Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Показники економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організації праці та методичні засади їх розрахунку.




Ефективність вимірюється багатьма різноманітними показниками. Всі вони є показниками ефективності, однак одного узагальнюючого показника ефективності немає, як немає абстрактного ефекту, а є конкретна вироблена продукція, отрима­ний прибуток або якийсь інший конкретний результат. Як правило, назва різних показників ефективності складається з двох слів: перше означає, чим у цьому показнику вимірюються результати діяльності (продуктивність або прибутковість), а друге — витрати яких ресурсів враховані у цьому показнику (праці, землі, капіталу, їх окремих компонентів чи усіх ресурсів загалом) — наприклад, продуктивність праці, прибутковість землі і т. д.

Загалом таких показників є безліч — адже і результати, і витрати можна вимірювати різними способами, стосовно різних етапів і видів економічної діяльності, на різних економічних рівнях і т. ін. Професіоналізм, компетентність економіста полягає у тому, щоб у кожному конкретному випадку забезпечити достовірність цих показників, шляхом, зокрема, порівнянності використовуваних у певному показнику результатів та витрат і точності розрахунку їх. Наприклад, при визначенні продуктивності праці слід порівнювати всю продукцію, отриману від праці за певний проміжок часу з обсягом усієї праці, витраченої на виробництво саме цієї продукції за цей самий про­міжок часу. Детальніше різні показники продуктивності праці розглянемо в наступних параграфах.

За характеристикою економічні показники є натуральні та вартісні, кількісні та якісні. Натуральні обчислюються у фізичних одиницях виміру (в мірах площі, об'єму, ваги, потужності), вартісні обчислення у грошовому виразі.

Кількісні показники характеризують розміри, пов'язані з виміром величини сукупності об'єктів (елементів), наприклад, обсягів виробництва валової продукції, вартості основних виробничих фондів тощо. Якісні показники характеризують рівень розвитку процесу, якісні особливості і характеристики явищ і закономірності їхнього розвитку, наприклад, ступінь використання суспільної праці, виробничих інтересів, взаємовідносин між людьми в процесі виробництва і розподілу матеріальних благ.

Зведені показники використовуються для оцінки складного комплексу економічних явищ або численних процесів, які відбуваються у матеріальному виробництві. Їх часто називають ще синтетичними. Це зокрема показники валового внутрішнього продукту, національного доходу, державного бюджету. Систему економічних показників ділять на такі основні групи: показники статистики населення і трудових ресурсів; показники національного багатства; виробництво валового внутрішнього продукту; виробництво валової і товарної продукції; ефективності суспільного виробництва (продуктивності праці, її оплати, собівартості продукції, рентабельності виробництва, валового і чистого доходу, обігу суспільного продукту); показники заготівлі і торгівлі, матеріально-технічного постачання, вантажообороту; показники формування розподілу і використання національного доходу; показники статистики фінансів, добробуту населення, розвитку науки, охорони здоров'я, культури та інші.

Додатковими окремими показниками ефективності праці можуть бути:

– зміна виробітку за рахунок зміни продуктивності праці;

– кваліфікація працівників;

– економія витрат на заробітну плату;

– раціональне використання робочого часу.

Сутність раціоналізації трудових процесів, що базується на процесному підході.

Трудовий процес-сукупність дій людини, створених на перетворення предмета праці за допомогою знаряддя праці або задопомогоюдії керованого людиною знаряддя праці з метою виготовлення матеріального або нематеріального продукту.

Одним з основних елементів успіху стратегії якості є безперевне вдосконалення , ідея про яке мала і вкрай важливе значення в теорії TQM. Якщо здійснювати незначні поліпшення, то еффект окремого кроку дууже малий, однак велика серія таких локальних та постійних поліпшень за досить невеликих інвестиційй дає ефект, який можна порівняти з великим поліпшенням. Систему дрібних поліпшень називають KAIZEN. Щодо системи великих поліпшень якості процесів назвали KAYRO, то в цьому разі необхідно продавати разову кардинальну реорганізацію процесу із застосуванням принципово нових технологійЮдля чтого потрібні великі інвестиції. При цьому тільки окремі спеціалісти залучаються в таку систему поліпшень.

Раціоналізація трудових процесів являє собою безперервний процес,що має на меті комплексний аналіз складових трудових процесів,іх удосконалення та впровадження оптимального варіанту трудового процесу,за якого кожна операція ретельно аналізується з метою усунення зайвих операцій,рухів дій,прийомів,проектується оптимальна послідовність виконання операцій з урахуванням поєднання в часі роботи різних органів тіла працівника.

 










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 248.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...