Особливості створенняхолдинговихкомпаній в Україні та контроль за процесамиекономічноїконцентрації.

Характеристика організаційних форм об’єднань підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, холдинги, фінансово-промислові групи)

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Корпорація- договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо

Концерн - статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Холдинг — цеособливий вид компанії, щостворюється для володінняконтрольними пакетами акційіншихкомпаній з метою контролю та управлінняїхньоюдіяльністю.

Фінансово-промисловігрупи - цегрупивзаємозв’язаних по капіталупідприємств, яківключаютьспеціалізованіфінансовігрупи, якімаютьзагальніінтереси в певних сферах діяльності і створюються з метою вирішенняконкретних задач.

Корпорація - основа підприємницької діяльності.

Корпора́ція — товариство, спілка, сукупність осіб, об’єднаних на основі цехових, кастових, комерційних та інших інтересів; назва акціонерного товариства, яке об’єднує різні галузі промислового виробництва за єдиного фінансового контролю.

Корпорація (акціонерне товариство) є нині домінуючою формою підприємницької діяльності, її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибутоккорпораціїналежитьїїакціонерам. Виокремлюютьдвійогочастини. Одна частинарозподіляєтьсясередакціонерів у виглядідивідендів, друга - ценерозподіленийприбуток, щовикористовується на подальшийрозвитоккорпорації. Функціївласності та контролю поділеніміжакціонерами (власникамиакцій) і менеджерами.

5.Державний контроль за діяльністюоб'єднаньпідприємствмонополістів.

Державнаполітика у сферіобмеженнямонополізму у підприємницькійдіяльності, заходи щододемонополізаціїекономіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншоїпідтримкипідприємців, якісприя­ютьрозвиткуконкуренції, здійснюютьсяуповноваженими на це органами влади і управління.

ДемонополізаціяекономікиУкраїнизабезпечуєтьсяспе­ціальноюпрограмою, що є складовоючастиноюЄдиноїкомп­лексноїпрограмирозвиткуУкраїни, яку затверджуєВерховна Рада України.

Державний контроль за додержанням антимонопольного законодавства, захистінтересівпідприємціввідзловживан­нямонопольним становищем та недобросовісноїконкуренціїздійснюютьсяАнтимонопольнимкомітетомУкраїни, ство­реним Верховною Радою України, якійвінпідпорядкова­ний і підзвітний. У складійого є територіальніуправління, якіздійснюють контроль за додержаннямантимонопольно­гозаконодавства у певномурегіоні

Комітетздійснюєпопередній контроль за створенням, реорганізацією і ліквідацією (приєднанням) підприємств, асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та іншихоб'єднань, відповідністюїхньоїдіяльності антимонопольному законодавству. Коли підприємцізловживаютьмонопольним становищем на ринку, то комітетможевинестирішення про примусовийподілмонопольнихутворень.

6.Характеристика холдинговихкомпанійвринковійекономіці.

Однією з поширених структур, характерних для розвиненоїринковоїекономіки, є така форма організації, як холдинг (холдингова система). Функціонуванняхолдингових систем, з одного боку, має ряд переваг перед звичайнимиакціонернимитовариствами, а з іншого — характеризуєтьсяособливостями, щопороджуютьновіпроблеми й труднощі, що не є характерними для окремихкомпаній.Нині холдинги функціонують практично у всіхнайважливішихгалузяхгосподарства: у банківськійсправі, фінансовійсфері, торгівлі, промисловості, на транспортітощо. Це не випадково, оскільки практика підтвердила, щохолдингова форма організаціїфінансовогокапіталу є найбільшжиттєздатною, рухливою та ефективною.Відповідно до чинногозаконодавства:

• 
  холдинговакомпанія — суб'єктгосподарювання, якийволодієконтрольними пакетами акційінших, одного абобільше, суб'єктівгосподарювання;
• 
  контрольний пакет акцій — кількістьакцій (пай, частка в статутномуфонді), яка дає право холдинговійкомпаніїздійснюватифактичний контроль над суб'єктомгосподарювання;
• 
  дочірнєпідприємство — суб'єктгосподарювання, контрольним пакетом акційякоговолодієхолдинговакомпанія.

особливості створенняхолдинговихкомпаній в Україні та контроль за процесамиекономічноїконцентрації.

Холдинг (відангл.tohold — держати) цекомпанія,якаволодієконтрольнимипакетамиакційіншихпідприємствзметоюздійсненняповідношеннюдонихфункційконтролюіуправління.Цепершзавсе, фінансовіцентри, навколоякихоб'єднуютьсяокремікомпанії, не втрачаючи прицьомусвоєїкомерційноїсамостійності.Законодавчимпідґрунтямпроцесівстворенняхолдинговихкомпаній став Указ Президента України «Про холдинговікомпанії, щостворюються в процесікорпоратизації та приватизації» від 19.05.1994 року. Фактичнозаснуванняхолдинговихкомпаній в Українірозпочалось у 1995 році.

