Формицив.-прав. відповідальності

Форма цивільно-правовоївідповідальності- цезасібвираженнядодатковихмайновихобтяжень, щопокладаються на правопорушника.

Цивільнезаконодавствовстановлюєрізніформивідповідальності. До них, зокрема, належать: відшкодуваннязбитків (ст. 22 ЦК); компенсаціяморальноїшкоди (ст. 23 ЦК); сплата неустойки (ст. 624 ЦК); втратазавдатку (ст. 571 ЦК) та ін.

Усіформицивільноївідповідальностіподіляються на загальніі спеціальні.

Загальною формою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань є обов'язок боржника відшкодувати збитки, заподіяні правопорушенням кредитору. Ця форма відповідальності застосовується у випадках невиконання будь-якого договірного зобов'язання, внаслідок чого вона і розглядається як загальна категорія.

Що стосується спеціальних форм відповідальності, то до них, насамперед, слід віднести деякі способи забезпечення зобов'язань, передбачені главою 49 ЦК. Серед таких способів називають неустойку, заставу, поруку, гарантію, притримання, завдаток (ст. 546 ЦК).

Характерною рисою зобов’язань відшкодування шкоди є те, що це зобов’язання недоговірні, які не існують аж до того моменту, поки не буде мати місце юридичний факт (завдання шкоди), що породжує відповідні цивільні права та обов’язки.

Суб’єктами зазначених зобов’язань можуть бути як той, кому безпосередньо завдана шкода, так і особи, вказані у законі (непрацездатні утриманці потерпілого тощо – ст. 1200 ЦК України); як той, хто безпосередньо завдав шкоду, так і суб’єкти цивільних відносин, вказані у законі (роботодавці,підприємницькі товариства, кооперативи – ст. 1172 ЦК України; держава, АРК, органи місцевого самоврядування – ст. 1172&1175 ЦК України, держава – 1176 ЦК України; батьки чи усиновлювачі або опікун чи інша фізична особа, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, яка завдала шкоду, навчальний заклад тощо – ст. 1178, 1181 ЦК України). Об’єктом цих зобов’язань є абсолютні права, що належать суб’єкту цивільних відносин, завдана яким шкода підлягає відшкодуванню