Зміна ролі жінки в суспільстві

Вступ

Культура виступає одним з етіологічних факторів, що призводять до появи та розвитку розладів харчової поведінки. Рівень розповсюдженості та гострота цих розладів різняться від культури до культури, а також змінюються з плином часу. До того ж, проблема розладів харчової поведінки набула високої актуальності в сучасних культурних групах і потребує більшої уваги, аніж вважалося раніше.

Анорексія (anorexia nervosa) була визнана клінічним захворюванням наприкінці 19 століття, і статистика свідчить про те, що кількість пацієнтів-анорексиків значно зросла за останні кілька десятиліть. Випадок булімії (bulimia nervosa) був уперше описаний в 1979, виникла ця хвороба, імовірно, набагато раніше.

Історики припускають, що розлади харчової поведінки існують впродовж століть, з різними показниками частотності та варіаціями вияву. Задовго до 19 століття були описані численні види голодування, що мали різне підгрунтя, форми вияву та мету .

Той факт, що документи засвідчують довгу історію РХП, постає питання про те, яку роль у цьому відіграють соціальні та культурні обставини. Ретельне дослідження історичних моделей дозволило відзначити окремі періоди, в які частота РХП значно зростала, здебільшого це періоди розквіту в егалітарних суспільствах. Логічно припускати, що соціокультурні фактори, що діяли як впродовж усієї історії людства, так і окремих її проміжків, відіграють роль у розвитку РХП.

Загальні культурні фактори РХП

До сучасних соціокультурних факторів належать насамперед вплив масс-медіа, соціальних кіл школи і родини. Важливими для розвитку розладів харчової поведінки є такі фактори, як ідеальний жіночий образ та зміна ролі жінки у суспільстві.

Ідеал жінки

Про вплив соціокультурного середовища свідчить високий рівень розповсюдження РХП на Заході у порівнянні, наприклад, з країнами Сходу. Завдяки глобалізації відбувається переміна в ідеалах краси, а саме популяризація західного ідеалу стрункої жінки.

Ідеальна фігура з точки зору суспільства рухається у напрямку екстремальних показників стрункості (чи то худорлявості) і стає для багатьох жінок недосяжною. Вже в початковій школі відчувається вплив цього образу: маленькі дівчатка сприймають свої тіла як недосконалі і починають дотримуватися дієт.

Причину такого значного впливу цього ідеалу краси можна вбачати в тому, що масс-медіа використовують досконалий образ для висвітлення позитивних рис характеру, емоцій і т.д., тобто створюють асоціацію між тілесністю та мірою щастя і особистого успіху.

В якій мірі цей ідеал може вплинути на особистість, залежить від багатьох сторонніх чинників. Дисморфофобія, схильність до депресій, постійне порівняння себе з іншими, ницька самооцінка, проблеми з самоідентифікацією можуть призвести до більш глибокого «закарбування» певного стандарту краси в свідомість людини.

Зміна ролі жінки в суспільстві

Кілька останніх десятиліть роль жінки у суспільстві переживає постійну еволюцію, і досконала «сучасна жінка» перебуває під неабияким, постійно зростаючим тиском. Поруч з традиційними образами турботливої матері та хазяйновитої дружини жінка відчула необхідність займатися кар’єрою, працювати нарівні з чоловіком.

Самоствердження жінки через роботу неуникно призводить до відхилення від гендерних стереотипів і створює напруження, що може призвести до розладів. Соціальне середовище на сьогодні доволі толерантно ставиться до модифікацій гендерних ролей, але невідомо, в якій саме мірі і з якими саме наслідками ці відхилення можуть відбутися в окремому конкретному випадку.

Через завищенні і частково суперечливі вимоги індустріального суспільства до відповідності сучасної жінки усім її ролям можуть виникнути істотні конфлікти. Багато дослідників зазначають, що саме жінки з розладами харчової поведінки прагнуть до того, щоб вписуватися в гендерні ідеали, і девіантна культура харчування стає своєрідною жертвою за це.

