Фактор психологічного контролю

Висувалися гіпотези щодо того, що потреба у контролі ваги тіла є основною ознакою розвитку розладу харчової поведінки, а екстремальна потреба контролювати харчування необхідна для підтримки синдрому нервової анорексії. Анорексію можна вважати розладом, причиною якого стають проблеми контролю, такі як нестача волі і можливості регулювання власного життя, емоційних станів, боротьба за контроль над власним Я чи у рамках соціальної групи (зазвичай родини). Існує гіпотеза, що потреба пацієнта контролювати себе з перебігом хвороби неодмінно перекривається потребою контролювати режим харчування, тому що вона фальшиво свідчить про повний і абсолютний контроль над собою. При цьому підкреслюється. що дієтичні обмеження сприймаються як фактори контролю, і що це особливо розповсюджене в західних культурах. Припущення щодо тісного зв’язку між розладами харчової поведінки та механізмами контролю не було підтверджене дослідженнями в інших, не західних країнах. Пізніше було зазначено, що в східних країнах РХП частіше позбавлені ознаки дисморфофобії, незадоволеності власним тілом, і тому, імовірно, також випливають з проблеми контролю.

Важливо пам’ятати, що розуміння і вираження контролю змінюється від країни до країни, а також відрізняється в різних культурах. Західні культури мають акцентуацію на внутрішньому, первинному контролі, в той час як японська культура підносить зовнішні, вторинні механізми регулювання. Європейці, американці та люди з високим рівнем статків показують більше внутрішнього контролю, японці - зовнішнього; іспанські культури також звертають більше уваги на зовнішні прояви влади і керування, що посилюється зі зменшенням рівня матеріальної забезпеченості. Рівень акультурації також впливає на сприйняття контролю: перше покоління японського студентства в США виявляє орієнтацію на зовнішні механізми керування, третє керується внутрішніми. Різниця між цими уявленнями пояснюється різною культурною спадщиною, звичаями, традиціями. Наприклад, аграрні культурні традиції Китаю споглядаються як колективістські, в той час як європейське мисливство та скотарство надає перевагу автономії і більш вільній соціальній структурі. Житель Східної Азії не має потреби чи схильності ізолюватися від соціуму і тому не вбачає потреби також і у внутрішньому контролі, на відміну від жителя Європи чи США. Східні культури схильні до адаптації до реальності і світу, в той час як західні культури намагаються підлаштувати, змінити навколишній світ у відповідності до своїх бачень і цінностей. Це може слугувати одним з пояснень того, чому західні культури більш схильні до РХП.

Західне суспільство:  ідеал стрункості

Моделі, засоби масової інформації та культура дієти мають особливий в сучасних країнах Заходу, переконуючи жінок і дівчат, що вони мають бути настільки стрункими, наскільки це можливо. Соціологи, що вивчають історичний розвиток РХП, помітили, що ідеали краси змінилися, і стрункість не завжди вважалась привабливою. До 1950 років прийнятим ідеалом тіла були повні жінки з яскраво вираженою фігурою.

Зараз середньостатистичний американський підліток дивиться телевізор 15-20 годин на тиждень і переглядає близько 30 тисяч телевізійних реклам на рік. У цих роликах приблизно 23% жінок мають нестачу ваги. На противагу цьому, чоловіки зображаються сильними та міцними. Дівчата-підлітки та молоді жінки підпадають під вплив суспільної думки: жінки, яких показують по телевізору, у фільмах та журналах, мають нормальну масу тіла і фігуру. Вони часто вважають, що це допоможе їм стати популярними, успішними та щасливими. Чим менш критично особистість ставиться до інформації, яку споживає, тим більший рівень ризику вона має.

У 1999 було проведене і опубліковане дослідження, що стосувалося культури західного телебачення. Мешканці Республіки Фіджі, які не піддавалися впливу телепрограм та західних масс-медіа, стверджували, що ідеальне тіло має бути пухким, округлим та м’яким. Інтерв’ю, проведені через 38 місяців після підключення західних телевізійних шоу на острові Фіджі, показали різке падіння самооцінки та ріст симптоматики РХП у дівчат-підлітків.

Однак звинувачувати у всьому лише західні ідеали непослідовно. Доказом цьому є інформація про розповсюдженість анорексії у східних країнах, які не мають жодного доступу до західніх ЗМІ. Там сили набувають інші фактори розвитку розладів харчової поведінки.

Висновок

Частота захворювань на розлади харчової поведінки тісно пов’язана з соціокультурними факторами, при цьому провідна роль відводиться західним стандартам краси, а саме ідеалу стрункості. При цьму на основі численних досліджень, спостережень, опитувань та експериментів можна говорити про прямий причинно-наслідковий зв’язок між культурною спадщиною, соціальними факторами та розвитком РХП. Найпомітніший вплив масс-медіа мають на розповсюдження булімічних розладів. Також варто зазначити суттєву різницю між країнами Сходу і Заходу, тенденції до розвитку РХП в країнах, що розвиваються, та відносно спокійну ситуацію в країнах Африки.

Яку роль можуть відігравати ці висновки у міжкультурній комунікацій? Імовірно, часом не менш важливу, ніж знання етикету та традицій культури харчування певної країни. Розлади харчової поведінки стали епідемією країн Заходу, можливо, саме через нехтування традиціями, пов’язаними з їжею, спрощенням сприйняття самого харчування як складової людського життя. Це може легко призвести до непорозумінь.

Хотілося б навести приклад з особистого досвіду. Під час перебування на стажуванні в Німеччині мене оточувало багато людей з різних країн, представників як західних, так і східних культур. Моя сусідка-японка, що з надзвичайною повагою і дуже серйозно ставилась до режиму харчування (ніколи не їла стоячи або під час лекцій, завжди робила перерву між стравами і т.п.), виявила цілковите нерозуміння до американки, що відверто розповідала про свої проблеми з харчуванням (рецидиви булімічної поведінки). Студенти з Африки почасти з подивом дивилися на худорляву німкеню, яка залишала на тарілці половину величезної порції (страви подавались лише у визначеному розмірі), що була приречена на смітник.

Трапеза - це також у певному сенсі розмова з людиною; тим, як і що ти їси, ти несвідомо виявляєш різні пласти своєї особистості. І, враховуючи те, що не лише в США чи Європі, а також і у нас виникають цілі субкультури хворих на анорексію чи булімію, важливо враховувати цей аспект і пам’ятати про нього, тому що така специфіка може бути зумовлена не лише індивідуальними проблемами, але і соціокультурним середовищем.

Список літературних джерел

1. Jager. Burkhard (2008): Soziokulturcllc .Aspekte der Essstdrungen In Hcrpcrtz. Stephan de Zwaan. Martina Zipfel, Stephan (Hrsg.) Handbuch Kssstörungcn und Adipositas Heidelberg: Springer S. 75-81

https://books.google.com.ua/books?id=fNEPgBXy5HcC&pg=PA75&dq=soziokulturelle+aspekte+der+essst%C3%B6rungen&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwidwcjK1PnLAhWPbZoKHQjXCT8Q6AEIGjAA#v=onepage&q=soziokulturelle%20aspekte%20der%20essst%C3%B6rungen&f=false

2. Miller, Merry N. Culture and Eating Disorders. Psychiatric Times, 1999

http://www.psychiatrictimes.com/articles/culture-and-eating-disorders

3. Soh1, Nerissa L. , Stephen W. Touyz1, and Lois J. Surgenor. Eating and Body Image Disturbances Across Cultures: A Review. Eur. Eat. Disorders Rev. 14, 54–65 (2006)

http://brown.uk.com/eatingdisorders/soh.pdf