Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Основні ступені і форми освіти
Соціологія досліджує і внутрішню структуру системи освіти, насамперед у плані наступності окремих ступенів і ланок. Причому тут основна ідея — безперервність. У сучасному суспільстві немає ні закінченої, ні повної, ні тим більше вищої освіти. Ці терміни тільки означають досягнутий людиною визначений рівень освіти. Сучасна людина, у принципі, повинна учитися усе своє життя. Можна виділ йти формальну освіту— школа, ВНЗ, аспірантура, докторантура і неформальну — навчальне телебачення, Інтернет, самоосвіта, клуби за інтересами, культурні установи. Дошкільна освіта Вона представлена системою дошкільних установ, які у кращі для вітчизняної системи освіти роки відвідували більше половини дітей. Дитячий садок покликаний допомагати сім'ї у вихованні. Головні і перші педагоги дитини — її батьки, які найчастіше не мають необхідних знань. Існує гіпотеза, що саме на цій сходинці виховання й освіти дитини суспільство несе найголовніші втрати. Л. Толстой помітив: «Від мене до шестирічної дитини — один крок, від немовляти до шестирічної — величезна відстань». Всі основні задатки і здібності дитини формуються саме в цьому віці, далі йде розвиток, шліфування цих якостей дитини. Звичайне для сучасної школи співвідношення: одна обдарована дитина на десять школярів. Заданими американських соціологів і педагогів, якщо застосувати весь педагогічний арсенал у дошкільному віці, тих дев'ять дітлахів з десяти будуть навчатися в школі на рівні обдарованих дітей. Школа Наступна сходинка — школа, яка е основним базисним інститутом у сучасній системі освіти, найбільшим досягненням цивілізації. Дійсно, знання алфавіту вводить людину в храм духовної культури. Зверніть увагу, що перші школи, університети у будь-яких країнах з'являлися при храмах. Первісне стадо людей перетворюється в суспільство після появи фігури вчителя. Без довіри до нього, віри в його здатності не можна будувати Храм науки. Авторитет учителя, його матеріальний і соціальний стан у суспільстві прямо визначають якість освіти. Якщо обдарована молодь не йде в аспірантуру, то на десятки років уперед задається рівень академічної науки в країні. Це теж найцікавіші соціологічні проблеми освіти. Введення загальної обов'язкової середньої освіти зіграло з нами злий жарт. Проблема полягає в тому, що для народного господарства, сучасного виробництва не потрібно, щоб усі люди мали середню освіту. Справа в тому, що характер і зміст роботи найчастіше не відповідають їх освітній і культурній підготовці. Звідси незадоволеність роботою, висока плинність кадрів. У свій час строгий контроль за виконанням Закону «Про загальну освіту» призвів до процентоманії (заданими статистики, у нас відсівалося, не отримуючи середньої освіти, 2-3 відсотка молодих людей, у США — 20 відсотків), завищувалася реальна успішність, примусово виштовхувалися «важкі» старшокласники в спецучилища, профтехучилища, школи для розумово відсталих дітей. Тепер, здається, вітчизняна освіта перегнула ціпок в іншу сторону. Багато підлітків (за деякими даними, до одного мільйона) ніде не учаться, як говориться, проходять вуличні університети. Взагалі, співвідношення освіти і професійної діяльності — найцікавіша філософсько-соціологічна проблема. Системі освіти навряд чи під силу відслідковувати освітні запити суспільства, оперативно реагувати на них. Коли освіта не використовується у всьому її багатстві, виникає думка про її академічність, необхідність скорочення навчальних програм. Завтра виявляється недостатність отриманих знань, починають стверджувати про неспроможність системи освіти, необхідності проведення реформ. Освіта, черпаючи свій змісту процесах людської діяльності, повинна нести в собі деякий випереджувальний момент. Насамперед тому, що її отримують в основному люди в молодому віці і запас знань покликаний забезпечувати майбутній розвиток суспільства, його виробництва і культури. Крім того, у знаннях, насамперед гуманітарних, міститься нерозмінний фонд людської цивілізації, що є підставою для саморозвитку людини, її повноцінної життєдіяльності. Позашкільна освіта Паралельно розвивається система позашкільної освіти. До неї ми відносимо різноманітні позашкільні установи: музичні, спортивні школи, станції юних туристів, натуралістів, центри технічної і художньої творчості, їх діяльність забезпечує всебічний розвиток особистості дитини, підлітка. І, звичайно, завжди виникає питання