Або дослідно-конструкторських та технологічних робіт

(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Поняття та предмет договорів на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

2. Передання, прийняття та оплата робіт.

3. Сторони договору, їх права та обов’язки.

4. Права сторін на результати робіт.

5. Наслідки неможливості досягнення результату.

6. Відповідальність виконавця за порушення договору.

Т е м а 16. Послуги. Загальні положення

(для самостійного вивчення)

П л а н

Завдання

60.Донецька залізниця звернулась до місцевого господарського суду з позовом до ВАТ “Вантажтранс” (далі – ВАТ) про стягнення плати за користування вагонами, оскільки протягом місяця залізниця на під’їзні колії, власником яких є ВАТ, подавала вагони під завантаження і розвантаження. У судовому засіданні було встановлено, що фактично ВАТ у вказаний період будь-яких вантажів не отримувало і не відвантажувало, а вагони використовувалися його контрагентами.

Місцевий господарський суд позов задовольнив, мотивуючи тим, що ВАТ як власник під’їзних колій повинно вносити плату за користування вагонами.

Апеляційний господарський суд рішення скасував і постановив у позові відмови, мотивуючи тим, що власник під’їзних колій має сплачувати залізниці плату за користування вагонами для власних потреб, тобто тоді, коли він є вантажовласником. Постанову було оскаржено в касаційному порядку.

Яке рішення повинна винести касаційна інстанція? Чи змінилося б рішення суду, якби між залізницею, власником під’їзних колій і контрагентом (безпосереднім користувачем вагонів) було укладено договір, згідно з яким обов’язок щодо внесення плати за користування вагонами покладався б безпосередньо на контрагента?

61. На адресу трикотажної фабрики залізницею надійшло дві партії товарів. У першій партії, що прибула на станцію призначення на 10 днів пізніше передбаченого триденного строку доставки, вантаж виявився пошкодженим. У другій партії товару була виявлена недостача. На підставі комерційних актів, складених при одержанні вантажу, фабрика звернулася до суду і зажадала від залізниці відшкодування збитків і сплати штрафу за прострочення доставки вантажу в сумі 10 178 грн. У судовому засіданні було встановлено, що за перевезення кожної партії вантажу сплачено провізну плату в розмірі 516 грн.

У господарському суді представник залізниці пояснив, що така ситуація виникла у зв’язку з аварією потягу, який перевозив вантаж, тому залізниця має бути звільнена від відповідальності. Крім того, на його думку, слід врахувати, що позивач не подав претензії до залізниці про стягнення завданих збитків.

Чи є підстави для задоволення вимог фабрики? Розгляньте доводи сторін.

62. На адресу АТ “Древінвест” (далі – АТ) було відправлено залізницею ліс-кругляк. Вантаж на станцію призначення не прибув. Вважаючи вантаж загубленим, АТ на підставі п. 117 Статуту залізниць України пред’явило претензію до залізниці про відшкодування 58 000 грн – вартість вантажу. Залізниця відхилила претензію, посилаючись на п. 135 Статуту, і вказала, що вантаж видано ТОВ “Піраміда”, до якого і слід пред’явити претензію про відшкодування вартості вантажу.

АТ подало до суду позов. Доказів про переадресування вантажу сторони в суд не надали. Рішенням суду залізницю було звільнено від відповідальності, а вартість загубленого вантажу стягнуто з ТОВ “Піраміда”.

Чи є підстави для оскарження рішення суду?

63. Адвокат, прямуючи за дорученням клієнта на засідання суду до м. Сімферополя, звернувся до каси залізничного вокзалу за квитком. Касир у продажу квитка відмовила, повідомивши, що на жоден з найближчих потягів у кримському напрямку квитків немає. Тоді адвокат придбав білет на літак, але рейс було затримано у зв’язку з несприятливими метеорологічними умовами. Адвокат з запізненням прибув до м. Сімферополю і тому не зміг бути присутнім на судовому засіданні. Відповідно до умов договору з клієнтом він втратив право на винагороду в розмірі 1 000 грн.

Адвокат подав судовий позов до авіакомпанії та залізниці з вимогою відшкодувати завдані збитки в розмірі неотриманої винагороди (1 000 грн), різниці між вартістю залізничного та авіаквитка (200 грн), а також моральної шкоди в розмірі 2 000 грн. Свої вимоги до авіакомпанії він обґрунтував неналежним (несвоєчасним) виконанням нею зобов’язань, а до залізниці – неправомірною відмовою в продажу квитка. У судове засідання було надано довідку про те, що в одному з потягів, квиток на який мав намір придбати адвокат, були вільні місця.

Чи є підстави для задоволення вимог адвоката?

64. Громадянка Петренко придбала квиток у плацкартний вагон потягу Харків – Ужгород. У вагоні вона з’ясувала, що її місце зайнято іншим пасажиром, який мав квиток на це ж місце. Петренко попросила провідника звільнити її місце або надати інше. У зв’язку з відсутністю вільних місць у цьому вагоні пасажирці було запропоновано зайняти місце в загальному вагоні або доплатити різницю вартості квитка і перейти до купейного вагону. Петренко зайняла місце у купейному вагоні, а доплатити різницю у вартості квитків відмовилася, пославшись на те, що у видачі двох квитків на одне і теж місце винна залізниця.

Вирішіть спір.

65.На замовлення АТ “Харківскло” (далі – АТ) автотранспортною організацією ТОВ “Трансавто” (далі – ТОВ) було подано автомобіль під завантаження для перевезення кришталевих виробів. Завантаження здійснювалося робітниками АТ. Після завантаження водій розписався у товарно-транспортній накладній та дорожньому листі і вирушив у рейс. Після прибуття до пункту призначення виявлено пошкодження значної частини вантажу, про що було складено відповідний акт.

