Тема 12. Політичні і правові вчення Західної Європи кінця 18 – початку 19 ст.

Модуль 2. Тема 10. Політичні і правові вчення західноєвропейського Просвітництва.

1. Просві́тництво — це широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття.

2. Прогрес (лат. progressus — рух вперед, успіх) — напрям розвитку від нижчого до вищого, поступальний рух уперед, до кращого.

3. Регрес – Рух назад, повернення до старих, віджилих форм, занепад, деградація; протилежне прогрес.

4. Еволю́ція — термін, який позначає сукупність усіх змін у популяції організмів протягом поколінь.

5. Революція – це якісні перетворення, стрибок у розвитку, що протиставляється простим кількісним змінам, поступовому нагромадженню вдосконалень.

6. Природа людини - це сума поведінки і типових видових характеристик, обумовлених генетичними, а не середовищними факторами.

7. Деї́зм (від лат. deus, «бог») — віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність у цьому світі (тобто, в подальшому він не втручається — на противагу теїзму).

8. Географі́чнийдетерміні́зм — це форма натуралістичних вчень, які приписували провідну роль у розвитку суспільства і народів їхньому географічному положенню; однин з різновидів детермінізму.

9. Розподіл влади — правова теорія, згідно з якою державна влада повинна бути поділена на три незалежні одна від одної (але при необхідності контролюючі одна одну) гілки: законодавчу, виконавчу та судову.

10. Державний суверенітет - це невідчужуване юридична якість незалежної держави, що символізує її політико-правову самостійність, вищу відповідальність і цінність як первинного суб'єкта міжнародного права; необхідне для виключного верховенства державної влади і передбачає непокору владі іншої держави; виникає або зникає в силу добровільного зміни статусу незалежної держави як цілісного соціального організму; обумовлене правовим рівністю незалежних держав і що лежить в основі сучасного міжнародного права.

Тема 11. Розвиток політико – правової думки у американських колоніях і США в 17 – 19ст.

1. Гомруль (англ. HomeRule, «самоврядування») - рух за автономію Ірландії на рубежі XIX-XX ст. Припускало власний парламент і органи самоврядування при збереженні над островом британського суверенітету, тобто статус, аналогічний статусу домініону.

2. Федералізм, державно-правна думка і система, також рух, спрямований на утворення союзних держав — федерацій, які є формою інтеграції близьких географічно, споріднених історично й культурно та зв'язаних іншими інтересами країн в одне ціле при збереженні самоуправління й державного статусу складових частин.

3. Пресвітеріани вірять в існування Триєдиного Бога і визнають як божественну, так і людську природу Ісуса Христа.

4. Фо́рмадержа́вногоправлі́ння — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави.

Тема 12. Політичні і правові вчення Західної Європи кінця 18 – початку 19 ст.

1. Людина (лат. Homo) — рід приматів родини гомінід. Включає вид людина розумна (Homosapiens) і близкі до нього вимерлі види.

2. Індивід—це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.

3. Особистість – це цілеспрямована людина з визначеною системою життєвих цінностей та поглядів, обраним життєвим шляхом та унікальним внутрішнім світом.

4. Громадя́ни́н — людина, яка належить до певної територіальної спільноти — міста, країни тощо.

5. Надлюди́на (нім. Übermensch) — концепція, сформульована в творчості німецького філософа Фрідріха Ніцше, як мета, до якої повинна прагнути людина в своєму розвитку.

6. Індивідуалізм – життєва позиція з протиставленням кінцевих інтересів індивіда інтересам спільноти.

7. Емпіри́зм— напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання ґрунтується на досвіді.

8. Етатизм (від фр. État — держава) — напрям політичної думки, який розглядає державу як найвищий результат і мету суспільного розвитку.

9. Лібералі́зм (фр. libéralisme) — філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу.

10. Консервати́зм (фр. conservatisme, від лат. conservo — «охороняю», «зберігаю») — визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті.

11. Утилітаризм (від лат.Utilitas - користь, вигода) -  принцип оцінки всіх явищ з точки зору їх корисності, можливості служити засобом для досягнення будь-якої мети.

12. Комуні́зм (від лат. communis — спільний, загальний) — політична ідеологія, заснована на ідеї спільного майна, суспільства загальної рівності та свободи.

13. Детерміні́зм (лат. Determinatus — визначений, обмежений) — філософське матеріалістичне вчення про загальну об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства і людської психіки, зокрема волі.

14. Імперіалі́зм (від лат. imperare — правити) — державна політика, спрямована на завоювання територій, колоній, або встановлення політичного й економічного контролю над іншими державами.

15. Суспі́льно-економі́чнаформа́ція — одне з базових понять соціальної філософії марксизму, історичний тип суспільства, цілісний «соціальний організм», що базується на певному способі виробництва.

16. Клас (від лат. classis) — сукупність, розряд, група предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості.

17. Марксизм — це закономірний етап пізнання дійсності, що зумовлювався відповідними вимогами часу й відповідними соціальними інтересами.

18. Лібералі́зм (фр. libéralisme) — філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу.

19. Соціалі́зм — поняття, що має багато значень. Під цим терміном у першу чергу розуміють:соціально-економічні ідеї, «вчення» та ідеології, чиїм основним гаслом є «соціальна справедливість»;політичні рухи, різноманітні утворення та партії, що в Новітній час відносять до «лівого» політичного спектру;в переносному значенні в політичній лексиці — політика економічного перерозподілу національного продукту країни, спрямована на соціальний захист найслабших верств населення; підтримка бідних за рахунок багатими; самоназва економічного, суспільного та політичного ладу в СРСР та країнах що в ХХ столітті були вільними або невільними сателітами СРСР.

20. Радикалізм (англ. radicalism) — духова настанова, спосіб мислення, а наслідком його також дія, що послідовно і прямолінійно йде до наміченої мети, відкидаючи будь-який компроміс.

21. Позитиві́зм (лат. positivus — позитивний) — парадигмальнагносео-методологічна установка, відповідно до якої позитивне знання може бути отримане як результат суто наукового (не філософського) пізнання.

22. Конституаналізм – політико – правова ідеологія, історично пов’язана з феноменом конституції.

23. Легітимізм (від лат. Legitimus, фр. Légitime, «законний») - політична теорія в Західній Європі (переважно у Франції), що визнає історичне право династій на рішення основних принципів державного устрою.

24. Анархіз́м— суспільно-політична течія, що прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за негайне знищення всякої державної влади шляхом стихійного бунту мас і створення федерації дрібних автономних асоціацій виробників і споживачів (союзи громад).