Право апеляційного оскарження

Апеляційне провадження - це сукупність дій господарського суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюється з метою перевірки законності та обґрунтованості актів господарського суду першої інстанції, що не набрали законної сили і повторного розгляду справи по суті. Метою апеляційного провадження є перевірка законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, правильності встановлення місцевим господарським судом обставин справи, застосування норм матеріального права й норм процесуального права виправлення помилок.                                        Риси апеляційного провадження:

· порушується за скаргами осіб, які беруть участь у справі;

· апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових актів; ця перевірка здійснюється у повному обсязі, апеляційний суд не пов'язаний доводами скарги;

· апеляційний суд повторно розглядає справу по суті;

· перегляд за апеляційною скаргою здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого суду.

Під правом апеляційного оскарження рішення господарського суду слід розуміти право на порушення діяльності з перевірки рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Таке право надано сторонам у справі й прокурору, третім особам, особам, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до ст. 92 ГПК перегляд за апеляційною скаргою або апеляційним поданням прокурора рішення місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого господарського суду. Такі території визначено Указом Президента України від 11.07.1001 р. № 511/2001 «Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України». Справа, розглянута у Миколаївському господарському суді, підпадає під юрисдикцію Одеського апеляційного господарського суду.

Об'єктами права оскарження є рішення та ухвали, у тому числі додаткові та окремі, місцевого господарського суду, які не набрали законної сили відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК. Самостійним об'єктом права оскарження може бути як рішення в цілому, так і в його частині. У випадку оскарження частини рішення неоскаржувана частина не набуває законної сили, оскільки згідно ч. 2 ст. 101 ГПК апеляційний господарський суд перевіряє рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Справа розглядається повторно за наявними у справі і додатково поданими доказами. Але додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Сторони у справі можуть вільно розпоряджатися своїм правом на оскарження. Вони можуть реалізувати це право або не скористатися ним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право згідно зі ст. 100 ГПК відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у ч.6 ст. 22 ГПК, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.         Реалізація права на апеляційне оскарження може бути здійснена за таких умов:

· забезпечено дотримання встановленого для подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання строку;

· скаргу подано управомоченою особою;

· скаргу спрямовано тільки на рішення, яке підлягає оскарженню.