Особливості соціальної роботи з пенсіонерами на селі

Кількість нужденних у допомозі росте, тому що рівень життя малозабезпечених категорій знаходиться нижче риси бідності і їхнє виживання можливе тільки за умови надання підтримки і соціальної допомоги.

Ведучу роль у соціальному обслуговуванні людей похилого віку й інвалідів грають нестаціонарні установи соціального обслуговування, оскільки їхня діяльність максимально наближена до реальних нестатків цієї категорії громадян.

Основною формою соціальної допомоги людям похилого віку й інвалідам у нестаціонарних умовах залишається надання їм соціально-побутових послуг удома. Ця форма обслуговування єсамої затребуваною й економічно вигідної. Її основною метоює максимальне продовження перебування громадян похилого віку в звичному для нихсередовищі проживання, підтримка їх особистісного і соціального статусу, захист їхніх прав і законних інтересів.¹

З 1998 р. стала практикуватися така форма нестаціонарних форм соціального обслуговування громадян, як Центри денного перебування людей похилого віку і інвалідів, що користуються великою популярністю

серед людей похилого віку. Перший Центр у м. Донецьку був відкритий 8 червня 1998 р. На сьогодні функціонують 5 Центрів денного перебування і соціально-побутової адаптації людей похилого віку і інвалідів, що відкривалися в рамках обласної і районної програм по соціальній підтримці населення. Потреба людей похилого віку в подібних Центрах росте в зв'язку з триваючим ростомчастки громадян літнього віку і потреби їх у тих видах послуг, що надаються в таких Центрах. З відкриттям Центрів денного перебування людей похилого віку і інвалідів у Старобешевському районі Донецької області знизилася потреба в санаторно-курортному лікуванні, тому що ці Центри ветерани називають “Санаторієм удома”. В усіх Центрах відповідно до призначень лікуючого лікаря відвідувачі можуть одержати необхідну медичну допомогу, проходять курс масажу, лікувальної фізіотерапії, крім того, тут організована робота соціальних перукарень, міні-пралень, кімнати релаксації і соціально-побутової адаптації, щотижня ведеприйом юрист. У рамках районної програми по соціальній підтримці населення організоване безкоштовне гаряче харчування. При Центрах працюють клуби, об'єднані по інтересах, музичні, хорові колективи.¹

Успішно розвиваються технології соціальної роботи із сільським населенням у Чернігівській області.

Так, для надання необхідних соціально-побутових послуг літнім громадянам і інвалідам у Чернігівській областістворено 22 сільських центра соціального обслуговування населення. Створена мережаустанов дозволяє літнім громадянам і інвалідам, що проживають на селі, одержувати весь комплекс гарантованих і додаткових соціальних послуг. У сільській місцевості розташовані 10 інтернатів для людей похилого віку й інвалідів. Тільки протягом 2001-2002 р. для обслуговування населення сільської місцевості відкриті 10 філій дитячої юнацької спортивно-оздоровчої школи для інвалідів, 2 філії обласного реабілітаційного центра для дітей і підлітків зпорушеннями опорно-рухового апарата, 5 центрів соціальної допомоги родині і дітям “Родина” і 9 соціально-реабілітаційних центрів і притулків.

Основна частина сільських пенсіонерів проживає в старому житлі з частковими зручностями або без зручностей, тому серед багатьох напрямків соціальної підтримки села істотним питанням залишається будівництво соціального житла з усіма зручностями.

Наприклад, у 2002 р. в Сосницькому районі почате будівництво муніципальної стаціонарної установи соціального обслуговування ветеранів на 26 будинків, 3 з яких – одноквартирні, 23 – двоквартирні, де будуть проживати учасники й інваліди ВОВ, ветерани праці. У даній установі передбачене розміщення соціального комплексу зі службою соціальної допомоги, фельдшерським пунктом зі стаціонаром на 4 місця, магазином, буфетом і перукарнею. Весь комплекс соціально-побутових, соціально-медичних і культурних послуг для проживаючих буде робити центр соціального обслуговування населення Сосницького району. Кошторисна вартість соціального об'єкта складає 62,8 млн. грн. Фінансування будівництва здійснюється по державній програмі “Житло” з засобів Пенсійного фонду України.

