Склад і використання земель зв’язку і енергетики

Розвиток і вдосконалення поштового та електричного зв'язку здійснюються відповідно до Комплексної програми створення єдиної національної системи зв'язку. Суспільні відносини у цій галузі регулюються Законом України «Про зв'язок» та іншими актами законодавства.

До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутни­кові засоби зв'язку¹ (ст. 75 ЗК).

До складу цих земель Закон «Про зв'язок» відносить зе­мельні ділянки, надані для будівництва й експлуатації під­земних кабельних, повітряних ліній зв'язку, та проводового мовлення, морських кабельних лінії зв'язку, під кабелі зв'язку при переходах через судноплавні та сплавні річки, озера, во­досховища і канали, під надземні та підземні підсилювальні (регенераційні) пункти, радіорелейних, тропосферних, су-путникових ліній зв'язку, телевізійних, радіомовних і прий­мально-передавальних радіостанцій і центрів з антенними системами, будинків, споруд та інших об'єктів, необхідних для експлуатації, технічного переоснащення та реконструк­ції систем електрозв'язку і підприємств поштового зв'язку.

Суб'єктам зв'язку земельні ділянки надаються у влас­ність² постійне користування (на період експлуатації засо­бів, споруд і мереж) або на умовах оренди (на період їх бу­дівництва).

Правове регулювання використання земель зв'язку здій­снюється Земельним кодексом, Законом України «Про зв'язок», Правилами охорони ліній зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 р.³, і Правилами

користування телеграфним зв'язком, затвердженими постано­вою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р.¹

Уздовж повітряних, підземних і підводних ліній елек­трозв'язку, що проходять поза населеними пунктами, а та­кож навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та ра­діорелейних ліній, встановлюються охоронні зони, а у разі потреби створюються просіки².

У межах охоронних зон без письмової згоди підприємств, у віданні яких перебувають лінії зв'язку, а також без присут­ності їх представника забороняється: проводити сільськогос­подарські та земляні роботи на глибині більше як 0,3 м; вико­нувати різного виду будівельні, монтажні, вибухові і земляні роботи, а також розрівнювати ґрунт за допомогою бульдозе­ра, екскаватора, скрепера, грейдера тощо.

На підприємства, установи, організації та громадян, яким надано у власність чи користування земельні ділянки, у ме­жах яких проходять лінії зв'язку та проводового мовлення, покладено відповідальність за проведення робіт на цих ді­лянках. Вони також зобов'язані вживати належних заходів для забезпечення охорони зазначених ліній.

Умови проведення робіт у межах охоронних зон кабельних і повітряних ліній зв'язку та проводового мовлення обов'яз­кові для всіх юридичних осіб незалежно від відомчої належ­ності та форми власності, а також громадян, які виконують будь-які роботи у зазначених зонах.

Відповідно до ст. 76 ЗК України землями енергетичної сис-темиЗ визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єк­ти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з ви­користанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єк­ти транспортування електроенергії до користувача. Ці землі задовольняють потреби електроенергетики.

До складу земель енергетичної системи належать землі, І надані під електрогенеруючі об'єкти, перелік яких наводить­ся у законі, та під об'єкти транспортування електроенергії до

користувача¹.

Суб'єкти електроенергетики, здійснюючи статутну діяль­ність, використовують відповідні земельні ділянки, які нада­ються їм у власність, постійне користування чи оренду. Ці­льове призначення цих ділянок полягає в розміщенні елек-трогенеруючих об'єктів і об'єктів транспортування електрое­нергії тау подальшій експлуатації цих об'єктів.

Землі енергетики використовують відповідно до вимог Зе­мельного кодексу, Закону України «Про електроенергетику», Правил охорони електричних мереж, затверджених постано­вою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р.², та ін. Законодавством передбачено, що уздовж повітряних і під­земних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони. В цих зонах діють обмеження щодо викорис­тання земель. В них забороняється, зокрема, виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу елек­тричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, а саме: будувати житлові, громадські та дачні бу-ДИНки, влаштовувати будь-які звалища, розпалювати вогни­ща., розміщувати автозаправні станції або інші сховища пально-мастильних матеріалів тощо.

Для гарантування безпеки населення, яке мешкає в райо­ні розташування об'єктів електроенергетики, встановлюють­ся санітарно-захисні зони, розміри і порядок використання яких визначається у нормативно-правових актах та проек­тах цих об'єктів, затверджених у встановленому порядку.

Усі види господарської діяльності в санітарно-захисних зо­нах, дозволені режимом їх використання, можуть проводитися тільки за погодженням з власником об'єкта електроенергетики або уповноваженим органом. Використання об'єктів електрое­нергетики з метою, що суперечить інтересам безпеки людини і Держави, порушує громадський порядок, забороняється.

