З якою метою проводять дослідження проб грунту.

Дослідження проб ґрунту та проб зскрібків з об’єктів тваринницьких приміщень за А.І. Корчагіним проводять з метою виявлення яєць аскаридат, стронгілят та інших видів гельмінтів. В якості флотаційного розчину використовують розчин нітрату амонію щільністю 1,3 або нітрату натрію щільністю 1,38. Для дослідження беруть 15- 20 грамів ґрунту і поміщають в центрифугальну пробірку об’ємом 250 мл, додають 80- 100 мл 3 %- ного розчину їдкого натрію чи калію. Суміш ретельно перемішують скляною паличкою і центрифугують упродовж 5 хвилин при 1000 обертів за хвилину. Надосадову рідину зливають, а до осаду додають 150 мл води, знову ретельно перемішують скляною паличкою і центрифугують при тих же режимах. Надосадову рідину знову зливають, а до осаду додають 150 мл розчину нітрату амонію, суміш перемішують скляною паличкою, знову центрифугують при тих же режимах. Потім пробірку ставлять в штатив і доливають розчин нітрату амонію до рівня на 2- 4 мм нижче краю пробірки. Беруть предметні скельця розміром 60 х 60 мм, знезаражують і, накривають ними пробірки так, щоб між краєм пробірки і предметним скельцем залишився отвір шириною 5- 7 мм, через який піпеткою доливають розчин нітрату амонію до дотикання його з нижньою поверхнею скельця. Через 20- 25 хвилин скельце знімають і мікроскопують. Якщо пробірки ємкістю 125 мм, то масу проби зменшують в 2 рази.

Проби зскрібків з об’єктів тваринницьких приміщень для дослідження відбирають з різних місць підлоги по двох діагоналях. Відстань між місцями взяття зскрібків не більше 5 метрів. Якщо тварин утримуються в станках, то в кожному станку беруть не менше трьох зскрібки по діагоналі. Зскрібки, взяті в одному приміщенні об’єднують в одну пробу і перемішують. Для дослідження відбирають 15- 20 г зскрібків і досліджують за вищевказаною методикою.

9. Якою метою проводять дослідження коренебульбоплодів, плодів вирощених на полях, стічних вод особливо з тваринницьких приміщень.

Пробу стічної води 1 л переносять у циліндр зі скла об’ємом 1200-1500 мл, додають один із коагулянтів: сульфат алюмінію, сульфат заліза чи сульфат міді в дозі 0,5-0,6 г на 1 л і ретельно розмішують. Коагулят у стічній воді проходить хімічну реакцію з утворенням осаду, що забезпечує осідання на дно склянки яєць гельмінтів. Через 40-50 хв розчин у склянці просвітлюється. В подальшому піпеткою відсмоктують надосадову рідину, а осад переносять до центрифугальної пробірки і центрифугують 3 хв при 1000 об./хв. Після цього воду зливають, а до осаду додають 2-4 мл 1-3%-ного розчину хлористоводневої кислоти для розчинення осаду, утвореного коагулянтом. Суміш ретельно розмішують, центрифугують, надосадову рідину зливають, а осад досліджують за методом Романенко М.О. та Гужабідзе Г.Ш. (дослідження грунту).

       Слід відмітити, що коагулянт можна додавати до проби стічної води під час транспортування, або зберігання проб.

       Проби осаду стічної води (вміст 97-98%) відбирають кружкою або чашкою на 100 мл з 5-10 місць, переносять у склянки, об’ємом 1 л, закривають притертою пробкою. В лабораторії відбирають від загальної проби 100-150 мл рідини, переносять до центрифугальної пробірки, об’ємом 250 мл (при об’ємі пробірки 84 мл беруть 30-45 мл рідини) і центрифугують 5 хв при 1000 об./хв.. Після цього воду зливають, а до осаду додають таку ж порцію чистої води, ретельно розмішують і знову центрифугують. Таким способом промивають осад 2-3 рази. після останнього зливання води до осаду додають 3-5 г чистого піску і досліджують за методом М.О. Романенка (1968), і Г.Ш. Гуджабідзе (1969) «Дослідження грунту з метою виявлення яєць гельмінтів». Цим же методом досліджують проби напіврідкої (85-87% води) та твердої фракцій (менше 70% води).

Проби трави і сіна досліджують з метою виявлення личинок стронгілят та адолескарій фасціол і парамфістом. Для дослідження беруть траву з пасовищ, яку зрізають на відстані 3-5 см від поверхні грунту. Потім траву розрізають на частини. Для дослідження використовують 200-500 г нижньої частини рослин, яку подрібнюють, переносять у лійку апарата Бермана і заливають водою при температурі 37⁰С. Необхідно використовувати лійку з верхнім діаметром 50 см. Через 1-2 години пробірку від’єднують від гумової трубки апарата Бермана, рідину переносять до центрифугальної пробірки і центрифугують 1-2 хв при 1500 об./хв. Поверхневий шар рідини зливають, а осад переносять на предметне скельце для мікроскопії.

       Проби сіна відбирають у місцях його зберігання і проводять аналогічні дослідження.

       Для виявлення адолескарій фасціол і парамфістом проводять відбір трави в біотопах молюсків – проміжних хазяїв трематод. На території лісостепової зони України адолескарії фасціол виявляються на траві зволожених ділянок пасовищ, а також на рослинах, які виступають над поверхнею води з кінця червня до вересня. Масовий вихід церкаріїв парамфістом із молюсків та їх розвиток до стадії адолескаріїв відбувається у серпні. У вересні церкарії фасціол та парамфістом із молюсків не виходять.

       Адолескарії розташовуються на рослинах, або на нижній поверхні листя поодиноко або групами. Вони легко виявляються неозброєним оком, або при використанні лупи. молоді адолескарії фасціол молочно-білого кольору, в подальшому вони жовтіють, а потім набувають темного, буро-коричневого кольору.

       Зібрані рослини з адолескаріями, в лабораторії, за допомогою голки та скальпеля останні переносять на предметне скельце у краплю фізіологічного розчину. Якщо адолескарії підігріти до температури 37-38⁰С, то при мікроскопії всередині цист личинки активно рухаються. Добре видно ротову та черевну присоски, кишечник, екскреторний міхур. це свідчить про життєздатність адолескаріїв.

       Адолескарії парамфістом мають темний, або коричневий колір, напівсферичної форми. Всередині цисти личинка, має такі ж органи, що і личинка фасціол. Проте, черевна присоска дуже велика, а ротова – рудиментована.

       З метою виявлення на пасовищах адолескарій фасціол використовується метод Горохова В.В. Методика досить проста і ефективна у відношенні виявлення неблагополучних щодо фасціольозу пасовищ.

       Враховуючи, що церкарії фасціол спроможні інцистуватися на листях та стеблах рослин і навіть на поверхні води, автором запропоновані скельця розміром 18×13 см і товщиною 1,5 мм, які виставляються вертикально в біотопах малого ставковика. Нижня частина скелець занурюється у грунт водоймища на 2-3 см, а над поверхнею води залишається поверхня 1-2 см. Церкарії, які активно рухаються у воді, зустрічають на своєму шляху скельце, до поверхні якого кріпляться та інцистуються. В подальшому розвивається стадія адолескарія. Дотримуючись особистої профілактики, скельця через 7 діб знімають для перегляду, а на їх місце, при необхідності, встановлюють інші. При наявності на поверхні скелець білих плям (можливі адолескарії) їх переглядають за допомогою лупи або мікроскопу.