З метою надання літнім громадянам і інвалідам тимчасових і постійних санітарно-гігієнічних, медичних послуг, організації харчування і дозвілля без відриву від рідних місць у 30 соціально-реабілітаційних відділеннях на 121 місце (з них на селі 19 відділень на 511 місць) обслуговуються літні, самотні громадяни, інваліди, ветерани війни і праці. У подібних відділеннях створюються благоприємні умови для проживання і дозвілля.

У березні 2003 р. введено в дію додаткове приміщення для проживання п'яти сімейних пар у соціально-реабілітаційному відділенні центра соціального обслуговування Чернігівського району. Ремонт і реконструкція приміщення проведені з позабюджетних засобів (750 тис. грн..), при дольовій участі Центра, адміністрації району і колгоспу “Заветы Ленина”.

Із січня 2003 р. на базі спеціалізованих відділень соціально-медичного обслуговування вдома центра соціального обслуговування населення Сосницького району реалізується соціальний проект “Формування системи геронтологічної допомоги і догляду вдома”, що включений в обласну цільову програму “Старше покоління” на 2002-2004 р. У ньому беруть участь 135 важкохворих пенсіонерів, інвалідів, що проживають у 18 сільських населених пунктах району.

Для координації діяльності проекту при Центрі відкритий социально-геронтологічний кабінет, у штат якого входять 4 фахівці із соціальної роботи, геронтолог і психолог.

Для літніх громадян, що обслуговуються, і інвалідів створені “Стаціонари вдома”, де люди похилого віку з послабленим здоров'ям у домашніх умовах одержують якісний догляд, медичне обслуговування, оздоровчо-профілактичні і реабілітаційні послуги. Разом із ЦРЛ організовані виїзні бригади фахівців: психолога, геронтолога і лікарів вузьких спеціальностей. До лі людей похилого віку додому також виїжджають лаборант і медсестра кабінету функціональної діагностики. Це дозволяє провести обстеження людей похилого віку і визначити методи лікування в домашніх умовах.

У Бобровицькому районі центром соціального обслуговування населення разом з будинком-інтернатом для старих і інвалідів, телевізійною радіомовною компанією реалізується проект “Залучення ресурсів регіональної телерадіокомпанії до створення системи інформаційно-просвітницької роботи з похилими громадянами”.

Метою даного проекту є створення на регіональномутелебаченні циклу передач, присвячених соціально-медичним проблемам літнього населення, інформаційно-просвітницьких передач для старих людей, формуванню системи комплексноїгеронтологічної допомоги населенню.

У комплекс реабілітаційних заходів включаються: медикаментозне лікування, фізіотерапія, лікувальний масаж, ЛФК, фітотерапія, дієтотерапія. За станом здоров'я пенсіонерів ведеться постійний контроль, зведення заносяться в спеціальні аркуші спостереження. При сприянні адміністрації ЦРЛ для пенсіонерів, що обслуговуються, безкоштовно проводиться вітамінотерапія.

Для людей похилого віку, що цілком втратили здатність до самообслуговування, передбачені послуги доглядальниці. Працює пункт прокату технічних засобів реабілітації інвалідів.

З літніми громадянами проводяться консультації, психокоррекційнізаняття. Про свої проблеми пенсіонери можуть розповісти психологові як в особистій бесіді, так і по “телефону спілкування”.

Одна з головних задач – створення сприятливих умов для дозвілля людей похилого віку. Тут використовується така форма, як надомне бібліотечне обслуговування. При сприянні депутатів обласної Ради ветеранам району оформляється підписка на центральні і місцеві газети.¹

Разом з Міжнародною академією наук відкритий народний університет “Третій вік”, у рамках якого проводяться культурно-масові заходи, вшановування довгожителів і подружніх пар, що прожили довге спільне життя. Для старих, не здатних до пересування, організовані міні-клуби спілкування вдома.

