Бурхливий розвиток емпіричної соціології

(середина XX ст.)

У США соціологія з самого початку розвивалась як університетська наука. У 1892 р. у Чиказькому університеті відкрито першу в світі кафедру соціології. її керівником був Дж. Смолл. У 1901 р. соціологія викладається в 169 навчальних закладах (у 1980 - у 250 університетах і коледжах). Майже з самого початку соціологія тут розвивається здебільшого як емпірична наука. У 1910 р. проведено більше трьох тисяч емпіричних досліджень. (У сучасній Америці на соціологічні дослідження виділяється більше 2 млрд. доларів у рік, з них 50 % вносить уряд, а 50 % - приватний бізнес).

Починаючи з 20-х років, у США з'явилося декілька наукових шкіл емпіричної соціології, які зосередилися у трьох університетах: Чиказькому, Колумбійському і Гарвардському. Відповідно існували і три школи емпіричної соціології.

Р. Дарк(1864 - 1944), Е. Берджес (1886 - 1966), представники першої школи емпіричної соціології, головним чином вирішували шляхи розв'язання проблем міста, їх дослідження допомогли вдосконалити міське законодавство. Ця школа була однією з провідних аж до середини XX ст. Згодом, у 50-ті pp. лідерство переходить до Колумбійського та Гарвардського університетів, науковці яких проводять цілий ряд емпіричних досліджень. Колумбійська школа досліджує закономірності поведінки в соціальній організації, гарвардська вивчає більше індустріальну соціологію. Широко відомий Хоторнський експеримент, проведений Е. Мейо (1880 - 1949) у «Вестерн Електрик Компані», в якому відшукувались додаткові чинники ефективності виробництва. У результаті цього експерименту Е. Мейо дійшов висновку, що поруч з іншими найважливішу роль у підвищенні продуктивності праці відіграють людські відносини. Таким чином, починається цілий період, який можна було б назвати «гуманізацією праці». Ця гуманізація сприяла стабільності й поступовості розвитку суспільства і деяким чином запобігла можливості революції, подібної до російської у 1917р.

Для емпіричної соціології в цілому характерним є:

- ототожнення наукової соціології з емпіричними дослідженнями, що вело до певного розриву між теоретичною та емпіричною соціологіями;

- соціологія - нейтральна наука, працює «на замовлення» і не робить ніяких оцінок суспільства;

- істинне наукове пізнання є лише в емпіричних методах;

- усе існуюче підвладне соціологічному поясненню й управлінню.

Уособлення емпіричної соціології вело певною мірою до конфронтації її з теоретичною, яка теж продовжувала розвиватися. Цей розкол міг негативно вплинути на розвиток всієї науки в цілому. Тому назріла необхідність його по­долання. Але це сталося лише на наступному етапі розвитку соціології і було пов'язане з упровадженням теорій се­реднього рівня, ідею яких висунув відомий соціолог Р. Мертон.