Вантажоодержувач після відмови ТОВ задовольнити претензії щодо відшкодування збитків у розмірі вартості пошкодженого вантажу звернувся до суду. У відгуку на позов ТОВ вказувало, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, перевізник перевіряє складування і кріплення вантажу лише з точки зору безпеки руху і збереження рухомого складу, а не самого вантажу і не відповідає за неналежне кріплення вантажу в кузові автомобіля, що призвело в даному випадку до пошкодження вантажу.

Зробіть аргументований висновок по справі.

66. Рудовоз “Академік Паладій”, що йшов із м. Керчі до м. Одеси з агломератом, неподалік від м. Одеси дістав пробоїну. Щоб уникнути загибелі судна, капітан прийняв рішення посадити його на мілину. Проте при виконанні цього маневру рудовоз одержав ще одну пробоїну і затонув.

Одержувач вантажу – Одеський завод ім. Січневого повстання вимагав сплатити вартість затонулого вантажу. Пароплавство заперечувало проти вимог заводу на таких підставах: рішення капітана було зумовлено наміром зберегти судно і вантаж; за таких умов кожен з учасників перевезення несе відповідальність за наслідки, спричинені обставинами, яких не міг передбачити капітан судна.

Дайте правову оцінку доводів сторін.

Т е м а  18. Транспортне експедирування

(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Поняття, предмет та форма договору транспортного експедирування.

2. Сторони за договором, їх права та обов’язки.

3. Підстави та межі відповідальності за порушення договору транспортного експедирування.

Т е м а  19. Зберігання

Завдання

67. Косов і Овчаров 10.03.2006 р. уклали договір зберігання, відповідно до якого Косов передав Овчарову на період довгострокового відрядження відеокамеру, дозволивши нею користуватися. Сторони домовилися, що плата за зберігання буде платою за користування, в силу чого взаємних розрахунків між сторонами не передбачалося. Після повернення Косова з відрядження Овчаров заявив, що через травму руки він не міг користуватися відеокамерою протягом всього періоду зберігання, а тому Косов зобов’язаний сплатити йому винагороду за зберігання відеокамери. Косов з такою вимогою не погодився.

Вирішіть спір.

68. Коли 10.05.2006 р. Соколов прийшов на заняття до басейну, виявилося, що гардероб не працює. Оскільки до роздягальні у верхньому одягу входити заборонено, Соколов залишив своє пальто і шапку в непрацюючому гардеробі, як це зробили інші відвідувачі.

Після занять Соколов виявив, що його одягу немає. Він звернувся до директора басейну з вимогою відшкодувати вартість вкрадених речей. Директор відповів, що Соколов сам винен, оскільки прийшов в дорогому одязі і залишив його без нагляду. Що ж стосується непрацюючого гардеробу, то адміністрація басейну за його роботу відповідальності не несе, бо він обслуговується співробітниками заводу “Південкабель”. На підтвердження директор заводу пред’явив акт про хворобу робітниці гардеробу.

Соколов звернувся з позовом до суду про відшкодування вартості втрачених речей басейном і заводом солідарно.

Яке рішення має винести суд?

69. У готелі з номера Савчука 20.08.2006 р. було вкрадено куртку і електробритву. Адміністрація готелю відмовилася відшкодувати вартість викраденого майна, оскільки договору щодо його зберігання Савчук з адміністрацією готелю не укладав. У ході розслідування справи чергова поверху, на якому проживав Савчук, підтвердила, що бачила ці речі в номері, однак оскільки Савчук постійно носив ключ від номера при собі і не здавав його адміністрації, то вини працівників готелю у зникненні речей немає.

Вирішіть справу.

70. Іванов, поклавши валізу до автоматичної камери схову вокзалу, набрав шифр, цифри якого відповідали року його народження. При відкритті камери 05.03.2006 р. виявилося, що його валізу вкрадено. Іванов звернувся до адміністрації вокзалу із заявою з приводу крадіжки валізи з камери схову. Начальник вокзалу відповів, що згідно з чинним законодавством адміністрація вокзалу не зобов’язана відшкодовувати вартість вкрадених речей із автоматичної камери схову в разі справності замикаючого пристрою. До того ж Іванов сам порушив правила користування автоматичною камерою схову, використавши як шифр цифри, що відповідали року його народження, чим створив сприятливу ситуацію для відкриття камери шляхом підбору цифр шифру.

Вирішіть спір.

71. Власов, 10.02.2006 р. виїжджаючи за кордон у відрядження, помістив на товарний склад організації “Спецсхов” належні йому речі (ювелірні вироби, картини і антикварні меблі). При оформлені складських документів представник зберігача з’ясував у Власова його можливе місце перебування за кордоном. Саме цю адресу і було занесене до подвійного складського свідоцтва.

Під час перебування за кордоном Власов звернувся до представництва комерційного банку з проханням надати йому кредит під заставу подвійного складського свідоцтва. Договір було укладено, а свідоцтво передано банку. Коли Власов не зміг повернути кредит у зазначений договором термін, банк пред’явив до організації “Спецсхов” подвійне складське свідоцтво і договір застави подвійного складського свідоцтва.

Представник організації “Спецсхов” відмовив у видачі товару, пояснивши, що на його думку, було допущено помилку під час виписки складських документів. Крім того, на подвійному складському свідоцтві відсутній передавальний напис.

Як необхідно вирішити спір?