При участі Київського державного університету і медичного училища постійно проводяться практичні заняття і навчальні семінари для соціальних працівників і медсестер Центра по основах геронтології і догляду за людьми похилого віку.

Важливий напрямок у даному проекті – моніторинг ефективності реабілітації. Для його проведення розроблена і впроваджена спеціальна методика. Підсумки роботи в рамках проекту показали, що у 35% пенсіонерів покращився психоемоційний стан, у 19% – скоротилася частота загострень хронічних захворювань, у 46% – підвищилася життєва активність.

Серед клієнтів Центру 8% складаютьонкохворі. Поліпшення стану здоров'я в них не спостерігається, але соціальні працівники в силах полегшити їх моральні і фізичні страждання. Наступним етапом реалізації проекту передбачається відкриття хосписа вдома.

У структурі більшості сільських Центрів функціонують “телефони спілкування”, клуби по інтересах, соціальні перукарні, майстерні по ремонту взуття й одягу, банки речей.

У зв'язку з незадовільною організацією транспортно-пасажирського сполучення в сільській місцевості в центрах соціального обслуговування населення Сосницького і Бобровицького районів організована служба “Соціальне таксі”, що робить транспортні послуги літнім громадянам і інвалідам. Щорічно більш 600 чоловік користуються транспортними послугами для поїздок у лікувально-профілактичні установи, бюро МСЭ. У Сосницькому районі в 2003р. у період заміни паспортів на нові “Соціальне таксі” доставляло у віддалені села району фотографа і фахівців паспортної служби. Дані види послуг одержали близько 400 літніх громадян, у тому числі лежачі хворі, прикуті до ліжка.

Міністерство праці та соціальної політики за підтримки Пенсійного фонду України йдуть по шляху об'єднання офісу лікаря загальної практики з будинком ветеранів. Перевага будинків-ветеранів, число яких наблизилося до вісімдесятьох, полягає в тому, що в них проживає, як правило, 10-15 чоловік і в них зберігається звичний уклад сільського жителя.

Офіційно вони іменуються будинками тимчасового проживання. Їхні мешканці мають можливість зберігати зв'язок зі своїм домашнім господарством, скажемо, йти на літо і повертатися на зиму. Але практично вони проживають тут постійно, оскільки більш 80% будинків ветеранів мають присадибні господарства. Ветерани на добровільних засадах разом із соціальними працівниками вирощують картоплю й овочі для свого столу, утримують птахів, свиней і навіть великурогатухудобу.

Тим самим вони ведуть активний спосіб життя і продовжують свої роки. Крім того, у цьому є й економічний ефект. Підсобні господарства, як показують розрахунки, наполовину скорочують витрати на утримання мешканців будинків ветеранів порівняно з витратами на мешканців будинків-інтернатів, не беручи в увагу те, що харчування перших набагато різноманітніше і смачніше.

Сільські дома ветеранів перетворюються в центри духовного спілкування, у вогнища культурного дозвілля всіх літніх жителів села.

Серед нових форм соціального обслуговування сільських жителів виникли офіси сімейного лікаря загальної практики. Вони, як правило, розміщаються в будинку колишніх сільських амбулаторій, що значно реконструйовані. Створюється міні-поліклініка. Крім кабінетів лікарів загальної практики, є процедурна, лабораторія, стоматологічний кабінет (лікар приїжджає з дільничної лікарні), аптека, стаціонар денного перебування. Мається також своя машина “Швидкої допомоги” для обслуговування вдома учасників Великої Вітчизняної війни й екстрених випадків.

Офіс відмінно обладнаний комп'ютерами, у яких є весь банк даних про хворих, відеотехніка, що дозволяє проводити наочні заняттяз майбутніми породіллями і молодими матерями.

Крім того, даний офіс обладнаний сучасною апаратурою – фізіотерапевтичної, стоматологічної, ЛОР, набором необхідних хірургічних інструментів. Щодня офіс приймає до 20 хворих, стаціонар розрахований на 10 чоловік. Як правило, офіси розміщаються по сусідствуз будинками ветеранів, що дозволяє їхніх мешканців також забезпечити кваліфікованою медичною допомогою.

