Поняття та загальна характеристика господарських товариств.

Крім підприємств в Україні також діють господарські товариства.

Господарські товариства займають важливе місце серед суб'єктів господарювання, які діють на території України. їх діяльність регулюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, «Про господарські товариства» та ЗУ «Про акціонерні товариства», іншими нормативними актами, що регулюють діяльність господарських товариств.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, створені юридичними особами та / або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Учасниками господарського товариства можу бути фізичні та юридичні особи, включаючи іноземних суб'єктів права, крім випадків, встановлених законодавством.

Господарські товариства є юридичними особами. Суб'єкти госпо­дарювання - юридичні особи, які стали учасниками господарського товариства, також зберігають статус юридичної особи.

До господарських товариств належать:

-акціонерні товариства (АТ);

-товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ);

-товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ);

-повні товариства;

-командитні товариства.

Цей перелік є вичерпним.

Найменування господарського товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних товариств і командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть до­даткову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, а також інші необхідні відомості. Найменування господарського товариства не може вказувати на належність товариства до органів дер­жавної влади чи органів місцевого самоврядування.

Якщо в установчих документах не вказано строк діяльності гос­подарського товариства, воно вважається створеним на невизначений термін.

Господарське товариство може відкривати рахунки в банках, а та­кож укладати договори та інші угоди лише після його державної реє­страції. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстра­ції, визнаються укладеними з товариством тільки за умови їх подальшо­го схвалення товариством в порядку, визначеному законом та установ­чими документами.

Оскільки господарське товариство є юридичною особою, однією з необхідних його ознак є наявність у нього відособленого майна, що фор­мує матеріальну базу його діяльності.

Внесками учасників можуть бути:

-рухоме та нерухоме майно, не заборонене до обігу на території України;

-цінні папери, передача яких не заборонена законодавством Укра­їни;

-грошові кошти в національній валюті або в іноземній валюті;

-майнові права, у тому числі права користування майном, природ­ними ресурсами, право на здійснення господарської діяльності, права інтелектуальної власності.

Частку учасника в статутному капіталі господарського товариства становить його внесок, оцінений у національній валюті України відповідно до порядку, який визначається в установчих документах товариства (якщо інше не встановлено законом).

Існує заборона використання для формування статутного капіталу певних видів майна, як правило, це: кошти, отримані в кредит, :зику та під заставу, банківські метали, бюджетні асигнування і т. д.

Розмір статутного капіталу визначений установчими документами, може бути змінений з дотриманням вимог, встановлених законом, за рі­шенням товариства, вступає в силу з дня внесення цих змін до держав­ного реєстру.

Прибуток господарського товариства становить всі надходжен­ня від його господарської діяльності за вирахуванням матеріальних ви­трат і витрат на оплату праці.

Припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до ст. 59 ГК.

Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяль­ності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформова­ною відповідно до рішення суду.

З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повнова­ження з управління справами господарського товариства. Ліквідаційна комісія в 3-місячний термін з моменту її утворення публікує інформацію про ліквідацію господарського товариства і здійснює інші дії відповідне до вимог ГК та інших законів.

Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запи­су про його ліквідацію до державного реєстру.

  Особливості правового статусу акціонерного товариства - публічного та приватного

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерне товариство є формою об'єднання підприємців та їх капіталів для отримання прибутку.

Характерні риси акціонерного товариства (АТ):

-діє на підставі статуту. Засновницький договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (при­ватного) розміщення акцій;

-відповідальність акціонерного товариства за своїми обов'язками тільки майном, що належить йому на праві власності;

-відсутність у акціонерів додаткової майнової відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повністю сплатили свої частки;

-обов'язковість майнової участі акціонерів в АТ та необов'язковість них персональної участі в діяльності АТ;

-статутний капітал не менше суми, еквівалентної 1250 мінімаль­ним заробітним платам; резервний капітал не менше 15% від статутного і поповнюється за рахунок щорічних відрахувань, які не можуть бути менше 5% суми чистого прибутку);

-корпоративний характер управління і відповідна система органів: вищий орган - загальні збори акціонерів; виконавчий - правління, контрольні-ревізійна комісія (за фінансово-господарською діяльністю, наглядова рада (за діяльністю правління);

-участь акціонерів в управлінні, яке залежить від кількості акцій що належать їм на праві власності;

-збори акціонерів вважаються повноважними (кворум) за умов;- реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не мен­ше як 60% голосуючих акцій;

-можливість залучення значних інвесторів на правах власників привілейованих акцій;

-визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій (прості або привілейовані), що належать їм на праві власності;

-кількість привілейованих акцій у статутному фонді не може пере­вищувати 25%;

-вихід акціонера з АТ шляхом відчуження акцій.

Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом. У процесі створення акціо­нерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення ак­цій здійснюється після отримання свідоцтва про реєстрацію першого ви­пуску акцій.

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли відповідно до установчого договору.

Акціонерні товариства можуть бути 2 типів: публічними (ПАТ) і при­ватними (ПрАТ).

Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про акціонерні товариства» створення акціонер­ного товариства здійснюється за такими етапами:

1)прийняття зборами засновників рішення про створення акціо­нерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2)подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію ви­пуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3)реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію ви­пуску акцій;

4)присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цін­них паперів;

5)укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуго­вування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів догово­ру про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

6)закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товари­ства;

7)оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;

8)затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

9)реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

10)подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку з ту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

11)реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

12)отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

13)видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких ви­значається установчими документами, і несе відповідальність за свої зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх внесків.

Характерні риси товариства з обмеженою відповідальністю ~ОВ):

- діє на підставі статуту;

-   резервний фонд не менше 25% від статутного і поповнюється за рахунок щорічних відрахувань, які не можуть бути менше 5% суми чистого прибутку;

-   розподіл статутного капіталу на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або нерівним);

-   відповідальність товариства за власними зобов'язаннями всім своїм майном;

-   відсутність в учасників товариства субсидіарної майнової відпові­дальності за боргами товариства, якщо вони повністю сплатили свої част­ин;

-   наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган - збори учасників, виконавчий орган-дирекція або одноосібний директор, контрольний - ревізійна комісія;

-   можливість формування виконавчого органу з найманих праців­ників, які не є учасниками товариства;

-   обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплата основного і додаткових внесків (якщо останні передбачені установчими документами або рішенням зборів учасників);

-   обмеження обов'язкової персональної участі лише випадками прийняття зборами учасників рішень з питань, щодо яких закон вимагає одностайності (визначення основних напрямів діяльності товариства затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; виключення учасника з товариства);

-   можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) ін­шому учаснику (учасникам) за згодою решти учасників чи третім особам (якщо інше не передбачено установчими документами товариства).

-   учасники товариства мають переважне право на купівлю такої частки, проте вони можуть його реалізувати протягом 1 місяця, якщо інше не встановлено статутом;

-   обмежений рух учасників;

-   учасник ТОВ зобов'язаний повідомити інших учасників про свій вихід зі складу товариства за 3 місяці до фактичного виходу;

-   можливість перетворення ТОВ у АТ або виробничий кооператив: у разі перевищення кількості учасників у ТОВ понад 100, то ТОВ має про­тягом 6 місяців бути перетворено в АТ.

-   зміна складу учасників здійснюється шляхом:

а)виключення учасника з товариства;

б)відступлення частки іншому учаснику (учасникам) за згодою або третій особі, якщо інше не передбачено установчими документами то­вариства;

в)спадкування частки учасника - фізичної особи або правонаступництва учасника - юридичної особи;

г) смерті учасника - фізичної особи чи реорганізації або ліквідації учасника - юридичної особи;

д)добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених уста­новчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову обмежену майнову солідарну відпо­відальність у визначеному установчими документами однаково кратно­му розмірі до вкладу кожного з учасників.

  Правове становище повного і командитного господарських товариств.

асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної ко­ординації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шля­хом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функ­цій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріаль­ній ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асо­ціацій може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєд­наний виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об`єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управлін­ня корпорації.

концерн - статутне об'єднання підприємств, а також інших орга­нізацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники кон­церну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реаліза­ції цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, цен­тралізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум при­пиняє свою діяльність.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом ви­падках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням ком­петентних органів місцевого самоврядування. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утво­рення об'єднання.

Відповідно до ч. 6 ст. 120 ГК України державні і комунальні госпо­дарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або кон­церну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Підприємство, яке входить до складу державного або комунально­го господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання вихо­дити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.