Організаційні форми підприємництва.

Організаційно-правова форма підприємництва – форма здійснення підприємницької діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками, режим майнової відповідальності за зобов’язаннями підприємства, порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

До організаційних форм зокрема належать:

-приватне підприємство

- акціонерне товариство

- товариство з обмеженою відповідальністю

- концерн

- дочірнє підприємство

- установа.

Умовно можна розділити підприємництво на три організаційні форми:

1) Індивідуальне підприємство.

2) Партнерство(товариство).

3) Корпрорація.

Індивідуальне підприємство грунтується на праві власності однієї особи або сім'ї, котрі отримують весь дохід і несуть увесь ризик від бізнесу. Власник індивідуального підприємства несе відповідальність щодо зобов'язань підприємства в межах, визначених його статутом. Товариство (партнерство) - це об'єднання закритого типу з обмеженим числом учасників, що здійснюють спільну діяльність на основі пайової власності й беруть безпосередню участь в управлінні.
Серед рис, які характеризують товариство як форму підприємництва, виділяють: (1) фіксований склад учасників; (2) пайову участь у капіталі підприємства; (3) особисту майнову відповідальність учасників. Корпорація як форма підприємництва - це засноване на пайовій участі в капіталі об'єднання, юридичні права і зобов'язання якого відособлені від прав і зобов'язань його учасників

Державна підтримка підприємництва.

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:

- надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

- сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;

- здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

- стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;

- подають підприємцям інші види допомоги.

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємців. Вилучення нею або органами місцевого самоврядування в підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається лише на підставах і в порядку, передбачених законодавством.

Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього, вживаються заходи по удосконаленню відповідної нормативної бази.

Зробіть порівняльний аналіз правового статусу холдингових компаній і промислово-фінансових груп.

Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

Холдингова компанія - акціонерне товариство, яке володіє,
користується та розпоряджається холдинговими корпоративними
пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних
підприємств;

В першу чергу слід виділити , що промислово-фінансові групи створюються державою з метою розвитку певних галузей господарства , на відміну від холдингових компаній, які створються за ініціативою окремого акціонерного товариства.

Що цікаво , що до основних механізмів консолідації капіталу відноситься холдингова форма управління акціонерним капіталом групи, але окрім неї існують ще декілька механізмів , а тому можна сказати, що холдингові компанії мають чіткий механізм обєднання , на відміну від промислово-фінансових груп, у яких є певний вибір.

На відміну від холдингу промислово-фінансові групи мають певні обмеження у здійснення своїй діяльності : створення ПФГ забороняється у сфері торгівлі, громадського харчування. побутового обслуговування, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг.

Серед спільних рис даних обєднань слід відмітити, що вони обидва є господарськими об’єднаннями , також , що вони створються з метою розвитку та централізації , а також інтеграції у світову спільноту певної сфери господарювання.

№ 5

Гарантії та захист майнових прав суб’єктів господарювання.

Гарантії майнових прав господарюючих суб’єктів полягають у тому, що держава шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, створення спеціальних структур гарантує недоторканість майна і забезпечує захист права власності. Держава забезпечує захист прав всіх суб’єктів права власності і господарювання .
Згідно з Конституцією України примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану.
У Господарському кодексі закріплена державна гарантія недоторканості майна та забезпечення захисту майнових прав підприємців.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі і порядку, встановлених законом.
Відшкодування збитків, заподіяних суб’єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами або юридичними особами, а також органами державної влади або органами місцевого самоуправління, здійснюється згідно з Господарським кодексом України, Господарсько-процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.