Таким чином, вдалося наблизити медичне обслуговування до сільського населення.

З метою наближення соціальних послуг до місця проживання пенсіонерів, що проживають у віддалених населених пунктах, Комітет соціального захисту населення Чернігівського району з 1998 р. організує “Потяг милосердя”.¹

Попередньо по місту проходить збір речей, що були у користуванні, у рамках акції “Допоможемо, чим можемо” (по попередньо повідомленому графіку, автомашина комітету). Крім того, організуються спеціальні стаціонарні пункти збору, потім по заздалегідь спланованих маршрутах на село, виїжджає машина з групою фахівців:

• працівники Комітету обмінюють і видають посвідчення про пільги, консультують про порядок надання пільг, доставляють засоби реабілітації;

• юрист консультує з питань цивільного і сімейного права;

• медична сестра надає долікарняну допомогу, вимірює тиск, продає лікарські препарати, що видані аптекою за накладною;

• перукарі роблять перукарські послуги;

• фахівець Пенсійного відділу консультує по призначенню пенсій;

• соціальні працівники приймають замовлення на доставку продуктів, заяви в різні організації і т.д., видають зібрані речі.

У складі “Потяга милосердя” працюють сільські голови, їхні заступники або фахівці. У рамках цієї акцій сільські фахівці збирають податок на землю, проводять сходи, приймають заяви від жителів з питань, рішення яких входить у їхню компетенцію.

Жителі оповіщаються про час прибуття “Потяга милосердя” заздалегідь, у них є час висловити фахівцям сільських адміністрацій прохання і побажання організаторам “Потягів милосердя” (хтось просить купити конверти, комусь треба з'ясувати режим роботи лікаря-фахівця в районній лікарні і т.д.).

Щорічно така акція проводиться в 20-30 окремих сільських населених пунктах. Вона користується популярністю серед жителів віддалених населених пунктів, сприяє оперативності рішення багатьох питань громадян, виявляє потреби населення.

В Київській області на селі активно створюються замість будинків-інтернатів – будинки ветеранів і відділення милосердя малої кількості (на 10-30 чіл.).

У таких установах створюється затишок, наближений до домашнього; люди живуть в тому ж районі, а часто в рідному селі, їмнадається можливість періодично бувати і навіть якийсь час (влітку) жити у своєму будинку. Це сприятливо впливає на психологічний станветеранів, додає їм впевненості, усуває зайвунервозність. Буває, що пенсіонери й інваліди, що проживають у стаціонарних будинках-інтернатах, подають заяви про переведення їх у маломісні соціальні установи, а поселившись там, вони більше не хочуть нікуди іти.

Проведене у будинках ветеранів опитування показало, що:

- в них проживають переважно (82,1%) самотні люди у віці 65-90 років, серед них жінки складають близькодвох третин;

- проблеми людей похилого віку обумовлені насамперед незадовільним станом здоров'я (61,3%), самітністю (37,5%);

- родичі і знайомі відвідують ветеранів нечасто – 28,8% респондентів вказали, що їх відвідують рідко, 43,9% – що їх не відвідують зовсім;

- найбільш значимі проблеми самих будинків ветеранів, на думку респондентів, зв'язані з матеріально-технічним забезпеченням;

- ветерани хотіли б жити в будинках, розрахованих на 15-25 чоловік (90,8%), і мати можливість вибирати між забезпеченням готовим харчуванням і можливістю готувати самим;

- персонал будинків ветеранів в основномускладають люди середнього віку (30-50 років), що мають середню і середню фахову освіту.

Дома ветеранів, що складаютьдругу з зазначених груп, близькі до будинків першої групи, але не мають права самостійно витрачати кошти бюджету. У будинках ветеранів, віднесених до третьої групи, що проживають самі вирішують, як розпорядитися бюджетом, що готувати. Соціальні працівники як адміністратори допомагають їм здійснювати намічене.