119. С/г кооперація – це система с/г кооперативів, створена з метою задоволення потреб членів кооперативу С/г кооператив – це юр. Особа, створена фізичними та (або) юридичними особами, що є с/г товаровиробниками на засадах добровільності і об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у с/г і обслуговування переважно членів кооперативу. Ознаки кооперативу: 1) добровільне об’єднання; 2) Членський характер об'єднання; 3) Рівноправність членів, що означає не лише рівність прав, алей рівність обов'язків, однакову відповідальність, а головне — що кожен член кооперативу має лише один голос, незалежно від кількості внесених паїв; 4) Пайовий характер майна кооперативу; обмеження виплат часток доходу на пай; 5) Розподіл прибутків кооперативу відбувається незалежно від паю, який вніс член кооперативу, а залежно від наслідків тих гос­подарських операцій, які провів кооператив; 6) Головною метою діяльності кооперативу є не одержання ви­сокого прибутку на вкладений капітал, а збільшення доходів і добробуту своїх членів, зменшення їхніх витрат на споживання; 7) Досягнення мети кооперативу за допомогою ведення спільної діяльності; 8) Обов'язкова участь членів кооперативу в його діяльності. С/г кооперативи поділяються на обслуговуючі та виробничі. Виробничі с/г кооперативи – це юр. Особи, які створюються фіз. Особами, що є с/г товаровиробниками, з метою спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва. Обслуговуючі с/г кооперативи – це кооперативи, створені для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх с/г діяльності. До них належать переробні підприємства, які займаються переробкою с/г сировини (виробництво хлібо-булочних, макаронних виробів та ін.). Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фіз.. особи, а обслуговуючого – як фіз.., так і юр. Особи, які виконують статут і беруть участь у діяльності с/г кооперативу. Кооператив вважається створеним з моменту державної реєстрації. Мінімальна кількість членів – 3. 

120, 155 Формою порушення клопотання є подача заяви або звернення з клопотанням, які подаються лише у письмовій формі. Вони направляються до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської селищної, міської ради за місцем розташування земельної ділянки. У заявах громадян на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності зазначаються бажані розміри та мета її використання. До клопотань юридичної особи про відведення земельної ділянки у постійне користування додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. При приватизації земельної ділянки, що перебуває у користуванні громадянина, рішення приймається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на підставі технічних матеріалів та документів (державний акт на право постійного землекористування, земельно кадастрова документація). Термін прийняття рішення – 1 місяць із дня прийняття заяви. Процедура розгляду матеріалів щодо надання земельної ділянки громадянам із земель державної або комунальної власності є дещо складнішою. У випадку схвального рішення на передачу земельної ділянки у власність орган, що розглядає дану заяву дає дозвіл на розробку проекту її відведення (розробляється організаціями, що мають ліцензії на виконання даних робіт). Погодження проекту відведення земельної ділянки здійснюється органом з питань земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини. Після цього він подається на розгляд відповідної місцевої адміністрації. На основі розгляду певний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду. В останньому випадку питання про набуття прав на землю вирішується у судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посланням на певні нормативно-правові акти. Наступна стадія – набуття прав на землю – визначення меж користування земельною ділянкою. На цей стадії здійснюється відведення земельних ділянок у натурі. Це є необхідним для виникнення прав землевласників землекористувачів. Дана стадія діє на підставі угоди між замовником та землевпорядною організацією і на платній основі. Останній етап набуття прав на землю є видача, документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою та його реєстрація (ч.1 ст. 125 ЗК України). Державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладена на Державний комітет України по земельних ресурсах.

121. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0, 1;

• для багаторічних насаджень - 0, 03.

Ставки земельного податку по земельних ділянках (за винятком сільськогосподарських угідь) диференцію-ють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціональ-ного використання та місцерозташування земельної ді-лянки, але вони не повинні бути вищими ніж у два рази від середніх ставок податку із врахуванням коефіцієнтів.

Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фон-дом, кооперативними автостоянками для перебування особистих транспортних засобів громадян, гаражно-, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними га-ражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного й лісового господарства, які зайняті виробничи-ми, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 % суми земель-ного податку, обчисленого у встановленому порядку.

Податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок на земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреацій-ного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відпо-відного земельного податку.

При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господар-ськими будівлями і спорудами, розташованими на тери-торіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповід-ного земельного податку:

• міжнародного значення - 7, 5;

• загальнодержавного значення - 3, 75;

• місцевого значення - 1, 5.

Податок за частину площ земельних ділянок, нада-них підприємствам, установам і організаціям (за винят-ком сільськогосподарських угідь), що перевищують нор-ми відведення, справляється у п'ятикратному розмірі.

Податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, залізниць, гірничо-добувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 % суми обчисленого земельного податку.