Представницькі органи місцевого самоврядування

У структурно-організаційному плані орган місцевого самоврядування являє собою певним чином організований колектив людей, який характеризується ознаками, що в сукупності дозволяють відмежувати органи місцевого самоврядування від органів державної влади, інших державних та комунальних установ, громадських організацій, господарських товариств тощо.

При цьому доцільно виходити з положень Конституції України (статті 5, 19, 38 та ін.), згідно з якими органи місцевого самоврядування є самостійним видом органів публічної влади - вони не входять у систему органів державної влади. Такий підхід дозволяє виділити ознаки, що, по-перше, притаманні будь-яким органам публічної влади, в тому числі і органам місцевого самоврядування, по-друге, - специфічні ознаки органів місцевого самоврядування як самостійного виду органів публічної влади.

Публічно-владні повноваження - необхідний атрибут усіх органів публічної влади, що знаходить відображення в їх конституційному найменуванні - «органи державної влади», «органи місцевого самоврядування». Публічно-владний характер повноважень органів публічної влади виявляється в тому, що:

а) рішення, які приймає орган публічної влади, обов’язкові для виконання всіма громадянами, іноземцями, особами без громадянства, органами, установами та організаціями, їх посадовими особами, на яких поширюється компетенція цього органу;

б) для забезпечення виконання прийнятих рішень орган публічної влади наділяється необхідними матеріальними засобами;

в) виконання рішень органу публічної влади, прийнятих у межах його компетенції, забезпечується не лише застосуванням різноманітних засобів переконання, заохочення, організаційно-масової роботи тощо, але й можливістю застосування відповідних засобів примусу.

Особливістю повноважень органів публічної влади порівняно з правами та обов’язками фізичної особи є те, що, по-перше, орган, його посадові особи згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. По-друге, значна частина прав органу одночасно є і його обов’язками: здійснення органом одних і тих же дій стосовно одного суб’єкта може виступати як реалізація права цього органу, а стосовно іншого - як обов’язок;

Ознаками органу місцевого самоврядування (як самостійного виду органів публічної влади») є такі:

1) орган місцевого самоврядування не входить до системи органів державної влади, він виступає самостійним (організаційно відокремленим) елементом системи місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування не утворюють також і власної системи органів, що суперечило б принципу автономності місцевого самоврядування - органи місцевого самоврядування різного територіального рівня в принципі не можуть бути підпорядковані по вертикалі. Так, у вітчизняній юридичній літературі ще вживається термін «система органів місцевого самоврядування» (наприклад, «система місцевих рад», «система виконавчих комітетів місцевих рад» тощо[1]), що, на думку окремих авторів[2], є архаїзмом радянської системи влади і не відповідає самій природі місцевого самоврядування;

2) орган місцевого самоврядування утворюється з метою виконання завдань та функцій місцевого самоврядування (як самостійної форми публічної влади). Зазначене не виключає участі органів місцевого самоврядування у реалізації завдань та функцій держави (шляхом виконання делегованих повноважень);

3) орган місцевого самоврядування становлять особи, які наділяються згідно із законом спеціальним статусом - депутата місцевої ради або службовця органів місцевого самоврядування. Закони України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачають, що депутатами місцевих рад та службовцями органів місцевого самоврядування можуть бути лишегромадяни України;