8] Борденюк В. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В РАЙОНАХ МІСТ З РАЙОННИМ ПОДІЛОМ

ЯК ФОРМА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ВЕЛИКИМ МІСТОМ // http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnapu/2011_1/11BORDE.pdf