3.1.1. Розповсюдженість в різних культурахДослідниця Хільде Брух (1980) виходить з тези, що анорексія в темношкірих людей, у порівнянні з білошкірими, практично не зустрічається. Сьогодні цю тезу більше не можна вважати дійсною: у країнах, що наслідують західні цінності та ідеали, це захворювання набуває значних масштабів. Випадки аноректичних розладів зазначаються у всіх без винятку культурах та релігіях, та останні дослідження свідчать про «вибух» в країнах, що розвиваються.Також для анорексії відзначається різниця між країнами Заходу та всіма іншими країнами, що виявляється в підвищеному рівні захворювання протягом життя (критерії DSM-IV), з максимальним значенням 2,2% у західних країнах та 0,9% у інших, зокрема малорозвинених країнах. Схожий контраст існує також для індустріалізованих регіонів Китаю.

3.1.2. Впливи ідеалу красиБажання відповідати сучасному ідеалу краси не виходить на передній план в пацієнтів, що страждають на anorexia nervosa. Ця хвороба коріниться на інтрапсихічному, інтраперсональному рівні і не пов’язана з прагненням до соціальної адаптації. Беручи за аргумент відсутність цієї ознаки в історичних випадках та азіатських країнах, вчені ведуть дискусії, чи можна вважати додатковою ознакою поруч з класичними критеріями страх перед накопиченням жирової тканини. Втім, зростання частоти аноректичних розладів часто корелює з популяризацією західних ідеалів краси та індустріалізацією.

3.1.3. Інші соціокультурні чинникиСуперечливими виявились попередні гіпотези про те, що анорексія розвивається здебільшого у високих соціоекономічних колах, бо ці припущення рідко знаходили підтвердження у подальших дослідженнях. Втім, вважається, що діти та підлітки, які страждають аноректичними розладами, частіше походять з забезпечених родин з вищою освітою, тому що інші психічні та психосоматичні захворювання для них є більш рідкісними. Аноректичні розлади, спричинені молодіжною спортивною культурою, називаються «anorexia athletica». Їх розвиток можливий насамперед в прихильників тих видів спорту, в яких менша вага надає перевагу в змаганні (гімнастика, балет etc., для чоловіків - стрибки на лижах). Лише нещодавно увагу дослідників анорексії привернуло покоління вісімдесятих, в яких показники розповсюдженості аноректичних захворювань не досягають такого критичного рівня, як у молоді, але їх варто зазначити.

3.2.  Нервова буліміяСаме походження терміну з грецької мови та його переклад «бичий голод» свідчить про наявність історичних прецедентів та витоків. Булімічні ритуали, поїдання непомірної кількості їжі та завершальним позбавленням від неї, мали гедоністичне забарвлення і були відомі в древньому Єгипті, Греції та Римській імперії. Втім, ці історичні свідчення не мають необхідної ознаки захворювання, а саме патологічного прагнення до контролю ваги тіла. Десь с середини 19 століття з’являються повідомлення про “невтолимий голод», який часто мав психічні або невротичні передумови і не супроводжувався послідовним «звільненням» від спожитих продуктів харчування. Сьогодні вчені притримуються твердження, що булімія як невротичний розлад з вартими уваги показниками частотності виникла на початку 50-х років ХХ століття. Перший відомий вичерпний опис з’явився у 1979, вперше визнана захворюванням у 1980 році.  Постає питання, чи не призвело це визнання до розповсюдження захворювання у епідемічних масштабах. 3.2.1. Розповсюдженість в культурах з доступом та без доступу до західних масс-медіаЗначно суттєвіший вияв, ніж анорексія, булімія має у країнах та культурах, на які мають вплив західні засоби масової інформації, а, отже, і західні ідеали краси. При цьому група ризику, наприклад, у США становить до 20% усього населення. Рідкісні приклади суспільств з натуральним господарством, що не підпадають під вплив західних цінностей, показують різкий контраст з останніми: перуанські індіанці, яким показували жіночі силуети з модельними пропорціями, описали їх стан здоров’я як «при смерті». У західних культурах рівень розповсюдження становить 0,3-7,3 %, у інших - 0,46-3,2 %.Існує ряд дослідженнь щодо розуміння стрункості та частоти булімічних розладів у американців різного етнічного походження. Якщо раніше відмінні етнічно-культурні витоки були захисним фактором, то зараз американці африканського, латиноамериканського та індіанського походження становлять особливу групу ризику, показуючи високий рівень незадоволеності тілом, схильність до дисморфофобії. Для індустріалізованих регіонів східних країн рівень розповсюдження булімії наближається до показників Заходу. 3.2.2. Впливи ідеалу краси При нервовій булімії відзначають значну акцентуацію на ідеалі краси. Складно знайти пацієнтку з булімічним розладом, яка не має цілої багаторічної історії контролю та синусоїдних коливань ваги тіла. Постійний контроль - це надзвичайно розповсюджена психологічна потреба в сучасному суспільстві, яка виникає з агресивного насадження ідеалу стрункості; особливо це стосується жінок.Існують дослідження, що зачіпають питання історії ідеалізації стрункого тіла та сприйняття його як досконалої моделі. В той час як анорексична модель Твіггі (1966-1971) ще була окремим особливим випадком, різні автори свідчать про те, що в модних виданнях та чоловічих журналах жіночі тіла в кінці 70-х і на початку 80-х років ставали все стрункішими, при цьому насправді люди виявляли все більшу схильність до надлишкової ваги, і таким чином ідеальний образ все далі відходив від реальної ситуації. З іншого боку, лялька Барбі з очевидно аноректичними пропорціями з’явилась на полицях магазинів вже в 1962, а її старша німецька «посестра» Уллі - ще в 1955, отже, в часи початку розквіту післявоєнної економіки і культури харчування, враженої післявоєнною кризою. 3.2.3. Роль масс-медіаДжерела масової інформації відіграють значну роль у розповсюдженні образу досконалого тіла, особливо варто зазначити фільми та друковані ЗМІ, в яких переважає надоптимістичний естетизований ідеал як світосприйняття загалом, так і тілесності зокрема.