72. Шевченко 08.03.2006 р. поставив для зберігання строком на 1 добу автомобіль ВАЗ-21099 на автостоянку, й на підтвердження отримав квитанцію. У зв’язку з хворобою Шевченко прийшов за автомашиною через 3 доби і побачив, що в автомобілі відкриті двері, викрадено магнітофон, спортивну сумку, вогнегасник. Шевченко звернувся до чергового автостоянки з вимогою про відшкодування вартості зламаних дверей та викрадених речей.

Робітник відмовився відшкодовувати збитки, посилаючись на те, що коли він приймав зміну, двері в автомобілі вже були відкриті.

Вирішіть справу.

73. ТОВ “Агротехніка” (далі – ТОВ) здало у серпні 2006 р. на зберігання до хлібоприймального пункту (далі – ХПП) 100 т пшениці другого сорту строком на 3 місяці.

У жовтні керівник ТОВ звернувся до ХПП з вимогою видати 50 т пшениці для розрахунків за придбане пальне та техніку. Директор ХПП відмовив у видачі зерна до закінчення строку, встановленого в договорі зберігання. Він зазначив, що пшениця перейшла у власність ХПП на строк дії договору. По закінченню ж строку договору зберігання ХПП запропонувало ТОВ замість пшениці другого сорту пшеницю вищого сорту, але в меншій кількості.

ТОВ звернулося до суду.

Яке рішення має винести суд?

Т е м а  20. Доручення

Завдання

74. Іванов уклав з Миколаєнко договір, за яким зобов’язався придбати для нього будівельні матеріали. Коли будівельні матеріали були придбані, Миколаєнко відмовився їх прийняти і відшкодувати їх вартість Іванову, посилаючись на те, що матеріали придбано за завищеними цінами. Іванов вимагав оплати матеріалів, вказавши, що в довіреності Миколаєнка, посвідченій нотаріально, не було вказівки щодо ціни, за якою передбачалося придбання будівельних матеріалів, а було лише зазначено, що Іванову “доручається придбати будівельні матеріали за діючими цінами”. Крім того, у зв’язку з затримкою в прийнятті будівельних матеріалів, Іванов поніс додаткові витрати щодо їх зберігання, які він вимагав відшкодувати. Миколаєнко проти позову заперечував і посилався на те, що при укладенні договору він назвав суму, яку Іванов не повинен був перевищувати.

Сторони звернулися до юридичної консультації.

Яке роз’яснення їм слід дати?

75. Богдан після виконання договору доручення вимагав від Курилова виплати винагороди за вчинення правочину по найму жилого приміщення у розмірі 15% від ціни укладеного договору. Курилов відмовився виплатити винагороду в такому розмірі, оскільки при укладенні договору конкретна сума винагороди названа не була, однак він задоволений умовами укладеного Богданом правочину і в змозі виплатити винагороду в розмірі 3% від ціни договору. Богдан вважає, що має право самостійно визначати суму винагороди. Крім того, як йому відомо, агенції по найму житла за таку послугу отримують винагороду в розмірі 15%-25% від ціни договору, а він назвав мінімальну суму.

Як вирішити спір?

76. Петренко уклав у січні з Воложенком договір доручення на продаж партії шуб за встановленою в договорі ціною. Воложенко у березні, дізнавшись, що скоро ціни на даний товар можуть різко знизитися, прийняв рішення продати товар за ціною, яка є максимальною на даний час, але нижчою, ніж обумовлено договором.

Петренко вимагав повернути гроші за проданий товар у сумі, яку було обумовлено в договорі. Воложенко заперечував і посилався на те, що він повинен був прийняти рішення швидко і отримати вказівку довірителя не зміг, оскільки той був на лікуванні у шпиталі.

Як слід вирішити справу?

77.Приватний підприємецьСидоров, викупивши об’єкт незавершеного будівництва, вирішив побудувати станцію технічного обслуговування автомобілів (СТО). Для завершення будівництва він найняв будівельну фірму “Реал”, яка зобов’язалася здати об’єкт “під ключ”. Сидоров, не будучи фахівцем у будівництві, для контролю за виконанням будівельних робіт та прийняття завершеного об’єкта уклав договір доручення з інженером-будівельником Мареничем.

Через деякий час Сидоров дізнався, що директор фірми “Реал” використовує неякісні будівельні матеріали та завищує їх купівельну ціну. Мареничу було відомо про ці порушення з боку директора “Реала”, але він не доповідав про це Сидорову. Останній, дізнавшись про це, розірвав з Мареничем договір доручення. Маренич заперечував, посилаючись на те, що він своєчасно і сумлінно виконував покладені на нього за договором обов’язки.

Як слід вирішити спір?

Т е м а  21. Комісія

Завдання

78. Коробов уклав з Борисенком договір комісії, відповідно до якого останній за винагороду в розмірі 250 грн повинен був придбати для Коробова персональний комп’ютер (ПК) – монітор, системний блок, принтер, тощо – за ціною, яка не буде перевищувати 4 500 грн. Зазначена сума була надана Борисенку одразу після укладення договору комісії. Через тиждень Борисенко повідомив Коробова про купівлю для нього замовленого ПК, отримав за це від Коробова обумовлену договором винагороду та передав йому майже всі складові ПК за винятком монітора, який поки що залишився у продавця – приватного підприємця Ряднова. Через два дні Борисенко повідомив Коробова, що він змушений їхати у відрядження, а тому порадив Коробову самому забрати придбаний для нього в Ряднова монітор. Коли Коробов прийшов до Ряднова за монітором, останній відмовив йому, посилаючись на те, що не знає, чи є Коробов тією особою, якій можна передати монітор, а якщо Коробов доведе, що він є власником, то йому необхідно доплатити ще 250 грн, оскільки загальна вартість ПК складає  4 750 грн.

