Управління як засіб реалізації земельного законодавства

Складовою частиною організаційно-правового механізму забезпечення ефективного природокористування в сільському господарстві є управління як засіб реалізації земельного законодавства, як цілеспрямована діяльність уповноважених органів із забезпечення додержання всіма підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами агропромислового комплексу та громадянами приписів і вимог чинного законодавства щодо ефективного використання земель, інших природних ресурсів, вжиття необхідних заходів з попередження, припинення і встановлення правопорушень у цій сфері, відновлення порушених прав і законних інтересів власників і користувачів земель та інших природних ресурсів.

Управління природокористуванням у сільському господарстві передбачає забезпечення ефективного, збалансованого науково обґрунтованого, комплексного і цільового використання земель та інших природних ресурсів, стимулювання відтворення цих ресурсів, захисту агроландшафтів як складних природних утворень (екосистем), гарантування сприятливої екологічної обстановки та безпеки в процесі ведення сільського господарства.

Цьому сприятиме координація сільськогосподарської діяльності суб’єктів агропромислового комплексу щодо використання і відтворення природних ресурсів, стимулювання відтворення природних ресурсів з боку органів загального управління, зокрема:

♦ організація комплексного прогнозування у цій сфері, обліку і ведення земельного кадастру;

♦ збалансований розподіл та перерозподіл природних ресурсів між суб’єктами сільськогосподарського природовикористання;

♦ організація землевпорядних територіально-планувальних робіт, екологічної та землевпорядної експертизи обгрунтувань передачі у власність та надання у використання природних ресурсів;

♦ проведення екологічного контролю, стандартизації і нормування;

♦ встановлення лімітів використання природних ресурсів;

♦ систематичне інформування населення та державних органів про можливі зміни внаслідок сільськогосподарської діяльності;

♦ здійснення моніторингу і вирішення спорів у галузі природовикористання.

Управління щодо використання та охорони земель поділяється на державне і місцеве (самоврядне).

Державним органам належить провідна роль в управлінні земельними ресурсами: вони організують і здійснюють землеустрій, земельний кадастр, моніторинг земель, державний контроль за використанням земель, вирішують земельні спори.

Основою державного управління являється принцип надання широких повноважень місцевим органам виконавчої влади, органам самоврядування.

Важливим напрямком управління земельними ресурсами з боку держави являється класифікація земель за категоріями в залежності від їх цільового призначення. Це дозволяє державі, по-перше, перебувати біля джерел визначення призначення земель, не допускати без достатніх підстав переведення їх з однієї категорії в іншу, а по-друге, здійснювати контроль за режимом використання земель в залежності від їх цільового призначення.

Стабільність цільового призначення земель, збереження перш за все сільськогосподарських земель, недопущення їх безпідставного переведення у менш ефективні форми використання завжди являлось наріжним принципом земельного права України.

Органи місцевого самоуправління являються однією із форм народовладдя. Суб’єктом місцевого самоврядування є населення, що мешкає на території місцевого адміністративного утворення. До об’єкта управління, тобто те, на що направлена владна дія населення, закон відносить питання місцевого значення.

До питань управління місцевого значення відносяться:

♦ прийняття і зміна уставів муніципальних (місцевих) утворень;

♦ володіння, користування і розпорядження муніципальною власністю, в тому числі земельною;

♦ місцеві фінанси, формування, затвердження і виконання місцевого кошторису, встановлення місцевих податків;

♦ регулювання планування і забудови територій місцевих земельних утворень;

♦ контроль за використанням земель на території муніципальних утворень;

♦ регулювання використання водних утворень, корисних копалин;

♦ благоустрій та озеленення територій місцевих утворень;

♦ участь в охороні навколишнього середовища.