Контроль за додержанням правового режиму в зонах, що зазнали техногенного забруднення

Контроль за додержанням правового режиму в зонах, що зазнали техногенного забруднення, регулюється нормами Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Державний контроль за додержанням правового режиму в зонах, що зазнали радіоактивного забруднення, здійснюється обласними радами, їх виконавчо-розпорядчими органами, а також уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України.

Органом, відповідальним за здійснення державного контролю за додержанням правового режиму зони відчуження, є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Прогнозні оцінки сумарної дози опромінення людей, а також контроль за додержанням норм радіаційної безпеки здійснюється Міністерством охорони здоров’я України.

Загальна оцінка радіаційної обстановки на території зон, що зазнали радіоактивного забруднення, радіоекологічний моніторинг території, методичне керівництво та координація робіт по визначенню радіаційної обстановки здійснюються Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Радіаційний контроль за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь здійснюється Міністерством аграрної політики України, водних ресурсів - Державним комітетом України по водному господарству; підземних вод та корисних копалин - Державним комітетом України по геології та використанню надр, атмосферного повітря на території населених пунктів - Державним комітетом України по гідрометеорології.

Радіаційний контроль за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування здійснюється Міністерством аграрної політики України та Міністерством охорони здоров’я України.

Радіаційний контроль за рівнем радіоактивного забруднення залізничного, водного, авіаційного та автомобільного транспорту, їх складових частин, вирішення питань про надання дозволу на його переміщення за межі зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення здійснюється міністерствами і відомствами, яким належать вказані транспортні засоби, за участю в необхідних випадках відповідних служб Міністерства внутрішніх справ України.

Радіаційний контроль за вивезенням домашніх і побутових речей, знарядь праці та будівельних матеріалів за межі радіоактивно забрудненої території, з якої передбачається відселення людей, здійснюється органами державного санітарного нагляду й відповідними службами Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а домашніх тварин – органами державного ветеринарного нагляду.

Контроль за достовірністю і об’єктивністю даних відомчих служб, що здійснюють радіаційний контроль, незалежно від їх підпорядкування, покладається на Державний санітарний нагляд Міністерства охорони здоров’я України, а метрологічний контроль – на Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Відомчий радіаційний контроль за рівнями радіоактивного забруднення продукції здійснюється підприємствами, об’єднаннями і організаціями, які її виготовляють.

Особи, винні у порушенні встановленого цим Законом правового режиму в зонах, що зазнали радіоактивного забруднення, а також у невиконанні приписів державних органів, які здійснюють контроль у цій галузі, – несуть встановлену законодавством кримінальну, адміністративну, матеріальну чи іншу відповідальність.

Особи, з вини яких громадянам, підприємствам, установам і організаціям завдано майнової шкоди, пов’язаної з недодержанням встановленого цим Законом режиму в зонах, що зазнали радіоактивного забруднення, повинні відшкодувати завдану потерпілим майнову шкоду відповідно до чинного законодавства.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Адміністративно-територіальна одиниця – область, район, місто, район у місті, селище, село.

Бюро технічної інвентаризації (БТІ) – підприємство комунальної власності, яке згідно з чинним законодавством здійснює технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна, державну реєстрацію правовстановлюючих документів на них, оцінку та облік нерухомості (крім земельних ділянок).

Будівля (споруда) – об’єкт нерухомого майна, який збудовано (споруджено) на виділеній в установленому порядку земельній ділянці і призначений для задоволення відповідних потреб фізичної(их) чи (або) юридичної(их) особи (осіб).

Вартість земельної ділянки – це грошове вираження земельної вартості на даний конкретний момент.

Відчуження земельної ділянки – передача права власності на земельну ділянку (тобто права володіння, користування чи розпорядження землею) її власником іншій фізичній чи юридичній особі, територіальній громаді чи державі. Відчуження може бути платне (купівля-продаж, міна) і безплатне (дарування, спадщина тощо).

Власність на землю – належність фізичній особі, юридичній особі, територіальній громаді чи державі земельної ділянки на праві володіння, користування та розпорядження нею.

Власник земельної ділянки – фізична чи юридична особа, територіальна громада чи держава, яка володіє сукупністю трьох правомочностей власника по володінню, користуванню та розпорядженню належною на праві власності земельною ділянкою.

Володіння земельною ділянкою – одне з трьох повноважень власника земельної ділянки, що полягає в можливості мати її в розпорядженні і використанні.

Геодезична площа земельної ділянки – це площа проекції межі ділянки на площину проекції, на якій встановлена геодезична система координат. Геодезична площа визначається за координатами кутів повороту межі.

Грошова оцінка земельної ділянки – капіталізований рентний дохід від використання земельної ділянки.

Девелоперська діяльність – діяльність, що пов’язана з розробкою та впровадженням інвестиційних проектів з об’єктами нерухомого майна.

Державний акт на право приватної власності на землю – документ, виданий уповноваженим державним органом, що підтверджує право власності громадянина чи юридичної особи на земельну ділянку.

