Охарактеризувати різні типи вікової структури населення на прикладі статевовікової піраміди.

Інформація про вікову структуру населення необхідна для дослідження відтворення населення. Виявлення особливостей останнього за різні періоди дослідження дає можливість будувати достатньо обґрунтовані прогнози народжуваності та смертності, відтворення населення загалом. Для визначення вікової структури населення найчастіше використовують однорічні та п’ятирічні вікові інтервали. Найчастіше вікову структуру будують і досліджують разом із статевою структурою населення (статевовікова структура), яка характеризує розподіл чисельності кожної статі за віком, а також співвідношення статей (гендерне співвідношення) у кожному віці та віковій групі. Результатом цього дослідження є побудова статевовікових пірамід, які відображають стан населення на визначений момент. Порівняння довжини смуг піраміди дозволяє дослідити та проілюструвати вплив процесів народжуваності та смертності на вікову структуру населення, а також ймовірні перспективи зміни чисельності.

 За формою статевовікової піраміди досліджується взаємозв’язок між віковою структурою та відтворенням населення:

- прогресивний (стрімке зростання чисельності населення),                                                    

- стаціонарний (незмінна чисельність населення)                                                                      

- регресивній (скорочення чисельності населення) тип вікової структури.

 Аналіз виду статевовікової піраміди також дозволяє дослідити тип старіння населення: старіння внаслідок зниження народжуваності чи внаслідок зростання середньої очікуваної тривалості життя, зменшення смертності у старших вікових групах в умовах низької народжуваності.

Демографічна політика, її сенс і основні заходи.

Демографічна політика — це діяльність органів державного управління і соціальних інститутів, спрямована на створення сталих кількісних та якісних параметрів відтворення населення метою подолання негативних демографічних тенденцій.

Демографічна політика є комплексом різних заходів:

· економічних (оплачувані відпустки і різна допомога при народженні дітей; допомога на дітей залежно від їх числа, віку, типу сім'ї; позики, кредити, податкові і житлові пільги і так далі)

· адміністративно-правових (законодавчі акти, що регламентують укладання шлюбу, розлучення, положення дітей в сім'ях, аліментні обов'язки, охорону материнства і дитинства, аборти і використання засобів контрацепції, соціальне забезпечення непрацездатних, умови зайнятості і режим праці працюючих жінок-матерей, внутрішню і зовнішню міграцію і тому подібне)

· виховних і пропагандистських мір, покликаних формувати громадську думку, норми і стандарти демографічної поведінки, певний демографічний клімат в суспільстві.

Принципова особливість демографічної політики полягає в дії на динаміку демографічних процесів не прямо, а опосередковано, через людську поведінку, через ухвалення рішень у сфері укладання шлюбу, сім'ї, народження дітей, вибору професії, сфери зайнятості, місця проживання. Заходи політики впливають як на формування демографічних потреб, що обумовлюють специфіку демографічної поведінки, так і на створення умов для їх реалізації. Особливу складність демографічній політиці як частини соціального управління додає необхідність враховувати і погоджувати інтереси різних рівнів: індивідуальних, сімейних, групових і суспільних; локальних, регіональних і загальнодержавних; економічних, соціально-політичних, екологічних і этно-культурных; найближчих, середньострокових і довгострокових.

Цілі і системи заходів з регулювання відтворення населення визначаються пануючими ідеологічними концепціями, особливостями соціальної системи, що склалася, типом державного управління, рівнем економічного розвитку і ресурсними можливостями, якістю життя, культурними і релігійними нормами і традиціями.

Погляди на принципи, зміст і особливості практичної реалізації політики в області народонаселення зазнають певні зміни, залежать від поглядів тих або інших учених і політиків на зміст демографічної науки, на роль держави в регулюванні соціальних процесів.

Білет № 19