Правові форми користування землями лісового фонду

Користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим (ст.9 ЛК України).

У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому Лісовим кодексом України.

У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до 5 га, якщо вони входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціальною підготовкою.

Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об’єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п’яти років.

Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором, форма якого і порядок реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до економічного, екологічного і соціального значення лісового фонду, його місцерозташування і функцій лісовий фонд поділяється на три групи: першу, другу і третю. Основна мета такого поділу полягає в тому, щоб визначити режим заготівлі деревини і забезпечити охорону найбільш цінних лісів, що мають важливе правоохоронне значення.

До першої групи відносяться ліси, основним призначенням яких є виконання водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних. оздоровчих та інших функцій, а також ліси особливо охоронних природних територій. До них входять:

♦ заборонні смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ, інших водних об’єктів;

♦ заборонні смуги лісів, які захищають нерестилища цінних промислових риб;

♦ протиерозійні ліси;

♦ захисні смуги лісів вздовж залізничних магістралей, автомобільних доріг державного та місцевого значення;

♦ державні захисні лісові смуги.

До другої групи лісів відносяться ліси в регіонах з високою щільністю населення та розвинутою мережею наземних транспортних шляхів; ліси, що виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші функції, що мають обмежене експлуатаційне значення; а також ліси в регіонах з недостатніми лісовими ресурсами, для збереження яких вимагається обмеження режиму лісокористування.

До лісів третьої групи відносяться ліси багатолісових районів, що мають переважно експлуатаційне значення. Під час заготівлі деревини в цих лісах повинно забезпечуватись збереження їх екологічних функцій. Ліси третьої групи поділяються на основні і резервні.

Порядок використання земель лісового фонду, режим їх правової охорони залежить від того, до якої групи відносяться ліси, а також визначається нормами, що регулюють режим лісової експлуатації. В лісовому фонді можуть здійснюватись такі види лісокористування:

♦ заготівля деревини, живиці;

♦ заготівля другорядних лісових ресурсів (пнів, кори, новорічних ялинок);

♦ побічне лісокористування (сінокосіння, випасання тварин, розміщення пасік, заготівля соків, збір дикорослих плодів, ягід, горіхів, грибів);

♦ користування ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства;

♦ користування ділянками лісового фонду для науково-дослідних цілей;

♦ користування ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих і спортивних цілей.

Згідно зі ст. 10 Лісового кодексу України право користування ділянками лісового фонду може виникати на підставі договору оренди. Умови оренди визначаються за угодою сторін у договорі. Орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельних ділянок лісового фонду після закінчення строку його дії.