Ідеологічні доводи супротивників

Суть WWW як розподіленої гіпертекстової інформаційної системи складалася у введенні поняття Веб-сторінки. Сторінка (вона ж HTML-документ) — це атомарна складова WWW, що одночасно являє собою:

одиницю відображуваної інформації, видиму на екрані оглядача;

навігаційну одиницю, що завантажується при щиглику на гіперпосиланні або при виборі закладки в "Обраному";

єдина текстова адреса (URI) відповідного ресурсу;

одиницю інформації, збереженої на сервері й підлягаючому авторському виправленні й супроводу (один текстовий файл).

Фрейми руйнують ця внутрішня єдність Веб-архітектури. Фреймова Веб-сторінка складається з декількох HTML-документів, а це значить, що одиниця відображуваної інформації тепер не збігається з жодною з одиниць зберігання інформації й не є навігаційною одиницею (для одержання на екрані бажаного результату користувач повинен зробити серію переходів по гіперпосиланнях). Більше того, URI перестають бути уніфікованими ідентифікаторами сторінок: якщо просто скопіювати URI фреймової сторінки з адресного поля оглядача й помістити його як адреса посилання на свою сторінку або в "Обране", те після переходу по цьому посиланню можна побачити не те, що хотілося, а початкове відображення фреймового документа. Іншими словами, деякі Веб-сторінки виявляються позбавленими власного адреси, що суперечить самій сутності WWW.

Фреймы суперечать й основній концепції мови HTML — кожен елемент повинен описувати відповідне структурне значення, а не просто спосіб його відображення. Виникає питання: чи не занадто велике плата за досягнення простій, по суті, меті: можливості прокручивати на екрані частина Веб-сторінкі незалежно від інших її частин?

Технічні доводи супротивників

Основний аргумент супротивників фреймів, пов'язаних з їхньою реалізацією, полягав у тому, що багато оглядачів фреймів не підтримують, а, отже, розроблювачам доводиться або користуватися елементом NOFRAMES і створювати альтернативний зміст документа, або попросту писати дві версії своєї сторінки — фреймову й бесфреймовую. На сьогоднішній день більше 90% оглядачів фрейми підтримують, а тому цей аргумент застарів. Однак, кілька доводів залишаються в силі, зокрема:

Оглядачі як і раніше зазнають труднощів при печатці фреймових документів. Більше того, ця проблема взагалі не має єдиного рішення. Що саме повинен оглядач виводити на принтер, коли сторінка містить кілька фреймів із прокручуванням: копіювати поточний стан свого вікна або розширювати (незрозуміло, щоправда, як) розміри фреймів, щоб надрукувати їхній уміст повністю?

З аналогічними труднощами зіштовхуються й пошукові системи — їхні роботи не знають, які складові фреймових документів потрібно включати в результати пошуку. Наприклад, пошуковий робот системи Lycos попросту ігнорує фреймові документи, а робот системи Alta Vista включає в результуючу базу даних всі документи підряд.

Створення сторінок з використанням фреймів набагато складніше, ніж звичайних HTML-документів. Це приводить до того, що багато користувачів, не усвідомлюючи всіх підводних каменів, створюють свої сторінки з помилками й не розуміють, як від цих помилок позбутися.

Правильне» використання фреймів

Вище розглянуті кілька серйозних причин, які пояснюють, чому фрейми використаються порівняно рідко. Проте, вони використаються на багатьох Веб-вузлах, і тут формулюються правила застосування фреймів, мінімізуючи їхні недоліки.

Найбільш безпечним є використання вкладених фреймів. У цьому випадку зберігається підпорядкованість вкладених об'єктів головній сторінці, а тому не виникає проблем з адресацією сторінок (хоча проблема печатки вмісту вкладеного фрейму однаково залишається). На жаль, на сьогоднішній день елемент IFRAME підтримується тільки оглядачем Internet Explorer.

Теперь можна розглянути використання зовнішніх фреймів. Нехай документ, що містить елемент FRAMESET, називається головним, а всі інші документи, які завантажуються в його фрейми — підлеглими.

Необхідно забезпечити, щоб при переході по гіперпосиланню змінювався й URI сторінки в цілому. Для цього потрібно створити свою пару головний документ — підлеглий документ для кожного з тих документів, які будуть поміняти один одного у вікні фрейму, і включити атрибут target="_top" в усі гіперпосилання підлеглих документів, наприклад: <A href="mylink.htm" target="_top">. Додавання цього атрибута приводить до того, що при завантаженні нового документа оглядач видаляє всі фрейми й заповнює вікно новим набором фреймів. Цей набір може збігатися зі старим, але URI сторінки зміниться на URI мети, що й необхідно. Єдине виключення: атрибут target="_top" не слід включати в посилання на закладки, розміщені в тім же документі, тому що в цьому випадку не потрібно зміни URI. Якщо ж таких посилань ні, то бажаного результату можна домогтися ще простіше: помістити в заголовок кожного підлеглого документа елемент <BASE target="_top">.

Висновки

Починаючим Веб-розробникам фреймами не слід користуватися взагалі. Що стосується професіоналів, давати їм ради важко — на те вони й професіонали. Проте, уважається, що:

у міру можливості використання фреймів у своїх Веб-сторінках варто уникати;

якщо все-таки вони використаються, то треба дотримувати перераховані вище правил;

перш ніж створювати фреймову сторінку, треба розглянути можливість використати замість фреймів динамічного формування сторінок з абсолютним позиціюванням елементів.

Тема 8. Форми                                                                                  до гори ↑

Загальний опис

Всі розглянуті дотепер елементи забезпечували тільки пасивна взаємодія користувача з оглядачем — перегляд Веб-сторінок і перехід до іншим Веб-сторінкам за допомогою гіперпосилань. Однак, у багатьох випадках Веб має потребу в активній взаємодії з користувачем, тобто в одержанні від нього інформації. Для інтерактивної взаємодії з користувачем мова HTML містить т.зв. форми. Форма — це розділ HTML-документа, що поряд зі звичайним змістом містить керуючі елементи (поля уведення, кнопки, прапорці, перемикачі, меню й т.д.), а також мітки цих елементів. Користувач заповнює форму, змінюючи її керуючі елементи, наприклад, шляхом уведення тексту або вибору пункту меню, а потім пересилає заповнену форму для обробки серверу; звичайно це Веб-сервер або сервер електронної пошти.

Таким чином, центральною частиною будь-якої форми є її керуючі елементи. Кожний з них має ім'я, задане атрибутом name і діюче в межах поточної форми. Крім того, він має початкове значення й поточні значення, які є символьними рядками. Початкове значення елемента задається його атрибутами й стає поточним значенням елемента при першому відображенні форми або при її повторній ініціалізації. Надалі користувач може змінити поточне значення елемента. Коли заповнена форма пересилається для обробки, пересилається й частина її керуючих елементів у вигляді пар ім'я/значення. Такі керуючі елементи називаються успішними.

HTML підтримує наступні типи керуючих елементів:

Кнопки (buttons)

Існують три типи кнопок:

кнопки пересилання форми: при натисканні пересилають форму для обробки серверу;

кнопки скидання форми: при натисканні ініціалізують форму, скидаючи значення всіх її елементів у початкові;

кнопки загального виду: при натисканні на таку кнопку відбувається виклик пов'язаного із цією подією сценарію.

Кнопки можуть бути створені за допомогою елементів BUTTON або INPUT.

Прапорці (checkboxes)

Прапорець — це елемент, що має два стани: обраний або не обраний. Прапорець обраний, якщо встановлено його атрибут checked. При пересиланні форми успішними є тільки обрані прапорці. Прапорці створюються за допомогою елемента INPUT.

Перемикачі (radio buttons)

Перемикачі подібні до прапорців, але з однією відмінністю: якщо кілька перемикачів мають те саме ім'я елемента, те обраний може бути тільки один з них. Іншими словами, вони реалізують набір взаємовиключних варіантів. Перемикачі створюються за допомогою елемента INPUT.

Меню (menus)

Меню дозволяють користувачеві здійснювати вибір з декількох варіантів. Меню створюється елементом SELECT у сполученні з елементами OPTGROUP й OPTION.