Державне мито – грошова сума, що стягується в судових і арбітражних органах, нотаріальних конторах, органах МЗС, МВС, міських, сільських, селищних радах та інших уповноважених на те органах за вчинення ними дій з об’єктами нерухомого майна і видачу документів, що мають юридичне значення.

Договір – угода між двома або більше сторонами (фізичними та (або) юридичними особами), яка встановлює для його учасників відповідні права та обов’язки.

Договір купівлі-продажу – договір, за яким продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Експертна оцінка земельної ділянки – визначення вартості земельної ділянки з урахуванням економічної ситуації, що склалася, співвідношенням попиту та пропозиції, очікуваних змін, найкращого та найбільш ефективного використання та доданої прибутковості землі.

Загальна межа – це межа, при якій точна лінія, яка розмежовує ділянки, не встановлюється.

Зовнішня межа земельної ділянки встановлюється з метою фіксації територіального поширення прав власності на землю і повинна бути замкнутою. Внутрішня межа земельної ділянки виникає, якщо на земельній ділянці є сторонні землекористувачі.

Заклад – застава рухомого майна, за якою майно, що є предметом застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Застава – один із способів забезпечення зобов’язань. В силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого рухомого або нерухомого майна переваж-но перед іншими кредиторами.

Земельна ділянка – частина земної поверхні, що має фіксовані межі, характеризується певним місце розташуванням, природними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським станом та іншими характеристиками.

Земельний кадастр – система обліку кількості та якості земель, яка призначена для забезпечення державних органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю.

Земельний аукціон (ліцитація) – спосіб продажу землі, при якому покупцем стає особа, яка запропонувала найвищу ціну. Розрізняють примусові та добровільні аукціони. Примусові земельні аукціони проводять судові органи, або органи влади, банки, щоб стягнути борг. Добровільні земельні аукціони організовують для найвигіднішого продажу землі.

Землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Землі населених пунктів – усі землі в межах населених пунктів. Межі населених пунктів встановлюються згідно з законодавством України.

Іпотека – застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Іноземні інвестори – суб’єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи – іноземці, які не мають постійного місця проживання на Україні і не обмежені в дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації, інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції – цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Кадастровий номер – унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.

Кадастровий квартал – компактне об’єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами.

Кадастрова зона – сукупність (об’єднання) земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів на території сільської (селищної) ради, або об’єднання кадастрових кварталів у населених пунктах.

Комунальна власність на землю – власність на землю, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, районів у містах, а також об’єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Ліцитатор – особа, що веде земельний аукціон.

Межа – це матеріальні об’єкти, які позначають межі земельної ділянки, або умовна лінія на поверхні, яка розділяє дві узаконені ділянки.

Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Містобудівна діяльність – це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об’єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку і планування територій, проектування, будівництво і реконструкцію об’єктів житлово-цивільного, виробничого призначення, спорудження інших об’єктів, регенерацію історичних поселень, реставрацію архітектурних комплексів і ансамблів, створення інженерної і транспортної інфраструктури.

Містобудівельний кадастр населених пунктів - документ, який містить систему даних про належність території до відповідних функціональних зон, їхнє сучасне та перспективне призначення, екологічну, інженерно-геологічну ситуацію, стан забудови та інженерного забезпечення, характеристики будинків і споруд на землях усіх форм власності і призначений для забезпечення в установленому порядку суб’єктів містобудування необхідною інформацією.

Моніторинг землі - система спостережень за станом земельного фонду з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення й ліквідації наслідків негативних процесів.

Нерухоме майно (нерухомість) - вид майна, переміщення якого без завдання йому шкоди неможливе або обмежене.

Оренда землі - засноване на договорі строкове, платне користування землею.

Орендна плата за користування землею - встановлений за взаємною згодою орендодавця та орендаря розмір плати за користування земельною ділянкою, що є предметом оренди.

Оцінка нерухомого майна - це процес визначення відповідного виду вартості (ринкової, балансової, залишкової тощо).

Оцінка нерухомого майна здійснюється з метою:

♦ проведення операцій купівлі-продажу нерухомого майна;

♦ проведення операцій застави нерухомого майна (іпотека);

♦ проведення розділу майна і встановлення розміру часток на майно, що перебуває у спільній власності;

♦ оподаткування нерухомого майна та сплати державного мита тощо.

Оцінювач - юридична чи фізична особа, яка має відповідну кваліфікацію та право (спеціальний дозвіл) на проведення робіт з оцінки.

Плата за землю – це податок (обов’язковий платіж), що справляється з юридичних і фізичних осіб за використанням земельних ділянок.

Податки – обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють фізичні та юридичні особи згідно з законом.

Постійне користування землею – використання земельної ділянки без заздалегідь встановленого строку

Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Підприємець – фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, тобто ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність з метою одержання прибутку, без створення юридичної особи, і зареєстрована як підприємець у встановленому законом порядку.

Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Підприємство з іноземними інвестиціями – підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Правовстановлюючий документ – документ, що підтверджує право власності фізичної чи юридичної особи на об’єкт нерухомості.

До правовстановлюючих відносяться такі документи: договір купівлі-продажу, договір дарування, міни, договір довічного утримання, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про придбання нерухомого майна з відкритих торгів, державний акт на право приватної власності на землю тощо.

Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою (майном).

Право державної власності на землю – сукупність правових норм, що визначають правові підстави і порядок набуття і реалізації права власності на землю держави, об’єкти права власності держави на землю, суб’єкти права державної власності на землю, гарантії держави як суб’єкта земельних правовідносин, підстави і порядок припинення права власності держави на землю.

Право комунальної власності – сукупність правових норм, що визначають правові підстави і порядок набуття та реалізації територіальними громадами та органами місцевого самоврядування права власності на землю, об’єкти права комунальної власності, суб’єкти права комунальної власності на землю, гарантії захисту прав територіальних громад на землю, правові підстави і порядок припинення права власності територіальних громад на землю.

Право приватної власності на землю – сукупність правових норм, що визначають правові підстави і порядок набуття й реалізації громадянами України та юридичними особами України права володіти, користуватись і розпоряджатись земельною ділянкою, права і обов’язки власників земельних ділянок, об’єкти права власності держави на землю, суб’єкти права державної власності на землю, гарантії захисту права приватної власності на землю, підстави і порядок припинення права власності на землю громадян та юридичних осіб.

Продаж земельної ділянки за конкурсом – передача права власності на земельну ділянку покупцю, який запропонував найвищу ціну, або за рівних умов – найкращі пропозиції щодо забудови даної земельної ділянки.

Приватизація державного земельного фонду (приватизація землі) – передача громадянам України у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, будівництва житлового будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва.

Промислові будівлі – будівлі, які призначені для розміщення промислових підприємств і забезпечують необхідні експлуатаційні вимоги та життєдіяльність людей, що зайняті у виробничому процесі.

Реєстрація права власності на землю – закріплення прав власності на землю шляхом внесення достовірної інформації про суб’єкт і об’єкт власності із правовстановлюючого документа до державного реєстру.

Реституція – відновлення стану майна, який існував на момент вчинення дії, що завдала шкоди, тобто це повернення або відновлення матеріальних цінностей в натурі.

Розпорядження земельною ділянкою – одна із складових правомочностей власника земельної ділянки, яка означає можливість суб’єкта права власності на землю на свій розсуд визначати долю належної йому земельної ділянки способами, які не заподіюють шкоди здоров’ю, навколишньому природному середовищу і не порушують прав інших власників земельних ділянок і землекористувачів.

Рієлтор – фізична особа, яка виконує рієлторську діяльність на підставі ліцензії, працює в штаті рієлторської фірми на підставі трудового договору, договору підряду або договору доручення з нею як індивідуальний підприємець без створення юридичної особи, зареєстрований у встановленому законом порядку.

Рієлторська діяльність – виконувана на постійній основі діяльність по наданню для інших осіб за плату або іншу винагороду послуг по реалізації громадсько-правових угод з нерухомістю і правами на неї.

Ринкова вартість земельної ділянки – вартість земельної ділянки, яка сформована попитом покупців і пропозицією продавців на ринку нерухомого майна за взаємною згодою.

Ринок нерухомості – система економічних відносин, що виникають під час операцій з об’єктами нерухомості, в межах якої формується попит, пропозиції, ціни та вартість на них.

Санітарно-захисна зона – зона, яка відокремлює промислове підприємство від житлової забудови.

Сервітут – обмежене право користування землею, яке забезпечує іншому землекористувачеві можливість користування нею з певними обмеженнями, встановленими законом або договором.

Спільна сумісна власність на нерухоме майно – власність на нерухоме майно, право на яке мають дві і більше фізичних осіб, без визначення розміру частки кожного суб’єкта власності (співвласників).

Спільна сумісна власність передбачає рівність часток власності кожного суб’єкта власності об’єкта нерухомості (співвласника). Розмір частки може бути визначено лише тоді, коли спільна сумісна власність ліквідується і замість неї створюється спільна часткова власність або особиста.

Спільна часткова власність – власність, право на яку мають дві і більше фізичні та (або) юридичні особи з визначенням у правовстановлюючих документах розміру часток власності кожного співвласника.

Ставка плати за землю – законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Тимчасове користування земельною ділянкою – тимчасове платне використання земельної ділянки строком до 3-х років або до 25 років (на умовах оренди – до 50 років).

Фізична площа земельної ділянки – це площа земної поверхні в межах ділянки з урахуванням нерівностей фізичної поверхні землі: схилів, ярів, пагорбів, западин тощо.

Формування земельної ділянки – встановлення її технічних, економічних характеристик та юридичного статусу в процесі землеустрою.

Ціна земельної ділянки – це фактична сума грошей, за яку продана/придбана земельна ділянка.