Поняття земель надрокористування

Кодекс України “Про надра” від 27 липня 1994 р. визначає надра як частину земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Надра є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Державного комітету України по геології і використанню надр.

Роботи щодо видобування корисних копалин, із надр землі неможливо здійснювати без порушення ґрунтового шару, без впливу на земну поверхню. Тому землі для надрокористування мають певну специфіку: вони вилучаються із господарського обігу і не використовуються в якості самостійного природного ресурсу. Це землі, необхідні для проведення робіт, пов’язаних з геологічним вивченням надр, можуть тимчасово чи постійно відчужуватись для державних потреб з відшкодуванням власникам певних земельних ділянок їх вартості відповідно до земельного законодавства.

Суб’єктами цих відносин виступають, з одного боку надрокористувач, з іншого - власник, володар, орендар земельної ділянки, що вилучається.

Місця розташування гірничодобувних об’єктів і підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі для зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення відходів виробництва, інших шкідливих речовин і скидання стічних вод, до початку проектних робіт погоджуються з органами державного гірничого нагляду, охорони навколишнього природного середовища, державного санітарного нагляду, з територіальними геологічними підприємствами, відповідними Радами та іншими зацікавленими органами.

У проектах будівництва гірничодобувних об’єктів повинні передбачатися:

♦ розташування наземних і підземних споруд, що забезпечує найбільш раціональне та ефективне використання запасів корисних копалин;

♦ способи проведення розкривних робіт, системи розроблення родовищ корисних копалин і технічні схеми переробки (підготовки) мінеральної сировини, що забезпечують найбільш повне, комплексне та економічно доцільне вилучення з надр запасів корисних речовин, а також використання наявних у них компонентів;

♦ раціональне використання розкривних порід при розробленні корисних копалин;

♦ складування, збереження та визначення порядку обліку корисних копалин, які тимчасово не використовуються, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти;

♦ геологічне вивчення надр, що розкриваються в процесі будівництва та експлуатації гірничодобувних об’єктів, та складання геологічної і маркшейдерської документації;

♦ рекультивація порушених земель, максимальне збереження ґрунтового покриву;

♦ заходи, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища.

Користування надрами для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, здійснюється за відповідними проектами.

У проектах повинні передбачатися заходи, що забезпечують знешкодження стічних вод, шкідливих речовин і відходів виробництва або локалізацію їх у визначених межах, а також запобігають їх проникненню в гірничі виробки, на земну поверхню та у водні об’єкти.