про оптимум, доцільність, щоб не перевантажити, не скалічити дитину. Особливо якщо в батьків вона одна, та ще є бабуся з дідусем. В умовах переходу до ринку йде «усихання» усієї позашкільної системи. Навряд чи це розумно. Цивілізація зі свого індустріального ступеня переходить до постіндустріального суспільства. І його головною особливістю є значне вкладення капіталу не у виробництво, а в людину, могутній розвиток усієї позаринкової сфери. Цікавить соціологів також оптимальне сполучення загальноосвітньої і професійної підготовки. Чи треба в школі учити професії чи обмежитися політехнічною освітою? Чи потрібно учням займатися на уроках продуктивною працею, чи необхідно за неї платити? Професійна освіта Наступ на сходинка - професійна школа, представлена технікумами, профтехучилищами, тепер ще й коледжами, ВНЗ різного типу. Головна проблема - професійний вибір при переході від загальноосвітньої до професійної школи. Що визначає професійний вибір, як, через які канали можна вплинути на нього? Більшість соціологічних досліджень освіти зосереджено саме тут. Справа втому, що суспільні потреби в професійній підготовці й особисті устремління школярів не завжди збігаються. Реально у ВНЗ України надходять не більш 30 відсотків випускників шкіл. В результаті відбувається катастрофа життєвих планів, ілюзій. Нині дедалі більший розвиток отримує система післядипломної освіти — аспірантура, докторантура, отримання другої спеціальності, інститути і факультети підвищення кваліфікації, стажування тощо. Тут теж багато цікавих для соціології питань. Досить сказати, що, за даними соціологів, до 60 відсотків випускників ВНЗ змінюють свою професію з різних причин. Виникають дуже непрості запитання: як допомогти в професійному вдосконалюванні за новою спеціальністю, який набір фундаментальних знань треба давати студенту, щоб такий перехід був менш хворобливим тощо. У сучасних українських умовах вища школа змінює структуру підготовки фахівців під могутнім тиском нових соціально-економічних умов і факторів, стає масовою друга вища освіта. У вищому і середньому спеціальному навчальному закладах відкриваються нові спеціальності і спеціалізації, пов'язані з такими сферами соціального життя, як управління, бізнес, фінанси, екологія тощо. Наразі з'явилась нова проблема для вищої школи — незатребуваність, безробіття серед осіб з вищою освітою. Безробіття стало «розумним». Так, у 2000 році кожен десятий безробітний мав вищу освіту. Найбільш несприятливо кон'юнктура на ринку праці складається щодо інженерних ВНЗ: попит (і без того невисокий) падає, дефіцит фахівців відсутній. У найближчому майбутньому важко очікувати різкої зміни в цій сфері. Економічний аналіз призводить до важких для вищої школи висновків: зниження обсягів виробництва призводить до зниження попиту на кваліфіковану працю, а це обумовлює скорочення обсягів підготовки фахівців. Особливо в части ні інженерно- і природничонаукової освіти. За оцінками фахівців, спад обсягів виробництва, різке скорочення масштабів наукової діяльності і її престижностей стимулюють згортання класичної і галузевої науки. Хоча престиж — мати учений ступінь, не займаючись професійно науковою діяльністю, — високий. Це стало модним. Принципово новою для вітчизняної вищої професійної освіти є формуюча багатоступінчаста система: бакалавр, фахівець, магістр. Приваблює її гнучкість, можливість для молодих людей включатися в професійну діяльність на різних ступенях отримання освіти, інтеграції середніх і вищих професійних навчальних закладів. Однак не можна не бачити і бездумне копіювання американської моделі деякими старанними реформаторами. Іноді в так званих елітарних чи міжнародних коледжах, в основному гуманітарного профілю, з'являється великий обсяг природничонаукових предметів. Так, в американських університетах, особливо дослідницьких, і так званих коледжах ліберальних наук є такі навчальні плани. Але не слід забувати, що в американські університети приходять більш 60 відсотків випускників середньої школи й університети просто змушені вирівнювати загальнонаукову підготовку студентів молодших курсів, зокрема і з рідної англійської мови. Інша справа Україна, де у ВНЗ на основі строгого конкурсного добору надходять не більш п'ятої частини випускників середньої школи, і, загальновизнано, з більш ґрунтовною загальнонауковою підготовкою. |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 283. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |