Специфічні функції транспортного обслуговування

Транспорту належить особлива роль в народному господарстві країни, він зв'язує воєдино усі галузі виробництва, забезпечуючи переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Транспортній системі властиві риси, властиві будь-якій іншій виробничій системі. Проте в порівнянні з іншими галузями народного господарства транспорт має ціле рядом специфічних особливостей, що породжуються характером виробничого процесу.

1. В процесі свого функціонування транспортна система не створює нового матеріального продукту, її продукцією є сам процес переміщення вантажів і пасажирів.

2. На відміну від продукції інших галузей транспортна продукція не взаємозамінна: перевищення об'єму перевезень якого-небудь вантажу між одними пунктами не може компенсувати невиконання перевезень того ж вантажу між іншими пунктами. Ця продукція не існує окремо від транспорту і не може робитися в запас, т. е. непредставлення транспортних послуг в один період часу не може компенсуватися перевиконанням їх в інший період часу.

3. Засоби виробництва транспортної галузі розосереджені по всій країні, велика частина їх знаходиться в постійному переміщенні. Масштаби діяльності галузі, розосередженість її об'єктів, динамічний характер виробничого процесу, дію великого числа випадкових чинників обумовлюють надзвичайну складність управління транспортною системою.

Відповідно до базовим системотворчим елементом товарних (матеріальних, економічних) систем є логістична промислова система, визначувана як "економічна система, що забезпечує у рамках здійснюваного впродовж певного періоду часу відтворювального циклу певного товару виконання необхідних речових, кількісних, просторових, тимчасових і інституціональних трансформацій матеріального продукту і матеріального потоку". Транспорт, будучи невід'ємною частиною цієї системи і діючи на нематеріальних стадіях відтворювального циклу товару, здійснює комплекс операцій, спрямованих на реалізацію процесів розподілу, постачання і збуту товарів.

При цьому на транспорті, як і в усій сервісній економіці, споживчі переваги істотно впливають на функцію маркетингу і організаційні структури управління. У сервісній економіці головним чинником, що визначає успіх маркетингової політики організації, являється здатність її маркетологів утямити систему споживчих переваг, виявити тенденції її розвитку і на цій основі накреслити заходи по найкращому задоволенню вимог споживачів.

Взаємодія маркетингу і логістики в діяльності транспортних організацій має свої особливості. Дійсно транспорт є присутнім у вигляді обов'язкового компонента в будь-якої іншої складової логістики (закупівельної, виробничої або розподільної логістики) і в той же час украй залежимо від споживачів транспортних послуг. У зв'язку з цим транспортна логістика неможлива без серйозних маркетингових досліджень, спрямованих в першу чергу на вивчення мотивів попиту і незадоволених потреб споживачів.

Як було відмічено транспортна логістика може бути реалізована тільки як синтез діяльності логіста підприємства, координатора перевезення (транспортно-логістичного посередника) і перевізника.

Значення транспортної логістики полягає в організації переміщення матеріального потоку транспортом загального користування виходячи з пріоритетних критеріїв економічних суб'єктів ринку (вантажовласників). У зв'язку з цим ініціатором логістичного процесу, а значить і вибору того або іншого виду транспорту являється саме вантажовласник (як правило, вантажовідправник), що знаходиться на початку логістичного ланцюга (ланцюжки постачань).

Таким чином, вантажовласник розуміє під транспортною логістикою в першу чергу можливість вибору того виду транспорту, який задовольняє його з точки зору реалізації критеріїв переваги. Тому головне завдання перевізника у рамках транспортної логістики - це формування конкурентоздатних транспортних складових логістичних систем економічних суб'єктів ринку (вантажовласників), що дозволяють задовольняти їх потреби не лише з точки зору можливості переміщення продукції, але і при обов'язковому виконанні вимог, що пред'являються до якості перевезення.

В умовах ринкової економіки взаємовідношення між економічними суб'єктами ринку (вантажовласниками) і перевізниками принципово змінилися:

- створений споживчий ринок транспортних і інших логістичних послуг, в якому пріоритет вибору виду транспорту і транспортної схеми належить покупцеві його послуг, а не плануючим органам, які централізований прикріплював виробників до різних перевізників;

- виникла необхідність вивчення попиту на транспортні і інші логістичні послуги, яке повинне проводитися не для вантажовідправників взагалі, а з урахуванням їх сегментації: по роду вантажу, дальності перевезення, кількості вантажу та ін., що пред'являється;

- розробка заходів по підвищенню прибутковості транспортної організації повинна будуватися саме з урахуванням сегментації ринку, а не для середньостатистичного вантажовідправника, оскільки вимоги клієнтів, їх критерії переваги до якості перевезень в різних сегментах відрізняються.