3.2.4. Роль однолітківЗначення, що наближається до впливу ЗМІ, мають також і однолітки, з якими порівнює себе індивідуум, так звана peer group - група однолітків тієї самої статі і приблизного одного й того самого віку. Через гіпертрофовані порівняння всередині соціальної групи у країні, орієнтовані на західні цінності, перейшов ідеал стрункого тіла та відповідна симптоматика. Окрім цього, не можна недооцінювати вплив батьківської моделі поведінки на розвиток РХП. Незадоволеність власною вагою і крайні заходи контролю ваги тіла є передумовами виникнення хибної моделі харчової поведінки, особливо коли вони супроводжуються критикою фізіологічного розвитку дитини. 3.2.5. Роль чоловічої точки зоруРоль чоловічого оцінювання жіночої фігури є суперечливою. З одного боку, в суспільстві, в якому домінують чоловіки, більшість рішень стосовно ідеальних модельних параметрів або естетичної політики фірми приймають саме вони. Втім, дослідження сприйняття власної тілесності неодноразово свідчили, що ідеальна жіноча фігура з точки зору чоловіків виглядає менш стрункою, аніж з точки зору самих жінок. Пояснити це можна тим, що струнке тіло, окрім компоненту суспільного схвалення, має також власну, імманентну естетику та стереотипно асоціюється з позитивними явищами і якостями.

Рис. 1 показує оцінювання власного тіла та прагнення до стрункості в 14 національних та етнічних групах (до виборки входило 2468 студентів жіночої статі).

На графіку зображені дані реальної зовнішності респондентки (чорні кружечки), бажаного силуету тіла (білі кружечки) та оцінювання привабливих жіночих силуетів чоловіками (білі трикутники), а також окремо зображена крива індексу маси тіла для кожної країни (білі прямокутники). Різниця між реальним та ідеальним образом позначається як прагнення до стрункості (забарвлена сірим область).

Рис. 1 Обрана ідеальна ширина силуету

Помітні значні, зумовлені орієнтацією на західну культуру відмінності з особливо екстремальним вираженням у європейських країнах Середземного моря. Лише в Південній Африці прагнення до стрункості можна пояснити підвищеним індексом маси тіла як у білих, так і у чорношкірих респонденток. Відповідність очікуванням спостерігається в Центральній Африці та Індії, в Республіці Гана виявляється негативне сприйняття стрункості, Туніс та Іран мають помірні відмінності між бажаним та реальним.

Соціологічні та феміністичні питання концентруються на гендерній специфіці у розвитку РХП. Популярні у 70-80х роках твердження про те, що хворі на такі розлади виявляють фемінні риси через свою пасивно-залежну поведінку, можуть бути заперечені тим фактом, що пацієнти дуже впевнено і самостійно орієнтуються на поставлену мету, однозначні уявлення про ідеал, і мають велику потребу соціального визнання. Міграція також часто пов’язана з переміною гендерної ролі, розширенням можливостей та гендерних очікувань.