Причини і масштаб голоду 1921-23рр. Конфлікт більшовиків з церквою.

Масштаби: На початку січня 1922 року кількість голодуючих тут сягнула 1 890 000 осіб, у березні — 3 250 000, в червні — 4 103 000.На півдні України взимку 1922 року голодувало 8 000 000 селян. Охопивши такі величезні простори, голод спричинився до збільшення смертельних випадків. Зокрема, якщо за січень-березень 1922 року в Херсоні народилося 918 осіб, то вмерло — 5405. У чотирьох містах Миколаївщини за цей період з'явилося на світ 1199 осіб, а пішло з нього — 7323.Всього загинуло близько 7млн.осіб. Причинами, що викликали голод 1921-1923 рр., вважають:- Посуху і неврожай 1921 р., що охопили найважливіші регіони Росії і південні і степові райони України;- Скорочення посівних площ, занепад сільськогосподарського виробництва внаслідок більшовицьких соціально-економічних експериментів;- Надмірні реквізиції продовольства. Посуха охопила основні регіони постачання хліба - Поволжя, Північний Кавказ, та південні губернії України. На півдні України зима 1921 видалася малосніжною, а весна майже без дощів. Ставало очевидним, що врожай в республіці буде значно нижче очікуваного. Але центральний уряд ігнорував труднощі, що склалися в сільському господарстві України. У районах УРСР, які охопила посуха, до революції збирали 400 млн пудів хліба щорічно, а в 1921 р. тільки 39 млн пудів. Центральне керівництво вимагало збільшити вивіз хліба з уражених посухою південних губерній УСРР. Радянське керівництво України звернулося до керівництва губкомів КП (б) У і губвиконкому з вимогою будь-якою ціною вивозити хліб. Селяни зрозуміли, що врожаю не буде і, щоб вижити, треба берегти продовольчі запаси. Вони стали відкрито чинити опір заготівельникам. Тоді політбюро ЦК КП (б) У в травні 1921 р. вирішило залучити до вилучення хліба регулярну армію. Огромное количество хлеба из Украины вывозилась в голодающее Поволжье и промышленные центры России, прежде всего в Москву и Петроград, а с 1922 г. - и за границу. До нового урожая не дожили сотни тысяч крестьян. Голод усугубился эпидемией холеры, которая зимой 1921-1922 гг. распространилась из Поволжья на Украину.Конфлікт більшовиків з церквою: Перебуваючи в полоні марксистських постанов, згідно з яким релігія є не більше ніж надбудова над якимсь матеріальним базисом, Ленін перший час був цілком переконаний в тому, що він разом покінчить з церквою одним ударом - просто позбавивши її власності. За Декретом про землю від 8 листопада 1917 Церква в цілому, а разом з нею і парафіяльне духовенство позбавлялися прав власності на землю. За ним 4 (17) грудня слід декрет про земельні комітети, за яким усі сільськогосподарські землі, "включаючи і всі церковні і монастирські, відбиралися в руки держави".У перші ж місяці після Жовтня був прийнятий цілий ряд декретів і постанов, що позбавляли церква власної економічної бази та панівного статусу. 11 (24) грудня 1917 р. з'являється декрет про передачу всіх церковних шкіл у Комісаріат просвітництва, тобто позбавлення Церкви всіх семінарій, училищ, академій і всього пов'язаного з ними майна. 18 (31) грудня анулюється в очах держави дієвість церковного шлюбу і вводиться цивільний.Потім в січні 1918 р. публікуються тези Декрету про відділення церкви від держави і школи від церкви, остаточна версія якого стане відома під назвою Декрету 21 січня (1918 р.). Проект Декрету, запропонований спеціальною комісією, утвореною з постановою Ради Народних Комісарів, був відредагований В. І. Леніним, окремі пункти його були сформульовані їм самим. 21 січня 1918 Декрет був оприлюднений в газеті "Известия ВЦИК РСФСР" під назвою: "Декрет про свободу совісті, церковних і релігійних товариствах". 22 січня 1918 В. І. Ленін написав: "Радіограма всім, всім": "Вчора, 21.1.1918, опублікований декрет про повне відокремлення церкви від держави і про конфіскацію всіх церковних майна". Декрет 21 січня позбавляв Церква всього майна, рухомого і нерухомого, і права володіти ним.

Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.

Наслідки: Республіка з аграрної перетворилася на індустріально-аграрну.

Зміцнилась обороноздатність країни.Відбулися структурні зміни в промисловості: перевага була віддана не легкій, а важкій промисловості.Було ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення (інфляція, карткова система, нестача товарів широкого вжитку).Монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до сповільнення темпів розвитку економіки.Створено нову модель керівництва є кою — адміністративно-командну. Особливості радянської індустріалізації. Головні особливості радянської індустріалізації:- головними джерелами накопичення коштів для індустріалізації стали: «перекачування» коштів із села в місто; із легкої та харчової у важку промисловість; збільшення прямих і непрямих податків; внутрішні позики; випуск паперових грошей, не забезпечених золотом; розширення продажу горілки; збільшення вивозу за кордон нафти, лісу, хутра та хліба;

- джерелами індустріалізації стала фактично неоплачена праця робітників і особливо селян; експлуатації багатьох мільйонів в'язнів ГУЛАГУ;- надвисокі темпи індустріалізації, які пояснювалися керівництвом СРСР необхідністю зміцнення обороноздатності країни перед зростаючою зовнішньою загрозою;- першочергова увага приділялася розвитку підприємств військового призначення, мілітаризація економіки;- намагання радянського керівництва на чолі із Й. Сталіним продемонструвати перед усім світом переваги соціалізму над капіталізмом;- величезні за масштабами перетворення здійснювалися на гігантський території, а це з надзвичайною гостротою ставило питання про розвиток інфраструктури (дороги, мости та ін.), стан якої значною мірою не відповідав потребам;- розвиток виробництва засобів виробництва значно випереджав виробництво предметів споживання;- у ході індустріалізації здійснювалася антирелігійна кампанія, відбувалося пограбування церков для потреб радянської економіки;- здійснювалася експлуатація трудового ентузіазму людей; впровадження масового «соціалістичного змагання».