Коробов не погодився з вимогами Ряднова і звернувся до юридичної консультації з такими запитаннями:

1. Чи є він власником ПК, зокрема монітора? 2. Чи може він вимагати від приватного підприємця Ряднова передачі йому монітора? 3. Чи потрібно доплачувати 250 грн? 4. Хто має здійснити таку доплату? 5. Чи можна відмовитися від купівлі ПК і вимагати повернення грошей? 6. Чи доцільно вимагати від Борисенка повернення сплаченої йому винагороди?

Дайте відповідь.

79. ТОВ “Молоко” (далі – ТОВ) уклало договір комісії на реалізацію дитячих молочних продуктів, що належали ВАТ “Деснянське молоко” (далі – ВАТ). Відповідно до укладеного договору ТОВ як комісіонер брало на себе обов’язок щодо реалізації молочної продукції комітента споживачам, отримуючи за це винагороду в розмірі 10% від вартості реалізованої продукції.

У липні цього ж року через аварію системи енергопостачання і у зв’язку з цим простою протягом тривалого часу холодильних агрегатів ТОВ молочна продукція ВАТ втратила споживчі властивості. ВАТ звернулося з вимогами до ТОВ про відшкодування вартості молочної продукції, що стала не придатною для реалізації, на суму 16 000 грн.

Оцініть законність і обґрунтованість вимог комітента. Яке юридичне значення має та обставина, що молочна продукція втратила споживчі властивості внаслідок аварії системи енергопостачання?

80. Придатко на праві власності належить 2 т пшениці 3-го класу. Вона уклала договір комісії з Кобзарем про продаж цієї пшениці у строк до 1 грудня поточного року, за що він мав отримати винагороду в розмірі 200 грн. Незабаром Кобзар був змушений відбути у тривале відрядження. З метою належного виконання своїх обов’язків комісіонера він домовився з Боднарем про те, що останній продасть пшеницю, за що отримає 50% винагороди, яку мав отримати Кобзар, тобто 100 грн. Боднар продав пшеницю за встановленою в договорі комісії ціною і в необхідний термін. Дізнавшись про це, Придатко звернулася до Боднара з пропозицією передати їй гроші за продану пшеницю й одержати за надану послугу 150 грн. Боднар погодився, передав гроші Придатко, залишивши собі обіцяну винагороду. Повернувшись з відрядження, Кобзар звернувся до Придатко з вимогою про сплату йому обіцяної винагороди, оскільки договір комісії виконано належним чином. Придатко відмовилася задовольнити вимоги, вважаючи, що Кобзар не має підстави отримувати винагороду за послуги, що не були ним надані, а якщо він і має претензії, то їх потрібно пред’являти до Боднара.

Оцініть відповідність чинному законодавству дій та аргументів сторін.

81.Волчков звернувся до ТОВ “Фіалка”, що здійснювало підприємницьку діяльність, у тому числі у сфері комісійної торгівлі непродовольчими товарами, з пропозицією укласти договір комісії на реалізацію ТОВ “Фіалка” комплекту прикрас із срібла, який належить Волчкову. Заступник директора ТОВ “Фіалка”, оглянувши принесені Волчковим прикраси, погодилася з можливістю укладення договору комісії. Однак у зв’язку з тим, що Волчков не зміг подати документів, які посвідчували б його особу і право власності на ці прикраси, заступник директора запропонувала Волчкову залишити прикраси на зберігання у ТОВ “Фіалка” і прийти наступного дня для належного оформлення договору. Волчков погодився. Наступного дня він дізнався, що його речі вже реалізовано, і тому йому запропонували не оформляти договір комісії з ТОВ “Фіалка”, а просто забрати гроші. Коли Волчков зазначив, що даної суми недостатньо, йому повідомили, що це 80 % від вартості реалізованих прикрас, а 20% отримало ТОВ ”Фіалка”, яке укладає договори лише на таких умовах. Реалізувати прикраси за більшою ціною не було можливості.

Волчков звернувся до юридичної консультації з такими запитаннями:

1. Чи може він вимагати від ТОВ “Фіалка” сплати 100% отриманої останнім суми за продані речі? 2. Чи мало право ТОВ “Фіалка” реалізовувати речі, що належали Волкову, без укладення договору комісії? 3. Чи зобов’язаний був Волчков подавати комісіонеру документи або інші докази з метою підтвердження права власності на ці речі?

Дайте відповідь.

Т е м а  22. Управління майном

Завдання

82.Акціонер АТ “Троянда” Іванов передав за договором управління майном 10.02.2004 р. строком на 6 місяців ТОВ “Надія” акції, що йому належали в АТ “Троянда”. ТОВ “Надія” зобов’язалося управляти акціями, а також 1-го числа кожного місяця інформувати телефоном Іванова про стан справ. У травні Іванов відбув у туристичну подорож на 5 місяців.

15.08.2004 р. директору ТОВ “Надія” стало відомо, що акції АТ “Троянда” знецінюються, і він прийняв рішення передати акції брокеру Петрову для реалізації їх на біржі. Наступного ж дня акції було продано за 90% їх номінальної вартості.

Повернувшись, Іванов не схвалив дій управителя, не визнав Петрова заступником управителя і звернувся до суду з вимогою про відшкодування завданих йому збитків.

