Правобережна Україна в другій половині ХVII-XVIII ст.: політичний та соціально-економічний розвиток.

Оволодівши на початку XVIII ст. землями цього краю, Польща взялася за відновлення своїх порядків - повернення земельних угідь колишнім володарям. Особливо швидко зростало магнатське землеволодіння.

Великі земельні володіння вимагали значної кількості робочих рук, яких на Правобережжі хронічно не вистачало. Саме тому магнати створювали на своїх землях слободи, поселяючись у яких селяни звільнялися від усяких повинностей залежно від договору на 15—30 років. Такі пільгові умови життя та господарювання викликали масовий селянський переселенський рух з Галичини, Волині, Полісся, де вже було встановлено кріпацтво. Ця народна колонізація сприяла господарському відродженню краю, пожвавленню його економічного розвитку. У цей час господарство функціонувало на основі фільварково-панщинної системи, яка у середині XVIII ст. набула поширення на всій території Правобережжя. Характерною рисою аграрних відносин у цьому регіоні було повторне закріпачення селян, які після закінчення пільгових років у слободах змушені були виконувати грошову та відробіткову ренти.

Характерною рисою розвитку сільського господарства та промисловості наприкінці XVII—XVIII ст. було втягування цих галузей у сферу товарно-грошових відносин. Цьому процесу сприяли поглиблення поділу праці, поступова диференціація земель на землеробські та промислові зони, урбанізація тощо. Основними місцями, де відбувалися товарно-грошові операції, були ярмарки, базари та торги.

Отже, наприкінці XVII—XVIII ст. характерними рисами соціально-економічного розвитку земель Правобережжя були зростання крупного феодального землеволодіння; розбудова та відокремлення міст від сіл; поступальний розвиток селянських промислів і міського ремесла, на базі яких виникають мануфактури; збільшення товарності виробництва; зростання паростків капіталістичного укладу в економіці; формування національного ринку. Особливість цих процесів полягала в тому, що вони відбувалися в умовах бездержавності на Правобережжі.

Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні в другій половині ХVII-XVIII ст.

На цих землях панщина сягала 2-6 днів. Зростало магнатське землеволодіння. Та особливо тяжкі умови життя для українського люду складалися в господарствах, що передавалися безпосередніми власниками на правах оренди третім особам: розміри всіх повинностей за таких обставин зростали в кілька разів.

Стихійними борцями за кращу долю українського народу стали гайдамаки=>гайдамацький рух на початку 18 ст.

Повстання 1734 р. очолив сотник Верлан.

Нова хвиля гайдамацького руху – сер. XVIII ст.

Лави повстанців постійно поповнювалися, тому остаточно придушити гайдамаччину поляки ніяк не могли.

У 1768 р. - нове повстання- Коліївщина- М.Залізняк. Взяли багато міст. Потім- Умань. Один із полків, що охороняв, очолений сотником Іваном Гонтою, перейшов на бік повстанців. Це й зумовило успіх.

Незважаючи на втрату ватажків і розгром основних сил, Коліївщина тривала до травня 1769 р.. Потім- подавлена.

Але гайдамацький рух на Правобережжі не вщухав до кінця XVIII ст.

У Західноукр. землях діяли також опришки. На початку 30-х pp. XVIII ст. рух опришків у Прикарпатті настільки поширився, що польські можновладці змушені були просити київського воєводу надіслати на допомогу війська. Найбільший розмах цього руху пов'язаний з іменем Олекси Довбуша.

Національно-визвольні рухи знесилювали Річ Посполиту, до краю загострювали внутрішньополітичну ситуацію, створюючи сприятливі умови для втручання сусідніх держав. Ослабленням Польщі скористалися Росія, Пруссія та Австрія, кожна з яких хотіла захопити частину польських територій. Вони прагнули поділити Польщу, збільшивши свої володіння за рахунок її території=> 3 поділи Польші.

Поділи Речі Посполитої. Зміни у політичному становищі Правобережних та Західноукраїнських земель.

Прични поділу РП:

- політична анархія у країні, спричинена боротьбою за владу різних угрупувань

- втручання інозем. держав у внутр. справи РП

- розорення країни внаслідок постійних повстань, війни зі Швецією та Рос.

Ініціатор поділу РП- прусь. імператор Фрідріх II.

Всього- 3 поділи:

I поділ (1772)

Росія захват. частину Схід. Білорусії

Австрія-Схід. Галичину

Прусія-Помор*я

II поділ (1793)

Росія- Правобер. У., Центр. Білорусь

Прусія-Гданськ, знач част. Великої Польші.

III поділ (1795)

Росія- Білор. ,Волинь, Латв та Литов землі

Австрія – Галичину, частину Волині, Малопольські землі із Краковом.

Прусія – осн. частину великої Польші з Варшавою.

=>РП припинила своє існування.

Таким чином під владою Рос. – Правобережжя, за винятком Галичини, Буковини та Закарпаття, які належ. Австрії.

Перші заходи рос. влади на землях Правобережжя:

- поширено адмін. устрій Росії. Українські землі об*єднано у Київ., Волин., Подільську губернії

- держ. мова- рос.

- за поль шляхтою збережено її права

- діяв 3й Литовський статут 1588р.

- головні посади обійняли рос. чиновники

- землі катол. церкви конфіск-ні і передані рос. дворянству

На Західноукр. землях, які тепер належали Австрії, вони встановлює свої порядки і у кунці 18 ст. там проводяться реформи Марії Терезії та Йосифа II - Адміністративна реформа;

 Мета реформ- покращення матеріального становища селян; стабілізація соц.-економ ситуації та укріплення імперії; модернізація управлінської системи – заміна місцевої шлахти на імперських чиновників.

Реформи Марії-Терезії і Йосифа II кінця XVIII ст. та їх вплив на західноукраїнські землі.

Мета реформ- покращення матеріального становища селян; стабілізація соц.-економ ситуації та укріплення імперії; модернізація управлінської системи – заміна місцевої шлахти на імперських чиновників.

Зміст реформ:

1) Адміністративна реформа

- Поділ корол-ва Галичини та Ладомирії на округи, очол-ні старостами.

- Містами управл. магістрати, признач. імперською адмін-ією.

- Вищий представницький орган краю- сейм, провідні позиції в якому займ. поль шляхта

- Замість поль. законів запровадж-ся загальноімперські.

- Львів- столиця королівства

2) Аграрна реформа                   

- Складено «Інвентарі», до яких внос. повинності селян і розмір іх податків без права їх збільшення землевласником.

- Заборона тілес. покарань.

- панщина обмеж. 3 днями на тиждень

- Селяни отрим певні громад. права (брати шлюб, навчати дітей у школах, право на само вряд-ня)

- Скас-но поміщ. суд над селянами

- З 1789 скас-но панщину

3) Релігійна реформа:

- Церква підпорядк. державі

- Рим-катол і греко-катол церкви рівні

- рівні права представників різних віросповідань

4) Освітня реформа

- у Відні твор генераль. греко-катол семінарію

- Віднов. діяль-ть Львів університету (1784)

- Створено мережу дитячих початк. шкіл з рідною формою навчання

Реформи сприяли:

- політ. модерн-ії краю

- посил-ню нім впливу та відстор-ню ук-ів від управл-ня

- поширенню серед селянства та греко-катол. духов-ва позитив. ставл-ня до правлячої династії Габсбургів.

Проте після смерті Йосифа II прогрес. перетворення скасовані його наступниками, у т.ч. знову вводиться кріпацтво, панщина і селян. повинності.