До основнихпередумовстворення ХК в Україніможнавіднеститакі:

• наявністьзначноїкількостіпідприємств, щомаютьбагаточисельнізв'язки за «технологічнимиланцюгами»;

• потреба у злиттіпромислового і фінансовогокапіталу;

• розвитокгалузейпромисловості, в котрихоб'єктивно є необхідність у достатньожорсткому і постійномугалузевомууправлінні;

• нездатністьпідприємстввласними силами організуватипроцесспостачаннявиробництва і збутупродукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

• дефіцитінвестиційнихресурсівпідприємств в умовахнесприятливогоінвестиційногоклімату в Україні;

• структурна криза.[3]

Відповідно до Указу Президента України «Про холдинговікомпанії, щостворюються в процесікорпоратизації та приватизації» основними способами створенняхолдинговихкомпаній є:

• передаванняконтрольнихпакетівакційдочірніхпідприємствхолдинговійкомпанії;

• поглинання одного господарськогосуб'єктаіншим шляхом придбання контрольного пакету акцій.

При цьомухолдинговікомпаніїможутьстворюватися шляхом:

• заснування холдингу на базііснуючогопідприємствачиіснуючогопідрозділу;

• формуванняхолдинговоїкомпанії на базіколишньоїчиіснуючоїуправлінськоїструктури;

• створенняхолдинговоїкомпанії як нового господарськогосуб'єкта.

8.Зарубіжні дочірні під-ва холдингових компаній (відділи,філії,представництва,спільні під-ва.асоційованепід-во.дочірнепід-во)

Відділення- це зарубіжне під-во.яке є частиною підприємства –експортера.

Представни́цтво 1 — правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язанаабомає право вчинитиправочинвідіменідругоїсторони, яку вона представляє.Цеправовідношення, відповідно до якого одна особа (представник) на підставінабутих нею повноваженьвиступає і дієвідіменііншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючичиприпиняючибезпосередньо для неїцивільні права та обов'язки.

Фі́лія —відокремленийпідрозділ юридичної особи, щорозташований поза їїмісцезнаходженням та здійснюєвсіабочастинуїїфункцій ^[1], зокремафункціїпредставництва. Філії не є юридичними особами.

Спільні підприємства — підприємства, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

Асоційоване підприємство (компанія) — підприємство, в якому інвестору прямо або через дочірні компанії належить більше 20 відсотків голосів (пакет акцій), тобто підприємство в якому інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Якщо інвестор прямо або через дочірні компанії володіє менш як 20% голосів об'єкта інвестування, але виконуються щонайменше дві з таких умов:

· інвестор (банк) маєпредставниківу радідиректорів абоаналогічномукеруючомуорганікомпанії;

· інвестор (банк) бере участь у визначенністратегії та операційкомпанії;

· здійснюєтьсяобмінуправлінським персоналом міжінвестором (банком) та компанією;

· інвестор (банк) надаєкомпаніїсуттєвутехнічнуінформацію;

Такакомпанія (підприємство) такожвважається асоційованою.^[1]

9. Характеристика загальних засад функціонування ПФГ: сутність, переваги

ПФГ - це диверсифіковані багатофункціональні структури, створені на основі об'єднання капіталів підприємств, кредитно-фінансових установ та інвестиційних організацій з метою максимізації прибутку, підвищення ефективності виробництва і фінансових операцій, посилення конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках, зростання економічного потенціалу всієї групи в цілому та кожного з учасників окремо.

Особлитвості  ПФГ:

· Учасники ПФГ належать до тих сфер діяльності, які визначають науковий, виробничий та експортний потенціал країни.

· обов'язкова участь банків та інших фінансово-кредитних установ в складі ПФГ, які фінансують виробничу діяльність.

· в межах групи учасники діють як структурні підрозділи одного підприємства

· наявність головного підприємства, яке виконує роль координаційного центру.

· пільги щодо звільнення підприємств-учасників від сплати експортно-імпортного мита і митних зборів на проміжну продукцію і дозволу банкам-учасникам проводити клірингові заліки заборгованості

Перевагами виробничо-фінансової інтеграції у формі ПФГ являються:

ü можливість впровадження сучасної техніки, ресурсо- та енергозберігаючих технологій

ü створення конкурентоспроможних виробництв шляхом ефективного використання матеріальних та фінансових ресурсів.

ü ефективно організована виробнича, збутова діяльність та їх фінансово-кредитне обслуговування забезпечення на ринкових засадах.

ü створення групи підприємств, що не конкурують між собою, які об'єднані спільною діяльністю, спільними інтересами на основі довгострокових господарських зв'язків, які підкріплені додатковими фінансовим й ресурсами.

ü можливість синтезувати різнорідні капітали (виробничий, фінансовий, торговий) з відмінними циклами відтворення і забезпечити взаємовигідні економічні відносини між учасниками інтеграції.

ü створення можливості перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів між учасниками і галузями, економія оборотних засобів, активізація інвестиційної діяльності, підвищення фінансової стійкості окремих учасників.

ü сприятливі умови для покращення розрахункових відносин між учасниками і для широкого застосування таких економічних методів як механізм трансфертних цін, пільгове оподаткування та кредитування.

