Утворення автономної молдавської СРР

Насправді утворення Автономної Молдавської Радянської Соціалістичної
Республіки у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки проходи-
ло в складній політичній боротьбі, що розгорнулася між різними державними
органами та державно-політичними діячами. Ще у 1923 р., коли виникла ідея
створення цієї республіки, Г.Котовський та ініціативна група готувалися до
зустрічі з В.Леніним. Воєначальник був переконаний, що Ленін «зрозуміє споді-
вання молдаван» і підтримає проект16. Однак через смерть останнього зустріч не
відбулася. 4 лютого 1924 р. ця група направила в ЦК РКП(б) і в ЦК КП(б)У вже
згадувану доповідну записку про необхідність створення Молдавської Радянської
Соціалістичної Республіки. У ній, зокрема, зазначалося, що на лівому березі
Дністра, в колишній Херсонській та Подільській губерніях, компактно прожива-
ють не менше ніж 500–800 тис. молдаван, які займають територію 16 000 квадрат-
Створення Автономної Молдавської СРР: причини і наслідки 83
них верст. Етнографічний момент, отже, фігурував як головний аргумент на
користь створення автономної Молдавської одиниці в межах УСРР чи в системі
СРСР17. Стосовно більш реалістичної мотивації Г.Котовський та М.Фрунзе в роз-
мовах із маршалом Радянського Союзу С.Будьонним висловлювалися так: «Лише
молдавська республіка дасть можливість нашому народу побороти бідність і за
допомогою російського пролетаріату побудувати світле життя»18.
Ознайомившись на початку лютого з доповідною запискою, члени політбюро
ЦК КП(б) України після місячної перерви вирішили зосередити увагу на етнічній
стороні проблеми. Адже існуюча практика районування базувалася на економіч-
них показниках, а також виходила з кількості населення, що проживає на певній
території. У резолюції ІІІ сесії ВУЦВК із питання адміністративно-територіаль-
ного поділу УСРР від 16 жовтня 1922 р., було встановлено територію сільської
адміністративної одиниці з кількістю населення не менше 1000 осіб, радянської
волосної одиниці (району) від 25 тис. до 40 тис. осіб і повітової одиниці (округу) –
від 400 тис. до 600 тис. осіб19. Окрім того в тезах «Про радянське будівництво»,
виголошених на VІІ Всеукраїнському з’їзді рад 9 грудня 1922 р., наголошувалося,
що в основі нового господарсько-адміністративного поділу мають лежати усталені
умови економічного тяжіння населення до певних пунктів, господарська ціліс-
ність району, умови зв’язку, шляхів сполучення та комунікацій, перспективи
економічного розвитку району, а в інших випадках і національний склад населен-
ня20. Тобто, етнічний аспект відігравав далеко не провідну роль на початковій
стадії адміністративно-територіальної реформи радянської України. Коли політ-
бюро ЦК КП(б)У 7 березня 1924 р. прийняло рішення про політичну доцільність
створення молдавської автономії у складі УСРР, воно знайшло за потрібне пере-
страхуватися, зазначивши, що це питання має бути розглянуте повторно. Аргу-
ментацією слугувала необхідність проведення значної підготовчої роботи для
вивчення етнічного складу населення, встановлення статусу автономії, визначен-
ня її територіальних меж, розподілу державного майна тощо. Зокрема, органам
внутрішніх справ України було доручено визначити реальну чисельність молдав-
ського населення і ступінь компактності його проживання для проектування кор-
донів майбутньої автономії (для чого було використано дані переписів 1897 та
1920 років).
Однак у ситуації, що склалася, ініціативу на себе знову взяв Г.Котовський.
Із бійців та командирів 2-го кавалерійського корпусу він створив спеціальну комі-
сію, яка зайнялася збиранням інформації на місцях. Обидві сторони надали в
ЦК КП(б)У власні підрахунки, що мають значущу різницю, насамперед щодо
чисельності молдавського населення в Подільській та Одеській губерніях. Мож-
ливість детально простежити розподіл результатів по губерніях, округах і районах,
а також виділити розбіжності в результатах, про які йшлося вище, дає таблиця.
В офіційній доповідній записці з питання районування місцевостей, заселених
молдавською національністю, зазначалося, що дані, які зібрав Г.Котовський, пере-
вищують статистичні відомості про кількість молдаван більше, ніж на 100 000 осіб,
навіть у межах прикордонних із Бессарабією губерній (по Подільській губернії
молдаван у 1897 і в 1920 рр. не переписували, їх зарахували до графи «інші», з
огляду на малу кількість).
У квітні 1924 р. Конституційна комісія при ВУЦВК розглядала питання про
створення молдавської автономії, але, зважаючи на відсутність достатніх матеріа-
лів і суперечливості тих даних про Молдавію, якими володіла комісія, вирішення
цього питання було відкладено. Центральній адміністративно-територіальній
комісії при ВУЦВК, за участю ЦСУ та Одеського губвиконкому було доручено
з’ясувати наявність молдавського населення в округах, районах і селах УСРР,
зібрати відомості про мову, побут і життя молдаван.
Ю.А.Бабюх
З огляду на відсутність етнографічних і територіальних даних політбюро
ЦК КП(б)У 18 квітня 1924 р. постановило вважати створення молдавської респу-
бліки недоцільним22. Проте, незважаючи на спротив багатьох державних діячів,
зокрема М.О.Скрипника, НКВС було запропоновано продовжувати подальшу роз-
робку питання про створення адміністративної одиниці з переважанням молдав-
ського населення. Для цього рекомендувалося залучити до роботи комісію націо-
нальних меншин при ВУЦВК.
У рамках проведення цієї роботи в травні 1924 р. на засіданні Одеської губерн-
ської адміністративно-територіальної комісії прийнято рішення направити у Цент-
ральну АТК матеріали, розроблені комісією національних меншин при губвиконко-
мі стосовно молдаванського району, а саме, щодо норм чисельності населення для
національних районів (німців та молдаван), які пропонувалося зменшити до 20000
жителів для району і 500 жителів для сільрад23 (РНК у серпні визнала доцільним
зменшити ці норми до 10000 жителів – для району і 500 для сільрад)24.
У червні 1924 року на засіданні секретаріату Одеського губкому партії було
вирішено організувати при губпартшколі молдавське відділення для підготовки
відповідних партійних та радянських працівників. У плані роботи агітпропу губ-
кому на червень–серпень намічалися заходи з оформлення та пожвавлення мол-
давської секції, організація курсів підготовки й перепідготовки вчителів для
молдавських шкіл, випуск літератури молдавською мовою і т. д.