Тема 4. Витрати підприємства та їх класифікація

Визначення поняття  «витрати підприємства»

Попит, як правило, визначає максимальну ціну, яку підприємство може запросити за свій товар. У той же час мінімальна ціна визначається витратами підприємства.

Підприємство прагне встановити на товар таку ціну, що повністю буде покривати всі витрати на виробництво, розподіл й збут товару, включаючи справедливу норму прибутку за витрачені зусилля і ризик.

У загальному вигляді, витрати – це все, чим жертвує підприємство для виробництва певного виду продукції. Витрати – це виражені в грошової формі витрати підприємства, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції. Витрати є процесом витрачання певних економічних благ для досягнення якої-небудь певної, чітко визначеної мети і оцінкою витрат цих благ.

Порядок визначення витрат здійснюється згідно з Положеннями (стандарту) Бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Виділяють два підходи до визначення витрат:

    1.Бухгалтерський– витрати визначаються як вартість витрачених ресурсів, необхідних для виробництва.

    2.Економічний– відповідно до нього витрати визначаються як вартість інших благ, які можна б було одержати при найвигіднішому з усіх можливих альтернативних варіантів використання тих же ресурсів. Тут йдеться про витрати упущених можливостей (opportunity cost – англ.) або альтернативні витрати, тобто витрати на виробництво товару, вимірювані з погляду втраченої можливості займатися якнайкращим з доступних альтернативних видів діяльності, що вимагають того самого часу і тих же ресурсів. Наприклад, аудитор-консультант, працюючи у фірмі, одержує заробітну платну 25 грн. за одну годину роботи. Але чотири години в тиждень він працює в суспільній організації, безкоштовно даючи консультації. Альтернативні витрати рівні 100 грн. (25*4).

На практиці, відповідно до бухгалтерського підходу, витрати визначаються сумою фактично витрачених ресурсів, з погляду економічного підходу – включають і ті втрати, що пов'язані з відволіканням ресурсів від інших видів діяльності.

Витрати підприємства, пов'язані безпосередньо з виробництвом продукції та виражені в грошовій формі, представляють собівартість цієї продукції. Собівартості належить провідна роль в загальній системі економічних показників, що характеризують виробничо-господарську діяльність підприємства:

- собівартість є узагальнюючим показником використання усіх видів ресурсів підприємства;

- собівартість є базою для визначення прибутковості підприємства;

- собівартість є основою для формування цінової політики підприємства.

Класифікація витрат

Для повнішого розуміння економічної сутності витрат, визначення їх ролі в процесі виробництва, необхідно досліджувати характеристику витрат за допомогою їх класифікації. Класифікація витрат припускає зведення великого числа витрат на виробництво і збут продукції за певними ознаками в економічно обґрунтовані групи, які включали б витрати, однорідні за своїм змістом або близькі між собою. На сьогоднішній день існує декілька класифікацій витрат, відмітною особливістю яких є призначення одержаної інформації, або інакше кажучи, різні витрати для різних цілей.

1.За економічним змістом витрати ділять на економічні елементи й калькуляційні статті.

Економічні елементи – економічно однорідний вид витрат, який на рівні даного підприємства не можна розкласти на складові. Калькуляційні статті – можуть включати один або декілька економічних елементів. Економічні елементи показують, що саме і в якому об'ємі витрачається по підприємству в цілому. Склад елементів витрат є єдиним для всіх господарюючих суб'єктів і не залежить від величини, форми власності, галузевої приналежності підприємства.

Виділяють п'ять економічних елементів витрат:

1.Матеріальні витрати;

2.Витрати на оплату праці;

3.Відрахування на соціальні заходи;

4.Амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

5.Інші операційні витрати.

Економічні елементи показують, що саме і в якому об'ємі витрачається по підприємству в цілому.

Разом з обліком витрат за економічними елементами для контролю і аналізу витрат застосовується угрупування витрат за калькуляційними статтями. Це угрупування використовується для обчислення витрат за видами продукції, що виробляється, і місцями їх виникнення (цехами, ділянками і т.д.) і залежить від багатьох чинників, таких як технологічний процес виробництва, особливості продукції, що випускається. У зв'язку з цим підприємство має право самостійно встановлювати перелік і склад калькуляційної статті, що повинно бути регламентовано його обліковою політикою.

Виділяють наступні типові калькуляційних статей:

1.Сировина і матеріали;

2. Куповані вироби, що комплектують, напівфабрикати, послуги сторонніх організацій виробничого характеру;

3. Поворотні відходи (віднімаються);

4. Витрати з підготовки та освоєння процесу виробництва;

5. Паливо і електроенергія на технологічні потреби;

6. Витрати на утримання і експлуатацію виробничого устаткування;

7. Основна заробітна плата виробничих робітників;

8. Додаткова заробітна плата виробничих робітників;

9. Відрахування на соціальне страхування;

10. Загальновиробничі витрати;

11. Загальногосподарські (адміністративні);

12. Втрати унаслідок технічно неминучого браку;

13. Витрати на збут.

2. За ступенем залежності від об'єму виробництва (по відношенню до об'єму виробництва) виділяють постійні, змінні й напівзмінні витрати.

Змінні витрати в сумі змінюються в прямій пропорції по відношенню до зміни об'єму виробництва (рівня ділової активності), але розраховані на одиницю продукції, є постійними, наприклад витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників.

Постійні витрати в сумі не змінюються при зміні рівня ділової активності, але з розрахунку на одиницю продукції залежать від зміни рівня виробництва, наприклад: витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, амортизація, орендна плата і т.д.

Постійні витрати є незмінними протягом певного періоду часу (релевантного діапазону). Релевантний діапазон – це проміжок часу, в межах якого зберігається взаємозв'язок між величиною витрат і їх чинником., наприклад підвищення витрат на оренду приміщення призведе до «східчастого» зростання величини постійних витрат.

У сумі постійні й змінні витрати складають загальні (валові, сукупні) витрати підприємства на певний обсяг товарного випуску.