10. Характеристика організаційної структури ПФГ

Структуру промислово-фінансової групи можна представити такими інституційними блоками:

• кредитно-фінансовий (включає в себе низку кредитно-фінансових установ: комерційні банки, страхові, інвестиційні, лізингові, трастові компанії, пенсійні фонди та ін. Ядром блоку виступає комерційний банк

Основним завданням даного блоку є залучення і акумулювання фінансових ресурсів, а також розробка інвестиційної політики і здійснення капіталовкладень. Завдяки входженню до складу ПФГ банківських структур, підприємства-учасники групи отримують необхідні кошти в значній мірі за рахунок «власних банків». Банки зацікавлені в участі в ПФГ, оскільки при цьому створюються реальні можливості розширення сфери діяльності, підвищення потенціалу прибутковості і фінансової стійкості)

• промисловий (включає у себе групу промислових підприємств, які виробляють проміжну та кінцеву продукцію ПФГ)

• сільськогосподарський (агропромисловий) блок (включає сільськогосподарських товаровиробників, переробні підприємства, агросервісні підприємства та служби. Є характерним для агропромислових фінансових груп (АПФГ). Агропромислова група — договірне добровільне об'єднання сільськогосподарських, промислових та інших підприємств з фінансово-кредитними установами, яке спрямовує свою діяльність на реалізацію державних та спільних програм і проектів фінансування виробництва, зберігання, переробки і реалізації кінцевої продукції сільськогосподарського виробництва, які створюються з метою отримання прибутку та структурної перебудови галузі)

• торговельний (мережа спільних торговельних домів, або велика торговельна компанія, яка здійснює свою діяльність в інтересах всієї групи. Головним завданням торговельного блоку ПФГ є забезпечення умов для безперебійного функціонування виробничого процесу з урахуванням проведення грамотної цінової політики)

• науково-дослідний (представлений науково-дослідними та проектними установами, конструкторськими бюро, що забезпечують розробку науково-технічної документації, а також новітніх технологій, які дають змогу організувати виробництво нових видів продукції).

11. Характеристика інституційних блоків ПФГ.

Структуру промислово – фінансовоїгрупиможнапредставити такими інстітуційнімі блоками:

 • кредитно-фінансовий;

 • промисловий;

 • сільськогосподарський (агро-) блок;

 • торговельний;

 • науково-дослідний (рис. 1.).

 Кредитно-фінансовий блок включає всобінизькийкредит-фінансовихустанов: комерційні банки, страхові, інвестиційні, лізингові, трастові компании, пенсійніфонди та ін. Ядром блоку виступає комерційний банк.

Промисловий блок включає у собігрупупромисловихпідпріємств, яківиробляютьпроміжну та кінцевупродукцію ПФГ.

Торговельний блок - це мережа спільніхторговель, або велика торгівельнакомпанія, яка здійснюєсвоюдіяльність в інтересахвсієїгрупи. Головнимзавданнямторговельного блоку ПФГ є забезпеченняумів для безперебійногофункціонуваннявиробничогопроцеса з урахуваннямпроведенняграмотноїціновоїполітики.

Агропромисловий блок (сільськогосподарський блок) включаєсільськогосподарськихтоваровиробніків, переробні підприємства, агросервісні підприємства. Агропромисловий блок є характерним для агропромислових фінансових груп (АПФГ).

Науково-дослідний блок являє науково-досліднімі та проектні установи, конструкторське бюро, що забезпечує розробку науково-технічноїдокументації, а такожновітніхтехнологій, які дают змогу організувати виробництво новихвидів продукції.

12.Законодавчерегулювання створення  та діяльностіПФГ в Україні.

Аналізпередумов створення ПФГ в Україні, дозволив виділити среди них основні, а самє:

 • необхідністьпосиленняміжгалузевої та регіональноїкоопераціївиробництва;

 • необхідністьпідвищеннястабільності постачанняі платежів;

 • забезпеченняекономічно-доцільнихобсягіввиробництво і збуту, що узгоджуються з кон'юнктури ринку;

 • потреба у створенні умов для прискореного развития наукомісткіх галузії;

 • необхідністьзабезпеченнявисокихтемпів приросту інвестіційніх ресурсів для стійкогоекономічного роста компании;

 • потреба у розшіренні експортної можливості предприятий, что входятьдо складу фінансово-промисловоїгрупи.

 Порядок создании, реорганізації та ліквідації ПФГ в Україні, а такожфінансово-економічніумови їх діяльності визначені Законом України "Про промислово-фінансовігрупи в Україні" від 21. 11. 1995 року (далі - Законом). ВказанимЗаконодавчими актом регламентовано:

 1) Правовий статус головного підприємствай учасників ПФГ.

 2) Обмеження на создании ПФГ в Україні.

 3) Механізм создания та державної реєстрації ПФГ.

 4) Державнапідтримкафункціонування ПФГ.

 5) Облік і звітністьщодокінцевої та проміжної продукції ПФГ.

 6) Умовиреорганізації та ліквідації ПФГ.