Особливості правового становища державних і комунальних підприємств.

Поняття та загальна характеристика підприємств.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади чи органом місцевого само­врядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та осо­бистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково - дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприєм­ництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Майно підприємства складають виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному ба­лансі підприємства.

До основних засобів підприємства належить сукупність матеріально-речовинних цінностей, що діють в натуральній формі впро­довж тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До основних засобів належать також капітальні вкладення в багаторічні насадження, на поліпшення земель і в орендовані будівлі, споруди, устаткування і інші об'єкти, що належать до основних засобів.

Підприємства можна класифікувати на види за різними ознаками.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування ста­тутного фонду в Україні діють підприємства: унітарні, корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону ста­тутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподі­ляє доходи, безпосередньо або через призначеного ним керівника ке­рує підприємством і формує його трудовий колектив на основі трудово­го найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними підприємствами є: державні, комунальні, приватні.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на осно­ві об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності за­сновників, їх спільного управління справами, участі засновників у розпо­ділі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є: кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, інші підприєм­ства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валово­го доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх та великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприєм­ства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінан­совий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн грн.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких серед­ньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік переви­щує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, по­слуг) за рік перевищує 100 млн грн.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Згідно з ч. 1 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, перед­бачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

-приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

-підприємство, що діє на основі колективної власності (підпри­ємство колективної власності);

-комунальне підприємство, що діє на основі комунальної влас­ності територіальної громади;

-державне підприємство, що діє на основі державної власності;

-підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Особливості приватного підприємства.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох громадян, іноземців, осіб без громадянства і його (їх) праці або з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Приватне підприємство не має спеціального закону, який би передбачав всі особливості діяльності приватних підприємств. Однак існують і окремі види діяльності, які передбачають особли­ві умови створення і функціонування, та одночасно належать до приват­них підприємств. Зокрема до них належать фермерські господарства.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, що виявили бажання проводити товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією з метою здобуття прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до за­кону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадяни­ном України або декількома громадянами України, родичами або чле­нами сім'ї, відповідно до закону. Воно має своє найменування, друк і штамп.

Фермерське господарство діє на основі статуту. Главою фермер­ського господарства є його засновник або інша визначена в статуті осо­ба. Глава фермерського господарства представляє фермерське госпо­дарство перед органами державної влади, підприємствами, установа­ми організаціями і окремими громадянами або їх об'єднаннями відпо­відно до закону. Він укладає від імені господарства операції і здійснює інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Глава фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, що працює за конт­рактом.

Згідно з ч. 1 ст. З ЗУ «Про фермерське господарство» членами фер­мерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, що досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спіль­ного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються по­ложень статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, що працюють в ньому за трудовим договором (контрактом).

Після здобуття державного акту на право власності на земельну ді­лянку або укладення договору оренди земельної ділянки і його держав­ної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстра­ції. Вона здійснюється у виконавчому комітеті міського районної в міс­ті ради або районною, районних міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцем проживання особи чи місцезнаходженням зе­мельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про фермерське господарство» члени фер­мерського господарства мають право на одержання безоплатно у влас­ність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Діяльність фермерського господарства припиняється у випадку:

-       реорганізації фермерського господарства;

-       ліквідації фермерського господарства;

-       визнання фермерського господарства неплатоспроможним (бан­крутом);

-       якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, що бажає продовжити діяльність господарства.

Особливості правового становища державних і комунальних підприємств.

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремле­ної частини державної власності, як правило, без поділу її на частки і входить до сфери його управління. Найменування державного унітарно­го підприємства повинно містити слова «державне підприємство».

Орган державної влади, до сфери управління якого входить під­приємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у держав­ній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господар­ського відання чи праві оперативного управління. Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і ор­гану влади, до сфери управління якого воно входить.

Органом управління державного унітарного підприємства є ке­рівник підприємства, який призначається органом, до сфери управлін­ня якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові. Законом можуть бути визначені особливості статусу керівника державного уні­тарного підприємства, в тому числі встановлено підвищену відповідаль­ність керівника за результати роботи підприємства.

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні під­приємства та казенні підприємства.

Ознаками державного комерційного підприємства є:

-   суб'єкт підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном;

-   майно закріплюється на праві господарського відання;

-   статутний фонд утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого входить підприємство, мінімальний розмір статутного фонду встановлюється законом;

-   держава та орган, до сфери управління якого входить дер­жавне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених Господарським кодексом та іншими законами;

-   збитки, завдані підприємству внаслідок виконання рішень орга­нів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було ви­знано судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкоду­ванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

-   підприємство може бути перетворено у корпоратизоване підпри­ємство (державне акціонерне товариство).

Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати і ви­конувати доведені до нього у встановленому законодавством порядку державні замовлення і державні завдання, а також враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого еконо­мічного і соціального розвитку і виборі контрагентів.

При зміні керівника державного комерційного підприємства обов'язковим є проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.

Казенні підприємства створюються в галузях народного госпо­дарства, в яких:

-законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

-основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) є держава;

-переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що задовольняються ним, як правило, не може бути рентабельним;

-приватизація майнових комплексів державних підприємств заборонена законом.

Казенне підприємство створюється за рішенням КМУ. Статус юридичної особи, якою володіє казенне підприємство, дає йому можливість самостійно брати участь в господарському звороті від свого імені, нести самостійну майнова відповідальність, мати поточні і інші рахунки в банку і печатку.

Орган, у сферу управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на ­здійснення казенним підприємством господарської діяльності, зазначає види продукції (робіт, послуг).

Найменування казенного підприємства повинне містити слова «казенне підприємство».

Орган, у сферу управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням і збереженням майна, що нале­жить підприємству, і має право вилучити в казенного підприємства май­но, що не використовується або використовується не за призначенням, і розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Казенне підприємство отримує кредити для виконання статутних завдань під гарантію органу, у сферу управління якого входить підпри­ємство.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише засобами, які знаходяться в його розпорядженні. При недостатнос­ті вказаних засобів держава в особі органу, у сферу управління яко­го входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі ві­дособленої частини комунальної власності і входить у сферу його управ­ління.

Орган, у сферу управління якого входить комунальне унітарне під­приємство, є представником власника - відповідної територіальної гро­мади і виконує його функції.

Майно комунального унітарного підприємства знаходиться в комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на пра­ві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підпри­ємство).

Статутний фонд комунального унітарного підприємства утво­рюється органом, у сферу управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.

Дві спеціальні вимоги пред’являються до найменування комунального унітарного підприємства: по-перше, воно повинне вказувати, що таке підприємство є комунальним, по-друге, містити вказівку на орган місцевого самоврядування, у сферу управління якого входить це підприємство .

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.