У судовому засіданні директор ТОВ “Надія” зауважив, що оскільки Іванов не міг повернутися додому для видачі дозволу на реалізацію акцій, а ТОВ “Надія” не могло самостійно реалізувати акції, не мало на це відповідної ліцензії, воно було вимушене звернутися за допомогою до брокера. Враховуючи це, Іванов повинен прийняти належне виконання зобов’язання за договором і виплатити винагороду брокерові Петрову, а також сплатити ТОВ “Надія” суму, передбачену договором управління майном.

Вирішіть спір.

83.Будько уклав із підприємцем Спритним договір управління житловим будинком строком на 5 років, встановивши плату останньому в розмірі 30 % доходу від експлуатації будинку щомісячно.

Спритний здав будинок в оренду під магазин. Згодом, отримавши кредит у банку під іпотеку будинку, він надбудував у житловому будинку два поверхи на 4 квартири, які став здавати за договором найму (оренди) житла туристам за певну плату, і цими грошима розраховувався з банком за отриманий кредит. Будько, не задоволений таким станом справ, звернувся з позовом до суду про розірвання договору і стягнення з управителя неотриманих доходів відповідно до умов договору.

Як слід вирішити справу?

84. Коваленко отримав у спадщину бетономішалку. Оскільки остання не була йому потрібна, він вирішив передати її Потапову в управління, уклавши з останнім договір строком на 1 рік. Відповідно до договору Потапов повинен був здавати бетономішалку в короткострокову оренду (на 1 – 2 місяці). Під час дії договору Потапов продав бетономішалку Васильєву, вважаючи себе довірчим власником (ч.2 ст. 1029 ЦК України).

Коваленко звернувся з віндикаційним позовом до Васильєва про витребування бетономішалки, а до Потапова – про відшкодування збитків за договором управління майном.

У судовому засіданні Потапов пояснив, що як довірчий власник він мав право розпоряджатися майном на свій розсуд, бо укладеним договором управління майном не передбачалося обмежень його прав. До цього ж бетономішалку продано дуже вигідно, а тому розрахунки з Коваленком мають складатися з вартості бетономішалки за вирахуванням плати щодо управління нею.

Вирішіть спір.

85. Виробничий кооператив “Свитязь” передав за договором управління майном Козирю, який був суб’єктом підприємницької діяльності, в управління птахоферму. Через рік управитель з’ясував, що інкубатор, який входив до складу птахоферми і вважався втраченим, перебуває у Півня, який раніше був завідуючим птахофермою.

Управитель звернувся до Півня з вимогою повернути інкубатор та сплатити всі доходи, отримані останнім за час неправомірного володіння інкубатором. Однак установник управління – виробничий кооператив “Свитязь” – погодився з таким веденням управління і заборонив Козирю звертатися з претензіями до Півня. Одночасно Козирю стало відомо, що птахоферма є предметом договору застави за кредитним договором з банком, строк виконання якого настане через 6 років.

У зв’язку з цим Козир звернувся до суду з позовом про дострокове розірвання договору управління птахофермою і виплату йому певної винагороди за час фактичного управління майном.

Як слід вирішити справу?

Т е м а  23. Страхування

Завдання

86.Після смерті завідуючої магазином Вінніченко під час ревізії виявлено розтрату матеріальних цінностей на суму 3 200 грн. Відповідний позов про стягнення коштів у погашення боргу був пред’явлений до дочки померлої як єдиної спадкоємиці Вінніченко.

Справу в судовому засіданні було розглянуто, позов задоволено. Зі спадкоємиці стягнуто суму розтрати частково. При вирішенні справи суд виходив із факту, що відповідачка після смерті матері одержала у спадщину 2 300 грн, з яких і повинен погашатися борг, оскільки відповідно до ст. 1231 ЦК України шкода, заподіяна спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями в межах вартості майна, яке було одержано ними у спадщину. Проте дочка померлої рішення суду оскаржила. В апеляційній скарзі вона вказала, що 2 000 грн, які було включено судом до суми спадщини, вона одержала не в порядку спадкоємства, а на підставі договору страхування, укладеного матір’ю, відповідно до якого вона була призначена вигодонабувачем.

Як слід вирішити справу?

87. Сергеєва було засуджено за заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому Корнєву. Страхова компанія виплатила Корнєву за договором особистого страхування 500 грн, після чого звернулася до суду в порядку регресу з позовом про стягнення з Сергеєва суми, виплаченої Корнєву, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ЦК України. Суд задовольнив позов страхової компанії.

Чи є правильним рішення суду?

88. Швейна фабрика відповідно до укладеного контракту одержала від англійської фірми партію тканин на суму 80 000 грн для пошиття модельного одягу. Товар було розміщено на складі. Фабрика застрахувала одержану партію товару на повну вартість тканини. Під час зберігання в приміщенні складу сталася пожежа. З метою запобігання збільшенню збитків адміністрацією було організовано вивезення (службовим автомобілем) із палаючого складського приміщення тканини, яка ще залишалася неушкодженою. Автомобіль загорівся від палаючої частини даху, що впала на нього. Усі спроби загасити вогонь виявилися марними.

Згідно з актом пожежних органів вини фабрики у виникненні пожежі не виявлено. Збитки, завдані фабриці в результаті пожежі, становлять 60 000 грн, у тому числі: пошкодження продукції (тканини) – загальна вартість 50 000 грн, пошкодження автомобіля – 10 000 грн.

Відповідно до укладеного договору страхування фабрика звернулася до страховика з вимогою відшкодувати заподіяні їй збитки в повному обсязі. Страхова компанія, погодившись на відшкодування вартості знищеної пожежею тканини (50 000 грн), відмовилася відшкодувати вартість пошкоджень автомобіля, посилаючись на те, що за договором страхуванню підлягала лише партія тканини.