Проживаючим в будинках ветеранів і відділеннях милосердя надаються послуги, передбаченідіючим законодавством і зафіксовані в договорі, що укладається між пенсіонером і центром соціального обслуговування (будинком ветеранів).

Працівники установ здійснюють прибирання, санітарну обробку приміщень, їхню підготовку до зимового періоду, готування їжі, організацію доставки води, палива, прання постільної і по необхідності натільної білизни, заготівлю продуктів харчування на зиму. Соціальні працівники також організують поховання померлих самотніх пенсіонерів з відправленням відповідного християнського обряду.

Медичне обслуговування у відділеннях милосердя здійснює медичний персонал дільничних лікарень, у будинках ветеранів – амбулаторії, а також лікарі і медсестри, що є в штаті даних установ. Крім того, залучаються вузькі фахівці з районних лікарень.

Велика частина будинків ветеранів має городні ділянки, де проживаючі за допомогою соціальних працівників вирощують картоплю, помідори, огірки й інші овочі, які використовуються для готування їжі. Немаловажно, що будинки ветеранів і відділення милосердя виступають як своєрідні центри соціокультурної роботи, проведеної серед літніх громадян, що проживають у прилягаючій сільській місцевості. Коли відзначаються державні і релігійні свята, навколо будинків ветеранів, відділень милосердя збираються пенсіонери з даного населеного пункту і прилеглих сіл. У гості до старих громадян запрошуються самодіяльні художні колективи з будинків культури, освітніхустанов району, священнослужителі.

ВИСНОВОК

У сучасних умовах соціальна робота на селі стає однієї з найважливіших задач органів державного і муніципального управління, що покликані створювати нормальні умови життєдіяльності сільського населення. З цією метою необхідна розробка державної програми “Соціальний розвиток села”, створення нових форм відродження села і впровадження інноваційних видів соціального захисту сільського населення.

Для того щоб підвищити ефективність соціальної допомоги малозабезпеченим категоріям сільського населення, необхідне створення банків даних про рівень матеріальної забезпеченості, стану здоров'я, житлових умовах, сімейного стану, інших соціально-демографічних характеристик. Тільки зібравши конкретну інформаційно-аналітичну базу даних, можна визначити найбільш підходящі шляхи і форми надання соціальної допомоги нужденним людям.

У центрі стратегії соціального розвитку повинензалишатися сільський адміністративний район із усією своєю економічною, соціальною й інженерною інфраструктурою, із усією системою самоврядування, самофінансування, самозабезпечення, системою розселення, своїми історичними, культурними, общинними традиціями, регіональною специфікою.

Для більш ефективної соціальної підтримки сільського населення важливо створювати служби соціальної допомоги безпосередньо в малих населених пунктах, при місцевих адміністраціях і сільських радах. Активніше залучати до цієї роботи сільські школи, повертаючи їм функції не тільки центра культурно-просвітньої роботи, але і центра розвитку сільських соціальних ініціатив.

Доцільно розвивати пересувні форми соціального обслуговування сільського населення: мобільні соціальні служби, потяги милосердя, санаторії вдома, соціальні таксі і т.д.

Особливе місце повинне приділятися удосконалюванню сільської інфраструктури, введенню додаткових робочих місць у системі малого сільського підприємництва, заохоченню самозайнятості населення, сферам торгівлі і споживчих послуг, житлово-комунального господарства, дорожнього будівництва, розвиткові усіх видів кооперації, особистих підсобних господарств, організації об'єктів соціального призначення.

Основними принципами соціальної роботи на селі повинні стати: соціальна відповідальність держави за долю українського села, соціальна справедливість, різноадресність і багатосуб’єктність соціального захисту.

Крім різноманітних форм ситуативного реагування у виді матеріальної підтримки гостро нужденних сільських жителів, доцільні розробка і використання програм стабілізації рівня життя селян, скорочення бідності, забезпечення духовних потреб людини, тобто всьоготого, що змогло б забезпечити соціальну безпеку на селі.

Тільки при відродженні втраченої економічної потужності сільськогосподарського виробництва можливі кардинальні зміни в соціальній політиці села.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. Полтавця.- К.:МАУП, 2000.- С. 86.

