Державна система стандартизації України(ДССУ)

У травні 1993 р. прийнятий Декрет Кабінету Міністрів Украї­ни № 46-93 від 10.05.1993 р. "Про стандартизацію та сертифікацію”, який визначив правові та економічні основи системи стандартизації та встановив організаційні форми їх функціонування на території України. Одним із основних напрямків ДССУ є реалізація єдиної техніч­ної політики в сферах стандартизації та метрології, забезпечення їх взаємозамінності та сумісності продукції. Державну систему стандартизації створює Державний комітет України зі стандартиза­ції, метрології та сертифікації (Держстандарт України) - націо­нальний орган зі стандартизації в країні.

Одним із основних принципів стандартизації в Україні є гар­монізація з міжнародними, регіональними, а у разі необхідності, з національними стандартами інших країн. Як ДСТУ використовуються міждержавні стандарти, передбачені Декретом.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги. До обов'язкових вимог належать метрологічні правила, норми, вимоги та положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції, достовірність та єдність вимірювань.

На основі даного Декрету в липні 1993 р. Наказом Держстандарту України був затверджений ДСТУ 1.0-93-“ Державна система стандартизації України. Основні положення”, а також інші стандарти та Керівні нормативні документи (КНД) державної системи стандартизації України.

Об'єктами стандартизації згідно з ДСТУ 1.0-93, є метроло­гічні норми, правила, вимоги та організація робіт із МЗ, системи величин та одиниць, достовірні дані про властивості речовин і матеріалів.

Кабінет Міністрів України у квітні 1993 р. прийняв Декрет № 32-93 від 08.04.93 р. "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення”.

У відповідності до якого, державний нагляд за додержанням стандар­тів, норм і правил, а також за станом ЗВТ здійснює Держстандарт України, його територіальні органи - центри стандар­тизації, метрології та сертифікації та інші уповноважені на те органи відповідно до чинного законодавства.

Однією з форм державного нагляду за 3ВТ є створення та ведення Державного реєстру 3ВТ. Державний реєстр за дорученням Держ­стандарту України ведеться Українським центром стандартизації, метрології та сертифікації згідно із затвердженим у березні 1992 р. положенням “Про державний реєстр засобів вимірювання”. Положення визначає основні завдання, порядок створення та ведення Державного реєстру 3ВТ і державних стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів, які можуть застосову­ватися в Україні. Державний реєстр призначений для реєстрації ЗВТ, які пройшли державні випробування, і державних стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів, які пройшли атестацію, і типи їх затверджені Держстандартом України та дозво­лені до виробництва (ввезення з-за кордону) та випуску в обіг в Україні.

Першими новими засобами вимірювальноЇ техніки, які внесені до Державного реєстру, є:

-термоперетворювачі опору та перетворювачі термоелектричні (14 найменувань) Луцького виробничого об'єднання (ВО) “Електротермометрія" та Львівського НВО "Термоприлад'';

- перетворювачі пірометричні [2] Кам'янець-Подільського при­ладобудівного заводу;

- ваги та обладнання тензометричне [4] Київського ВО "Веда'';

- міри ємності електричні та лічильники електричної реактив­ної енергії [3] Київського КП "Росток'';

-установки вимірювальні [3] Житомирського ВО "Електровимірювач”;

- вимірювачі коефіцієнту гармонік [2] Київського ВО ім.С.П. Корольова та ін.

Технічні комітети зі стандартизації

Для організації та забезпечення розроблення, розгляду, експертизи, погодження і підготовки до затвердження ДСТУ, інших нормативних документів зі стандартизації, а також проведення робіт із міждержавної (регіональної) стандартизації за рішенням ДСТУ створюються технічні комітети (ТК) України зі стандартизації.

Технічні комітети зі стандартизації - це об'єднання уповноважених представників зацікавлених підприємств, установ і організацій замовників (споживачів, розробників, виробників продукції), органів і організацій зі стандартизації, метрології та сертифікації, інших громадських організацій, а також провідних учених і фахівців, які залучаються до роботи в ТК на добровільних засадах.

Технічні комітети здійснюють свою діяльність відповідно до типового положення, що затверджується Держстандартом України та ліцензійного договору з ним. Вони не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності. Технічний комітет набуває прав юридичної особи з моменту його реєстрації органами, що здійснюють Державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності.

Структура ТК України аналогічна структурі ТК міжнародних організацій зі стандартизації (МОС, МЕК та ін.).

 До їх структури можуть входити підкомітети (ПК), робочі групи (РГ), які формуються для виконання робіт у певній частині об'єктів стандартизації з відповідним розмежуванням сфери їх компетенції. Структуру ПК будують аналогічно структурі ТК у цілому.

ТК у галузі метрології та вимірювальної техніки які діють в Україні подані у Таблиця.1. A їхній зв'язок із відповідними ТК МОС, МЕК і міждержавними ТК наведений в Таблиця.2.

Як показує аналіз номенклатури ТК України, за багатьма нап­рямами стандартизації вимірювальних приладів і апаратури відсут­ні ТК, тому актуально створити оптимальні їх мережі.

 В першу чергу це стосується вимірювання рідин у закритих і відкритих кана­лах, аналізу газів, акустичних вимірювань, вимірювальних приладів та електровимірювальної апаратури.

Таблиця 1

Перелік технічних комітетів України в галузі метрології та вимірювальної техніки:

Д       Деякі ТК України приймають активну участь у діяльності ТК МОС і МЕК. Це стосується в першу чергу ТК 30 (МТК 36) зі стандар­тизації трансформаторів та високовольтної апаратури, ТК 65 при­ладів промислового контролю та регулювання.

      Таблиця 2

Взаємозв’язок міжнародних, міждержавних ТК та ТК України