Представник фабрики в судовому засіданні звернув увагу на той факт, що автомобіль було пошкоджено під час вжиття заходів щодо зменшення ймовірної шкоди від настання страхового випадку, тому страховик зобов’язаний відшкодувати понесені страхувальником витрати у зв’язку з їх проведенням. Іншим аргументом на користь фабрики, на думку її представника, є те, що шкода, заподіяна фабриці, не перевищує страхової суми, у межах якої страховик несе ризик і зобов’язався виплатити страхове відшкодування.

Як необхідно вирішити справу?

89. Бурда від свого імені уклав зі страховою компанією договір страхування автомобіля, яким управляв на підставі довіреності. Договором передбачено, що страховий випадок – це пошкодження автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди. За два дні до закінчення строку чинності договору страхування автомобіль, яким керував Бурда, було пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Бурда звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування у зв’язку з настанням страхового випадку.

Страхова компанія звернулася з запитом про обставини дорожньо-транспортної пригоди до відповідного органу ДАІ, який повідомив, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини пішохода, особу якого не встановлено. Крім того, страхова компанія запитала в Бурди документи, що підтверд-жують його право на застрахований автомобіль, на що Бурда подав довіреність, яку було видано на його ім’я Івановим. Вказаною довіреністю Бурда уповноважувався, зокрема за своїм розсудом продавати, дарувати та іншим чином відчужувати автомобіль, укладати договір страхування автомобіля тощо.

Страхова компанія, посилаючись на те, що власником автомобіля є Іванов, відмовила Бурді у виплаті страхового відшкодування, про що повідомила останнього в 15-денний строк. Не погодившись з рішенням страхової компанії, Бурда звернувся з позовом до суду про стягнення зі страхової компанії страхового відшкодування, стверджуючи, що він є власником застрахованого автомобіля, бо придбав його за грошові кошти, незважаючи на те, що користувався автомобілем на підставі довіреності.

Яке рішення має прийняти суд?

Т е м а  24. Позика. Кредит. Банківський вклад

Завдання

90. Банк “Прогрес” уклав із ВАТ “Графіт” кредитний договір, виконання якого було забезпечено заставою транспортного засобу. При цьому банк зобов’язувався перерахувати кошти лише після оформлення договору застави, згідно з яким позичальник зобов’язувався застрахувати транспортний засіб в одній з провідних страхових компаній на випадок пошкодження або знищення.

Після належного оформлення договору застави ВАТ “Графіт” застрахувало предмет застави в страховій компанії і звернулося до банку з вимогою перерахувати кредитні кошти на його рахунок. Дослідивши подані додатково документи, банк “Прогрес” відмовив у наданні кредиту, мотивуючи свої дії тим, що, по-перше, ВАТ “Графіт” застрахувало транспортний засіб у страховика, чий фінансовий стан не відповідає вимогам банку, а по-друге, у банку пропав фінансовий інтерес у наданні кредиту.

ВАТ “Графіт” пред’явило позов про спонукання банку надати кредит і про відшкодування збитків.

Чи підлягає позов задоволенню?

91. Банк “Аграрний” строком на один рік видав сільськогосподарському кооперативу “Весна” кредит у сумі 150 000 грн для закупівлі посівного матеріалу соняшнику. Повернення коштів забезпечувалося договором поруки між банком “Аграрний” і товариством “Зоря”. Разом з тим, на час отримання кредитних коштів на свій рахунок керівництво сільськогосподарського кооперативу “Весна” вирішило засіяти вільні землі яровою пшеницею, оскільки вважало це вигіднішим з урахуванням стану посівних площ. Дізнавшись про зміну цільового призначення витрачання кредитних коштів, банк “Аграрний” звернувся з вимогою про дострокове погашення кредиту до поручителя.

Чи правомірні дії банку? Чи придбає поручитель права вимоги до сільськогосподарського кооперативу “Весна” в разі, якщо добровільно сплатить суму кредиту за вказаних обставин?

92. Сліпченко уклав з банком “Кредитний” депозитний договір про розміщення в банку коштів у сумі 1000 грн на строк 1 рік під 22% річних. Відповідно до умов депозитного договору банк мав право при зменшенні Національним банком України облікової ставки пропорційно зменшити процентну ставку по депозиту. При цьому банк зобов’язаний був письмово повідомити вкладника про зменшення відсоткової ставки за договором. У разі незгоди вкладника йому надавалося право в 10-денний строк з моменту одержання повідомлення або погодитися на зменшення відсоткової ставки, або розірвати депозитний договір і забрати суму внеску та нараховані відсотки.

Через 3 місяці Сліпченко одержав лист з повідомленням про вручення, в якому банк “Кредитний” повідомляв про зменшення відсоткової ставки за договором до 17% річних у зв’язку з відповідною зміною облікової ставки НБУ. У листі також повідомлялося, що в разі, якщо Сліпченко протягом 10 днів з моменту отримання листа не розірве депозитний договір, буде вважатися, що він згодний зі змінами умов депозитного договору.

Сліпченко з’явився в банк лише через рік після укладення договору і пред’явив вимогу про повернення його внеску та нарахованих відсотків по ставці 22% річних за весь строк дії договору.

Дайте юридичну оцінку діям банку та вкладника.

93. Банк “Капітал” надав ТОВ “Авіаекспорт” кредит у сумі 280 000 грн. За нотаріально посвідченим договором застави в забезпечення повернення кредиту (майновий поручитель – ВАТ “Метизний завод”, частка держави в статутному фонді якого становить 36%) було надано устаткування, що належить до основних фондів.

