Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види.

Нормативний акт господарського законодавства являє собою офіційний письмовий документ компетентного ор­гану держави, який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми господар­ського права. Поняття нормативного акта господарського законодав­ства багатозначне. Воно визначає різноманітні щодо юридичної сили, форми і сфер дій нормативні акти. Тому вони класифікуються на види шляхом визначення актів госпо­дарського законодавства за двома основними критеріями: юридичною силою актів та змістом норм господарського права, які вони встановлюють. Згідно з юридичною силою господар законод. функціонує як вертикальна ієрархічна система н.а. Структура цієї системи обумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади, які ма­ють законодавчі і нормотворчі повноваження щодо регу­лювання господарської діяльності. В ній можна виділити декілька блоків, головними з яких є господарське законо­давство, що грун -тується на статтях і нормах Конституції України про власність, про підприємництво, про компетен­цію вищих органів державної влади у нормативному регулюванні господарської діяльності. Другий блок становлять господарські закони (наприклад ЗУ «Про власність», «Про підприємства в Україні») Ще один блок нормативних актів господарського зако­нодавства становлять так звані законодавчі акти:а) постанови ВРУ з господар питань, б) Декрети КМ з господар питань, які приймалися КМУ на підставі тимчасових повноважень, делегованих йому ВРУ. Великий за обсягом блок господар законод становлять підзаконні нормативні актиа) укази розпорядження Президента України з господарських питань в) постанови та розпорядження КМУ ;г) господар н.а. міністерств, державних комітетів та інших центральних органів викон. влади д) н.а. госп. законод. міс­цевих рад та держадміністрацій

Система господарського законодавства.

У кодифікованих галузях законодавства їх системи ви­значаються структурами кодексів. Господарське законо­давство не кодифіковане. Структурними підрозділами системи господарського законодавства є окремі законодавчі (нормативні) інститути. Інститут становить собою групу (підсистему) н.а, предметом яких є комплекс однорідних відносин чи вид діяльності.Основою господарського законодавства є система статусних, або компетенційних, законів, тобто таких, які ви­значають правове становище господарюючих суб'єктів. Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються.(Наприклад закони «Про підприємництво», «Про підприєм -ства в У.») Іншим інститутом господар. законодавства є гру­па н.а., які регулюють правове становище об'єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо. Законодавство про страхуваннярегулює відносини між страховиками (страховими компаніями, створеними у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю) і страхувальни­ками щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Антимонопольне законодавство представлене в першу чергу ЗУ «Про обме­ження монополізму і недопущення недобросовісної конку­ренції в підприємницькій діяльності “, «Про Антимоноп комітет У» Законодавство про зовнішньоек діяльність. Основним нормативним актом тут с ЗУ «Про зов. екон. діяльність», який регул. такі види зов. екон діяльності: зовніш­ню торгівлю; економічне співробітництво; аісціалпшцю ні кооперацію ниробнищва, науки і техніки; економічні зв’язки в галузі будівництва; транспортні відноси­ни, експедиторські операції; надання різноманітних послуг; банківські (кредиті, розрахункові та ін.) операції.

Колізії в господарському законодавстві.

Становлення нац. господар. законод. в У. пов'яза- не з труднощами, викликаними насамперед економ. та соц.-політ. факторами. По-перше, прийняття законодавчих актів відбувається в умовах існування старого загальносоюзного законодавства, яке склалося у період панування держ. власності як основи економ. системи, директивного планування та принципу демо- кратич. централізму в керівництві економікою. Ось чому основоположні закони у галузі економіки («Про власність», «Про підприємниц- тво»,) одразу ж після набуття чинності вступили у суперечність з чинним законодавством (переду­сім з Цивільним кодексом, робота над оновленням якого невиправдано затягується). Суперечності нового законо­д. з старим не лише перешкоджають створенню пра­вопорядку в господар. відносинах, а й іноді безпосе­редньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб'єктів підприємництва. По-друге, деякі з прийнятих нормативних актів (закони «Про цінні папери та фондову біржу», «Про селянське (фермерське) господарство», Декрет КМУ «Про довірчі товариства», на момент прийняття були розраховані на регулювання не­існуючих або малорозвинених суспільних відносин. А ос­кільки будь-який закон покликаний регулювати конкретні, а не абстрактні підносний, виникли труднощі як з дією прийнятих, гак із прийняттям нових н.а. (як це було з ангимонопольним законодавством та законодав­ством про приватизацію). Крім того, відсутність чіткої і однозначної концепції побудови ринкової економіки в Україні іноді ставить законодавця в складне становище у ході розробки та прийняття законопроектів, спричиняє не­визначеність та очікування природного розвитку подій. По-третє, ще одна складність викликана припинен- ням існування СРСР та проголошенням державної незалежності його колишніх республік. Визнання верховенства законо­давства незалежних держав як одного з атрибутів держав­ного суверенітету поставило перед законодавцем завдання заповнити в господарському законодавстві вакуум, який склався внаслідок того, що загальносоюзне господарське законодавство містило ряд принципово важливих для пра­вового регулювання господарської діяльності актів, не продубльованих республіками (транспортні кодекси та ста­тути, Положення про поставки, Правила про договори під­ряду на капітальне будівництво тощо). Ці та інші упущення в українському законодавстві мають бути враховані новим парламентом У, якщо ми як держава хочемо мати стабільне і добротне законод., яке б не лише викон. роль регулятора суспіль. віднос, а й сприяло недопущенню правопоруш. суб’єктами господарювання.