Привабливість будь-якого виду транспорту, і в першу чергу в економічному аспекті, повинна забезпечуватися за рахунок задоволення потреб покупців транспортних послуг і створення таких умов, при яких матеріальний потік доводиться до кінцевого споживача з мінімальною участю вантажовласника. У роботі при розгляді транспортної логістики пропонується враховувати два аспекти її діяльності у вигляді логістики перевізника і транспортного забезпечення логістики.

На думку транспорт в економіці країни виконує двояку роль: по-перше, він є присутнім як складова частина або компонент в будь-яких інших типах ділової логістики (логістиці постачання, логістиці розподілу і збуту, виробничій логістиці, логістиці збору і переробки відходів виробництва, торговельній логістиці); по-друге, транспорт є однією з галузей економіки, в якій також розвивається підприємницька діяльність, : транспорт пропонує на ринок товарів і послуг свою продукцію - транспортні послуги, за які отримує прибутки і має прибуток. З урахуванням функціональну структуру діяльності перевізника у рамках транспортної логістики (логістику вантажних перевезень) можна представити наступними взаємозв'язаними блоками.

Для залізничного транспорту логістика перевізника є діяльністю, спрямованою на оптимізацію внутрішнього функціонування залізничного транспорту, що полягає в раціональній організації вагонопотоків, забезпеченні пропускної і провізної здібностей залізниць, безпеки руху потягів, що дозволяє зрештою здійснювати своєчасну і підлягаючу зберіганню доставку вантажу.

Якщо говорити про логістику взагалі, то необхідно сказати, що потреба в ній виникає при необхідності оптимізації взаємодії усіх ланок логістичного ланцюга в умовах дефіциту ресурсів і багатоваріантності можливих рішень, де критерієм оптимальності виступає, як правило, мінімізація витрат.

У цьому сенсі діяльність залізничного транспорту в Росії, спрямована на повне і своєчасне задоволення потреб підприємств і пасажирів в перевезеннях, постійно вимагала пошуку і реалізації резервів для освоєння зростаючого об'єму перевезень. Іншими словами, логістика перевізника в сучасному її розумінні існувала на залізницях СРСР, а потім Росії, задовго до появи цього терміну.

Основним інструментарієм логістики перевізника були і являються графік руху потягів і план формування потягів, актуальність яких не може бути оспорена ні зараз, ні в перспективі. Така стабільність засадничих принципів пов'язана з тим, що ця складова реалізує тільки ту частину логістики вантажних перевезень, яка спрямована на оптимізацію внутрішньої діяльності транспорту - організацію перевізного процесу і тому не впливає на вантажопотік, що входить, і не виходить за межі своєї інфраструктури.

Незважаючи на досить високий рівень логістичних рішень в області організації перевізного процесу і добре підлагоджений механізм управління, ринкова економіка вносить свої корективи, до яких в першу чергу можна віднести наступні, :

- необхідність прискорення доставки вантажів вимагають активного впровадження в перевізний процес прискорених многогруппних потягів, наступних за розкладом без розформування на попутних сортувальних станціях, а тільки з перецепкой груп вагонів;

- збільшення кількості операторів-власників рухомого складу призводить до подальшого скорочення долі вагонів, і відповідно, утрудняє регулювання вагонними парками для забезпечення вантаження окремих масових вантажів;

- тенденція вантажовідправників, що усе більш збільшується, відвантажувати ще не проданий вантаж, наступний, як правило, у напрямі морських портів, призводить до того, що на підходах до пунктів перевалки і в портах скупчується велика кількість вантажу, у тому числі і у вагонах, що з одного боку перетворює їх на "склади на колесах", а з іншої - знижує пропускну спроможність окремих ліній і напрямів. Окрім цього порожні приватні вагони після вивантаження затримуються в пунктах перевалки в очікуванні підходу судів для зворотного завантаження, що також утрудняє діяльність залізничного транспорту в транспортних вузлах.

На відміну від логістики перевізника матеріальним потоком при рішенні завдань транспортного забезпечення логістики є не вагонопоток, а вантажопотік, а партнерами - економічні суб'єкти ринку (вантажовідправники, вантажоодержувачі, термінали) і інші види транспорту.

Основні сфери діяльності складових елементів транспортної логістики (з урахуванням специфіки залізничного транспорту) приведені в табл., 1.1.

Таблиця 1.1Основні сфери діяльності складових