Ти сам сліпий, і все в тобі пусте.

Умийсь у вранішній зорі, як в морі,

Прокинься, - ось цей світ, ввійди.

У цю хвилину треба було бачити здивований вираз Костіного обличчя. Він був настільки вражений почутим, що не одразу й второпав, що сказати. Адже це перша у його житті людина (після батьків, звичайно), що дала йому відсіч на його ж «високоінтелектуальному» рівні. «Так йому й треба, - позловтішалася я подумки. – А то зазнався вже геть, думає, він один такий ерудит».

- Я прочитав досить-таки немало книг, - почав захищатися «Філософ», більше відстоюючи свою гордість, ніж тему розмови. – У них світ духів лише казка для дітей. 

- Хто знає, - байдужо проказав Сенсей, продовжуючи цитувати Гете:

Пергаменти не угамують спраги.

Ключ мудрості не на сторінках книг.

І таємниць життя хто дійсно прагне,

В душі своїй віднайде струмінь їх. 

- Хм, легко сказати «знайти струмінь», - хмикнув Костик і, трохи помовчавши, додав: - Як говорив Мольєр :

Не все збувається, чого душа хотіла,

Та й шлях не ближній є від задуму до діла.

- Що я чую? – жартівливо промовив Сенсей, -

Розсудливість від крайнощів тікає

І навіть мудрим бути в міру – закликає.

- Щось знайоме…

- Це теж Поклен, його вираз із «Мізантропа».

- Хто-хто?

- Ну, Жан Батист Мольєр. Його ж справжнє прізвище Поклен.

Навіть у світлі вуличних ліхтарів було видно, як Костик весь почервонів до кінчиків вух.

- Та… та… східна мудрість каже, що істинна розсудливість полягає у тому, щоб на початку якої-небудь справи передбачити її кінець.

- Абсолютно вірно. Тобто, мається на увазі те, щолюдина є мислячою істотою, і її основна сила полягає у думці.Навіть у сучасному світі, говорячи словами вчених, наприклад, того ж Ціолковського , можна знайти цьому підтвердження: «Виконанню передує думка, а точному розрахунку - фантазія». Як ти бачиш, у людському факторі нічого не змінилося протягом віків. А чому? Тому що, як вірно зауважив Валентин Сидоров:

Природа думки є твоя

 природа.

Осягнеш думку – і себе

Осягнеш ти.

Володарем ти будеш над самим

Собою.

Все в силі розуму.

- Так, - промовив Костя і багатозначно підсумував: - «Голова без розуму, що ліхтар без свічки».

- Чудові слова Льва Миколайовича Толстого, - погодився Ігор Михайлович до повної несподіванки «Філософа». – Якщо ти пам’ятаєш, у нього є ще й такий прекрасний вираз: «Думка – початок всього. І думками можна управляти. І тому, головна справа вдосконалення – працювати над думками».

Костик невпевнено кивнув головою. Та ця обставина, як виявилося, ще більше зачепила його самолюбство. Загалом, протягом наступних двадцяти хвилин ми стали свідками грандіозної битви афоризмами, цитатами, висловами вітчизняних та зарубіжних письменників, поетів, філософів, учених, прізвища котрих у своїй більшості мені були навіть невідомі. У цей час моя особа намагалася хоч якось втрутитися у цей діалог зі своїм життєво важливим питанням, яке мені не терпілося задати. Але полеміка Сенсея з нашим «Філософом» йшла безупинно, потрохи сягаючи свого апогею. Я вже остаточно розсердилася на Костика за те, що він забирає такий цінний час заради задоволення своєї манії блискучого ерудита. Та його настільки поглинув цей процес, що, здавалося, для нього нічого у світі більше не існувало.

В решті решт, уже підходячи до зупинки, Костик, напевно, перебрав по пам’яті усіх, кого міг, оскільки виголосив свою коронну фразу:

- Так, кажучи словами Війона: «Я знаю все, лиш тільки не себе».   

- Так

…озирнися на себе й подумай про те,

Хто ти є, де ти є і – куди усе йде?

- А це ще хто такий?! - остаточно роздратувавшись, мало не скрикнув Костя.

- О, - з насолодою протяг Сенсей, це Омар Хайям. Знаменитий персидський поет і філософ. Великий вчений, який набагато випередив свій час. Його повне ім’я Гіясаддін Абу-ль-Фатх Омар ібн Ібрахім Хайям Нішапурі. Він жив у ХІ сторіччі. До його мудрості прислухалися навіть деякі сельджукські володарі Ірану, хоча родом він був з Хорасону, селища біля Нішапура. У нього дуже цікаві філософські думки. Згідно з його поглядами, душа безсмертна. Вона прийшла з Небуття у людське тіло і повернеться у Небуття після смерті. Для неї цей світ – чужина.

- Цікаво, - долучилася до розмови Тетяна, - а де знаходиться душа у тілі людини? Як думає цей філософ, у серці чи ні?  

 - Ні. Він вважає, що серце народилося на землі; і є тільки частиною смертної людської плоті, хоча й найкращою, найбільш «одухотвореною» її частиною. Саме через Серце спілкується Душа. Але Серце, на його думку, знає тільки цей світ, Буття… У нього є такі цікаві рядки, коли Серце розпитує Душу про таємниці Небуття.

Сенсей трохи задумався і промовив:

- Мені сказало Серце: «Вчить мене почни.

Науки – таїнства, та що таять вони?»

Почав з абетки я: «Алеф…» І чую: «Досить!