Позичальник у встановлений договором строк свої зобов’язання перед банком не виконав, тому останній звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Отримавши виконавчий напис, банк “Капітал” подав заяву до Державної виконавчої служби про примусове виконання виконавчого документа. Згідно зі ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” провадження було відкрито.

Чи відповідають законодавству дії учасників правочину?

Т е м а  25. Банківський рахунок

(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Законодавство, що регулює відносини з відкриття, використання та закриття банківських рахунків.

2. Поняття та предмет договору банківського рахунка.

3. Сторони за договором, їх права та обов’язки.

4. Укладення договору.

5. Відповідальність банка за неналежне виконання операцій за рахунком клієнта.

6. Обмеження права розпорядження рахунком.

7. Розірвання договору банківського рахунка.

8. Банківська таємниця.

Т е м а  26. Факторинг

(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Поняття та предмет договору факторингу.

2. Сторони в договорі факторингу, їх права та обов’язки.

3. Правове положення боржника, право грошової вимоги до якого відступається за договором.

4. Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги.

Т е м а  27. Розрахунки

(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Поняття і форми розрахунків.

2. Правове регулювання готівкових і безготівкових розрахунків.

3. Готівкові розрахунки як форма виконання грошових зобов’язань.

4. Поняття, зміст та основні форми безготівкових розрахунків. 

Т е м а 28. Договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

Завдання

94. Автор літературного твору “Ідеальний бізнес” Олефір звернувся до ТОВ “Видавництво “Парус” (далі – Видавництво) з метою тиражування книги. Видавництво запропонувало проект договору, відповідно до якого воно отримує виключні права на видання твору протягом трьох років, за що сплачує автору гонорар у розмірі 10 000 грн. З метою з’ясування правових наслідків укладення такого договору автор звернувся до юриста за консультацією. Юрист пояснив, що в цьому випадку йдеться про видачу виключної ліцензії, до того ж відповідно до ст. 1109 ЦК України, оскільки винагорода за використання твору визначається у вигляді фіксованої грошової суми, у договорі має бути встановлено максимальний тираж твору. Коли Олефір довів це до відома Видавництва, воно не погодилося з наведеними аргументами. Зокрема Видавництво зазначило, що пропонує укласти не ліцензійний, а видавничий договір, який ЦК України не врегульовано, а тому обмеження обсягу тиражування твору не є обов’язковим.

Як слід вирішити справу?

95. Пилипенко отримав свідоцтво на торговельну марку “Морозко” для класу товарів – морозиво. Оскільки він не був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, то вирішив реалізувати своє право на торговельну марку шляхом видачі ліцензії зацікавленій особі. ТОВ “Оксамит”, займаючись виробництвом і реалізацією морозива, вирішило не гаяти часу на реєстрацію своєї торговельної марки і уклало ліцензійний договір з Пилипенком.

Потім з’ясувалося, що позначення “Морозко” для морозива використовує також АТ “Основа”. Ліцензіат ТОВ “Оксамит” звернулося з вимогою до АТ “Основа” про припинення порушення своїх прав. Однак АТ “Основа” повідомило, що воно і в подальшому буде використовувати дане позначення, а свою позицію аргументувало таким чином:

а) даний ліцензійний договір не є чинним для третіх осіб, оскільки він не зареєстрований в Державному департаменті інтелектуальної власності, у зв’язку з чим ніхто не знає про його існування;

б) оскільки в договорі не зазначено вид ліцензії, вона вважається невиключною, тому при використанні позначення іншими особами права невиключного ліцензіата не порушуються;

в) ліцензійний договір не є укладеним, бо відсутня умова про те, що якість товарів, виготовлених за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів володільця свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови;

г) володілець свідоцтва – фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, не мала права укладати ліцензійний договір на торговельну марку, оскільки сама не виготовляла товари, для яких зареєстрована марка, а тому не може бути реалізована умова про те, що якість товарів, виготовлених за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів володільця свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Тому навіть якщо така умова і зазначена в договорі, він, однак, є недійсним;

д) в АТ “Основа” виникло право попереднього користувача на торговельну марку “Морозко”, оскільки воно ще до отримання свідоцтва Пилипенком здійснило підготовку щодо використання цього позначення і до моменту укладення ліцензійного договору фактично його уже використовувало.

Як слід вирішити справу?

96. АТ “Універсал” уклало з ТОВ “Водограй” договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності. За договором ТОВ “Водограй” зобов’язалося розробити промисловий зразок “Етикетка для маргарину”, усі майнові права на який переходять до АТ “Універсал”. Після виконання договору АТ “Універсал” подало заявку й отримало патент на промисловий зразок, після чого уклало спочатку ліцензійний договір, а потім договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на зазначений промисловий зразок.

Довідавшись про це, ТОВ “Водограй” вимагало сплатити половину отриманої винагороди, а у випадку відмови погрожувало визнати недійсними як реєстрацію промислового зразка, так і укладені договори. Свою позицію воно аргументувало тим, що питання передачі прав замовнику було вирішено ще до виникнення майнових прав на промисловий зразок, тобто створення самого об’єкта інтелектуальної власності, отже, зазначена умова є недійсною. У зв’язку з цим застосовується ст. 430 ЦК України, а тому ТОВ “Водограй” є співвласником майнових прав на промисловий зразок.

Як слід вирішити справу?