2.Холостова Е.П. Социальная работа с пожилыми людьми.- М.: Дашков и К, 2004.- С. 51.

3.Основы социальной работы / Под ред. П.Д. Павленка.- М.: ИНФРА-М, 2003.- С. 103.

4.Соціальні індикатори рівня життя населення.- К., 2003.- С. 21.

5.Технологии социальной работы в различных сферах жизнедеятельности / Под ред. проф. П.Д. Павленка.- М.: Дашков и К, 2004.- С. 115.

6.Дмитриев А.В. Социальные проблемы людей пожилого возраста.- Л., 1980.- С. 80.

7.Закон України “Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 14.01.1998 № 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради.- 1998.- № 23.- Ст.. 121.

8.Закон України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058 // Відомості Верховної Ради.- 2003.- № 49-51.- Ст. 376.

9.Закон України “Про особисте селянське господарство” від 15.05.2003 р. № 742 // Відомості Верховної Ради.- 2003.- № 29.- Ст. 232.

10.Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998 р. № 320 // Відомості Верховної Ради.- 1999.- № 5-6.- Ст. 39.

11.Алексеевич Г.С. К вопросу об эмоциональной жизни людей пожилого и старческого возраста // Проблемы личности: материальная симпозиция.- М., 1970.- С. 142-167.

12. Альперович В. Социальная геронтология.- Ростов н/Д: Феникс, 1997.- 251 с.

13. Бевзенко О.В. Формування коштів для виплати пенсій працівникам сільського господарства // Економіка АПК.- 2004.- № 5.- С. 101.

14. Безкровний О.В. Пенсійна реформа в Україні: погляд у майбутнє // Економіка АПК.- 2004.- № 6.- С. 136-140.

15. Дементьева А.В. Устинова Э.В. Роль и место социальных работников в обслуживании инвалидов и пожилых людей.- М.: Дело, 1995.- 67 с.

16. Дмитриев А.В. Социальные проблемы людей пожилого возраста.- Л., 1980.- 112 с.

17. Загайна-Панасенко В. Аграрні регіони – проблемні зони забезпечення // Вісник Пенсійного фонду України. - 2003.- № 11.- С. 27-30.

18. Качан Л. Подолання бідності – державна стратегія // Соціальний захист.- 2002.- № 8.- С. 16.

19. Лібанова Е. Бідність в Україні – діагноз поставлено – будемо лікувати? // Дзеркало тижня. - 2001.- № 13.- С. 3.

20. Лукашевич М.П., Минович І.І. Теорія і методи соціальної роботи. - К.: МАУП, 2002.- 136 с.

21. Надточій Б. Пенсійне страхування в Україні: історичний аспект // Соціальний захист.- 2000.- № 3.- С. 54-55.

22. Основы социальной работы / Под ред. П.Д. Павленка.- М.: ИНФРА-М, 2003.- 468 с.

23. Популярная энциклопедия пожилого человека.- Самара, 1997.- 231 с.

24. Пожилой человек: проблемы возраста и аспекты социальной защиты.- Ульяновск, 1995.- 65 с.

25. Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. Полтавця.- К.: МАУП, 2000.- 169 с.

26. Соціальні індикатори рівня життя населення: Стат. збірник / Державний комітет статистики України. - К., 2003.- 196 с.

27. Технологии социальной работы в различных сферах жизнедеятельности / Под ред. проф. П.Д. Павленка.- М.: Дашков и К, 2004.- 236 с.

28. Холостова Е.И Социальная работа на селе: история и современность.- М.: Дашков и К, 2004.- 136 с.

29. Холостова Е.П. Социальная работа с пожилыми людьми.- М.: Дашков и К, 2004.- 194 с.

30. Швейцер А. Благоговение перед жизнью.- М., 1992.- 220 с.

31. Шуков В.И. Социальная политика и социальное образование в России.- М.: Владос, 1998.- 210 с.

32. Щукина Н.П. Самопомощь и взаимопомощь в системе социальной поддержки пожилых людей.- М., 1999.- 211 с.