Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні

13

чають частину чистого прибутку підприємства, що підлягає роз­поділу між ними. Воно не може не виконати такого рішення, оскільки останнє є рішенням органу юридичної особи. Підпри­ємство не може самостійно, без волевиявлення засновника, ви­значити, чи сплачувати йому частину прибутку. Воля засновни­ків трансформується у волю підприємства.

Натомість для зобов'язальних правовідносин характерною є наявність щонайменше двох суб'єктів, кожен з яких має само­стійну волю та інтерес. Якщо припустити, що рішення вищого органу засновників виконавчий орган юридичної особи не вико­нує, то засновник застосовує інші заходи — змінює керівника. Тому відносини між засновником і юридичною особою не вини­кають як зобов'язальні. Напевне, недоречно говорити про рів­ність та незалежність учасників корпоративних відносин з огля­ду на те, що «існування» юридичної особи завжди є залежним від волі засновників.

Отже, корпоративні відносини мають чимало особливих ознак, що дають їм можливість претендувати на окреме місце серед цивільних правовідносин. Причиною створення підпри­ємства є не покладення на нього зобов'язань перед засновника­ми, а реалізація ними свого засновницького права.

Таким чином, корпоративне правовідношення— це вид ци­вільного правовідношення, в основі якого лежить участь суб'єк­тів в організаційно-правових утвореннях, що мають ознаки юри­дичних осіб, суттю яких є так звані корпоративні права, та які виникають на підставі певних юридичних фактів, а саме: участі в установчому договорі, вступі в кооператив, придбанні права власності на частку, акції тощо.

Будь-яке цивільне правовідношення має об'єкт, яким ви­ступає поведінка, спрямована на суспільне благо,з приво­ду якого виникає і реалізується правовідношення. Діяльність суб'єктів цивільних правовідносин обмежена рамками суб'єк­тивних цивільних прав і обов'язків. Як і будь-яка діяльність, ді­яльність суб'єктів цивільних правовідносин, у результаті якої виникають, здійснюються та припиняються цивільні права та обов'язки, не може бути безпредметною. Вона завжди спрямова­на на матеріальні чи ідеальні блага. Матеріальні блага чи процес їх створення є предметом діяльності суб'єктів правовідношен­ня. їх прийнято називати об'єктом цивільного правовідношен­ня. Тому наступною ознакою корпоративних відносин є те, що

вони виникають у зв'язку з управлінням капіталами,на від­міну від відносин зобов'язальних, що опосередковують оборот майна. Зміст таких відносин зводиться до того, що учасник у результаті реалізації засновницького права, і, як правило, пере-дання новоствореному суб'єкту (організації) майна набуває на­томість права на управління нею в тій чи іншій формі (голосу­вати, брати участь в органах управління корпорації, отримувати інформацію про її діяльність) та взяття участі у майнових ре­зультатах діяльності корпорації (у розподілі прибутків та за­лишку майна). Ці організації спеціально створюються суб'єк­тами майнових відносин для постійної, професійної участі в майновому обороті. Вони будуються на засадах самоуправління та обліку учасників, які і визначають їх статус як самостійного носія речового права. Відносини учасника з корпорацією мають майновий характер, що є предметом регулювання цивільного права.

Щодо поняття корпоративного права як підгалузі законодав­ства, то погляди науковців на це питання не збігаються. Аналіз поняття «корпоративне право» необхідно починати з розгля­ду його як права об'єктивного та права суб'єктивного. В об'єк­тивному розумінні корпоративне право— це система юридич­них норм, що регулює певну групу суспільних відносин. Право об'єктивне— це сукупність санкціонованих державою правил поведінки. На думку Н. С. Глусь, корпоративне право в об'єк­тивному розумінні є сукупністю правових норм, які регулюють і охороняють цивільні та інші відносини, що виникають між ак­ціонером, учасником і самою корпорацією, а також між самими учасниками та акціонерами з приводу реалізації їх права влас­ності на акцію чи права власності на частку в статутному фонді¹.

В основу виокремлення норм також здебільшого покладе­но суб'єктний критерій. Зокрема, корпоративне право охоплює своїм регулюванням усі відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і функціонуванням юридичних осіб, включаючи внут-рішньофірменні норми локального характеру, правила трудового розпорядку, звичаєві норми та норми ділового обороту. Або ін­ша крайність — віднесення до корпоративних відносин питань

¹ Глусь С. Н. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні озна­ки та особливості захисту: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук / С Н. Глусь. — К., 2000.

и

Розділ 1