97. ТОВ “Гайдай-Студія” подало позов до АТ “Бурда-Україна” (видавництво журналу “Відпочинь”) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за порушення авторських прав на фотографії, опубліковані в журналі “Відпочинь” без дозволу позивача. На підтвердження своїх виключних прав на фотографії ТОВ “Гайдай-Студія” подало суду договір, укладений про передачу майнових прав з фотографом Гайдаєм, а також свідоцтво про державну реєстрацію авторських прав за позивачем.

Відповідач з позовом не погодився і заявив про відсутність у позивача авторських прав на фотографії. Як з’ясувалося, спірні фотографії були виготовлені на виконання умов договору між ТОВ “Гайдай-Студія” і ТОВ “Колгейт-Палмолів”, за замовленням якого позивач зобов’язувався зробити фотографії для подальшого їх використання в рекламній кампанії ТОВ “Колгейт-Палмолів”. З метою реклами продукції вони і були розміщені в журналі “Відпочинь”. Тому відповідач вважає, що виключні права на використання фотографій належать ТОВ “Колгейт-Палмолів”.

Як слід вирішити справу?

Т е м а  29. Комерційна концесія

(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Поняття, предмет та форма договору комерційної концесії.

2. Особливі умови договору комерційної концесії.

3. Сторони договору, їх права та обов’язки.

4. Договір комерційної субконцесії.

5. Відповідальність за договором комерційної концесії.

6. Зміна та припинення договору та їх правові наслідки.

Т е м а 30. Спільна діяльність

Завдання

98. Керівництво Харківського обласного товариства боротьби за тверезість запропонувало Харківській обласній організації СДПУ(о) провести спільну акцію – свято, метою якого була б пропаганда тверезого способу життя. Оскільки організація такого свята не суперечила цілям діяльності партії, бюро останньої доручило своєму секретарю підписати запропонований проект договору про співробітництво. Договір фіксував намір учасників провести свято і взяти участь у його фінансуванні, але вказівок про строки виділення коштів, їх суму, напрямки використання та інших подробиць не містив. Товариство боротьби за тверезість розпочало підготовку до свята.

Товариство уклало договори з концертними організаціями й окремими виконавцями, закупило необхідний інвентар, підібрало придатне приміщення, орендну плату за яке запропонувало сплатити Харківській обласній організації СДПУ(о). Партія відмовилася сплатити зазначену грошову суму, посилаючись на відсутність необхідних коштів, а також на те, що необхідна сума набагато вища за суму, яку вона планувала витратити на проведення свята.

Перш ніж звернутися з позовом до Харківської обласної організації СДПУ(о), Товариство вирішило звернутися до юриста фірми з проханням кваліфікувати укладений договір і визначити, в якому обсязі буде задоволений передбачуваний позов з урахуванням того, що відмова партії від фінансування свята спричинила неможливість його проведення.

Дайте відповідь.

99. Петров, який займався відгодовуванням свиней і реалізацією м’яса, запропонував своєму сусідові Сидорову, який був власником кафе, укласти договір про “спільну роботу”. Відповідно до зазначеного договору передбачалося об’єднати зусилля учасників по відгодовуванню свиней і збуту м’яса. Обов’язки розподілялися таким чином: Сидоров зобов’язувався збирати і надавати Петрову харчові відходи, а останній – продавати зі знижкою певну кількість м’яса для кафе Сидорова.

Під час укладання договору виникли сумніви щодо можливості застосування в даному випадку норм, що стосуються договору про спільну діяльність.

Дайте консультацію сторонам.

100. НДІ “Гідропроект” уклав з ТОВ “Канкан” договір про спільну діяльність. Відповідно до цього договору НДІ передав як внесок право користування офісними приміщеннями площею 1 000 м², а ТОВ зробило внесок у формі “інтелектуальної власності”, зобов’язуючись при цьому компенсувати всі витрати інституту по експлуатації приміщень.

Метою спільної діяльності було створення цеху по виробництву і монтажу фонтанних установок. Після закінчення року з моменту укладення договору НДІ “Гідропроект” було приватизовано. Перед викупом будинку, в якому знаходилося спірне приміщення, була досягнута домовленість з Фондом комунального майна м. Одеси про пред’явлення останнім до ТОВ ”Канкан” позову про виселення.

При розгляді справи в суді ТОВ “Канкан” посилалося на те, що договір про спільну діяльність не є договором оренди, укладення якого стосовно спірного приміщення в той період НДІ “Гідропроект” було заборонено.

Як слід вирішити справу?

101. У договорі між громадською організацією “Молодіжний центр “Сатир” і ТОВ “КВАНТ” передбачалося, що громадська організація “Сатир” передає ТОВ “КВАНТ” копіювальний апарат у власність, а ТОВ “КВАНТ”, у свою чергу, зобов’язується тричі на тиждень протягом 5 років допускати громадську організацію “Молодіжний центр “Сатир” до користування зазначеним майном, забезпечуючи його зберігання і належний технічний стан. Після шести місяців бездоганної роботи копіювальний апарат внаслідок аварії у системі парового опалення було пошкоджено. Виникло питання про наслідки загибелі зазначеного майна і про долю укладеного договору.

ТОВ “КВАНТ” наполягало на тому, щоб громадська організація “Молодіжний центр “Сатир” надала йому в користування інший копіювальний апарат на тих же умовах, що й у договорі про спільну діяльність. “Молодіжний центр “Сатир” відмовився надати в користування аналогічне майно чи відшкодувати збитки ТОВ “КВАНТ”, вважаючи, що саме власник копіювального апарата повинен нести ризик його випадкової загибелі чи псування.

Вирішіть справу. Чи зміниться рішення, якщо підписаний сторонами договір буде названо угодою про співробітництво.

Т е м а  31-33. Публічна обіцянка винагороди.