Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні

15

регулювання внутрішніх організаційних правил, правил трудово­го розпорядку, преміювання тощо. Як вважає Т. Кашаніна, корпо­ративне право — це система внутрішніх організаційних правил певної організації, яка заснована на членстві та об'єднанні капі­талів. Іншими словами, вона окреслювала об'єктивне корпора­тивне право тільки нормативними актами, які приймає сама кор­порація і які стають обов'язковими для її учасників. Як же тоді бути в такій ситуації із загальнообов'язковими державними нор­мами, які за такого підходу до корпоративного права не нале­жать? На думку зазначеного автора, корпоративне право — це сукупність локальних нормативних актів даної організації. Слід зауважити, що такі норми поведінки регламентують внутрішнє «життя» організації, вони є управлінськими. Але ж регулюван­ня корпоративних відносин здійснюється також на основі зако­нів та інших нормативних актів, у тому числі посередництвом норм публічно-правового характеру, які не можуть бути змінені за волею засновників. При аналізі такого підходу до визначення поняття корпоративного права не слід забувати і про права най­маних працівників, трудового колективу та виникнення право­відносин, які регулюються трудовим правом.

Інша група науковців переконана, що до предмета регулю­вання корпоративного права слід відносити всі відносини, по­в'язані із діяльністю юридичних осіб. Поширена також позиція О. М. Вінник, яка вважає, що корпоративні правовідосини — це такі відносини, які виникають у процесі створення, функціону­вання та припинення господарських товариств за участю безпо­середніх учасників (засновників, учасників, самого товариства та його органів) та опосередкованих (кредиторів, споживачів, найманих працівників, облігаціонерів товариства, територіаль­ної громади, держави в особі уповноважених органів) і забезпе­чують збалансовану реалізацію інтересів зазначених осіб¹. Таке широке коло суб'єктів корпоративних відносин викликає сум­нів, оскільки призводить до визнання корпоративними будь-яких відносин (цивільних, адміністративних, фінансових тощо), в яких хоча б одним учасником є корпоративне утворення. Але

¹ Вінник О. М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня докт. юрид. наук / О. М. Вінник. — К., 2004. — С 20.

хіба змінюється при цьому характер договірного зв'язку з по­ставки товарів від того, що покупцем у ньому виявилося госпо­дарське товариство (а не якийсь інший суб'єкт), яке заборгува­ло перед постачальником (кредитором) за одержані товари?

У найбільш вузькому розумінні під об'єктивним корпоратив­ним правом розуміють норми права, які регулюють правовідно­сини, що виникають у сфері створення та діяльності особливого виду корпорацій — акціонерних товариств. Виникає логічне за­питання — що нового привнесе в метод регулювання цього виду суспільних відносин заміна терміна «акціонерне прано» на тер­мін «корпоративне право»? Найбільш поміркованою, але не без-спірною, вважаємо третю точку зору, згідно з якою суб'єктом досліджуваних правовідносин є завжди корпорації. Такий під­хід, своєю чергою, породжує принаймні два питання, на які необ­хідно дати відповідь. Перше: які юридичні особи належать до корпорацій, а друге — чи є цей критерій абсолютним (чи всі правовідносини, в яких беруть участь юридичні особи корпора­тивного типу, автоматично підпадають під предмет регулюван­ня корпоративного права)? Якщо дати позитивну відповідь на друге питання, то ми матимемо ситуацію, коли правовідносини, які за своєю природою не є приватноправовими, слід відносити до регулювання корпоративного права. Це, наприклад, відноси­ни з обігу цінних паперів, зовнішньоекономічної діяльності, анти­монопольного регулювання тощо, які за своєю суттю є публіч­но-правовими. Подальший відбір суспільних відносин за таким критерієм приведе нас до окреслення та створення полісистем-ного комплексу правових норм, які є не тільки різногалузевими, а й різносистемними. Це є небажаним хоча б з огляду на те, що, по-перше, корпоративне право набуде вигляду частини госпо­дарського (комерційного) права (і ми мимоволі станемо учас­никами тривалої дискусії «господарників» і «цивілістів»), а по-друге, рух у цьому напрямку приведе до запереченнятого, що корпоративні відносини є цивільно-правовими.

Якуже зазначалося, своїм виникненням корпоративнепра­во завдячує появі та визнанню юридичних осіб рівноправнимисуб'єктами права. Особливості цієї групи суспільних відносин можна вивчити шляхом аналізу елементів корпоративного пра-вовідношення, а саме: суб'єктів, об'єкта регулювання та юридич­ного факту, на підставі якого виникає корпоративне правовідно-шення.

16

Розділ 1

Поняттякорпоративних відносин та їх розвиток в Україні

17

Суб'єктами корпоративних відносинє фізичні та юридичні особи тією мірою, якою вони мають право бути засновника­ми (учасниками) організацій. Предметом регулюванняє група суспільних відносин, яка виникає у зв'язку з реалізацією суб'єк­тивного цивільного права на створення юридичної особи. До елементів будь-якого цивільного правовідношення належить і юридичний факт,на підставі якого воно виникає. Момен­том виникнення корпоративного правовідношення є особливий юридичний факт — реєстрація юридичної особи. На підставі ви-щенаведеного можна дійти висновку, що ключовим у виникнен­ні корпоративних відносин є момент інкорпорації юридичної особи. Але при цьому слід мати на увазі, що йдеться про право­вий зв'язок, який виникає між засновниками (учасниками юри­дичної особи) та самою юридичною особою як похідним суб'єк­том. Не слід ототожнювати поняття корпоративного права в об'єктивному розумінні із системою норм, що регулюють про­цес виникнення та діяльність юридичних осіб як самостійного суб'єкта права. Оскільки в такому випадку ми маємо підміну понять: замість інституту юридичних осіб ідеться про інститут корпоративного права. Критерій інкорпорації для виникнення корпоративних відносин є безумовним, оскільки в іншому випад­ку може йтися тільки про спільну діяльність у будь-якій сфері, а такі відносини лежать поза межами регулювання корпоративно­го права і визначаються іншим цивільно-правовим інститутом.

Як згадувалося вище, недоцільним є ототожнення права юридичної особи із корпоративним правом, тому що такий під­хід створює інститут корпоративного права, який за своїм пред­метом регулювання підміняє цивільно-правовий інститут юри­дичних осіб, а це видається абсолютно недоцільним. Який сенс замінювати один термін іншим? Тим більше, що сприйняття цього терміна завжди буде викликати асоціацію із поняттям юридичної особи корпоративного типу.

Важливо також, що оскільки в національній правовій систе­мі статусом юридичної особи наділена надзвичайно велика кіль­кість утворень, то вести мову, наприклад, про «корпоративне право молодіжних об'єднань» видається недоречним. Для ясно­сті у питаннях суб'єктів корпоративного права слід виробити єдиний критерій розмежування.