Обгрунтування вибору варіанту технологічного процесу

Важливим напрямом економії ресурсів є їх раціональне використання, яке може бути досягнуте шляхом застосування раціонального технологічного процесу.

Порівняння варіантів технологічної собівартості дає уявлення про економічність кожного з них. Величина технологічної собівартості виготовлення окремих виробів (деталей, вузлів) значною мірою залежить від обсягу виробництва.

Усі витрати на виготовлення виробів за ступенем їхньої залежності від обсягу виробництва поділяються на умовно-змінні (Р_з), річна величина яких змінюється прямо пропорційно до річного обсягу випуску продукції (N), і умовно-постійні (Р_п), річна величина яких не залежить від зміни обсягу виробництва.

До умовно-змінних витрат відносяться:

Витрати на основні матеріали (Р_м),

Витрати на паливо, призначене для технологічних цілей (Р_тп),

Витрати на різні види енергії, призначеної для технологічних цілей (Р_те),

Витрати на основну і додаткову заробітну плату основних робітників з нарахуваннями у державні цільові фонди (Р_зп),

Витрати, пов'язані з експлуатацією універсального технологічного устаткування (_{Рв_уст}),

Витрати, пов'язані з експлуатацією інструмента й універсальної оснастки (Р_{в_інст}).

До умовно-постійних витрат відносяться:

Витрати, пов'язані з експлуатацією устаткування, оснащення й інструменту, спеціально сконструйованих для здійснення технологічного процесу за даним варіантом (Р_уст),

Витрати на оплату підготовчо-заключного часу (Р_{п_з}).

Загальна формула технологічної собівартості має (С_т) має такий вигляд:

 (3.1.)

Після визначення технологічної собівартості за варіантами для кожного з них встановлюється річний обсяг виробництва N_кр, при якому порівнюванні варіанти економічно рівноцінні.

Цю величину річного обсягу виробництва продукції прийнято називати критичною.

Для цього вирішуємо систему рівнянь щодо обсягу виробництва N_кр:

(3.2.)

При Сm₁=Cm₂, , звідки

 (3.3.)

Якщо таке порівняння варіантів технологічного процесу виконати графічно, то стане очевидно, що критичний обсяг виробництва продукції є абцисою точки перетину двох прямих з початковими ординатами і , виражених для кожного варіанта рівнянням його технологічної собівартості.

Визначення абциси цієї "критичної точки" є завершальним етапом техніко-економічних розрахунків, на основі яких приймається рішення про застосування кожного з порівнюваних варіантів, обмежених визначеними розмірами річних програм N.

Варіанти технологічного процесу можуть відрізнятися по різним факторам (ознакам): 1) структура операцій; 2) режими роботи; 3) способи обробки тощо.

Для оцінки використання ресурсів при можливих варіантах виготовлення деталі (виробу) вводиться цільова функція Cm, тобто сума технологічних собівартостей по кожній із запроектованих операцій, для того щоб їхня сума була мінімальною:

(3.4.)

Приклад. Вибрати оптимальний варіант технологічного процесу для річної програми 800 шт. при наступних вихідних даних.

Таблиця 3.1.