Види і форми цивільної відповідальності.

Лекція4 (2 години)

Тема 1.4. Відповідальність у цивільному праві (2 години)

План

1. Поняття і ознаки цивільної відповідальності.

2. Види і форми цивільної відповідальності.

3. Підстави виникнення цивільної відповідальності.

4. Цивільне правопорушення.

Поняття і ознаки цивільної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність є галузевим різновидом юридичної відповідальності.

У цивільному законодавстві відсутня норма-дефініція, яка б закріплювала легальне визначення поняття "цивільно-правова відповідальність".

Щодо визначення цивільно-правової відповідальності та її ознак, серед цивілістів точиться дискусія.

Зокрема, поняття цивільно-правової відповідальності нерідко пов'язують з санкцією за правопорушення. У найбільш загальному вигляді цю позицію можна сформулювати так: цивільно-правова відповідальність - це санкція (реалізація санкції) за порушення цивільного законодавства (О. Йоффе).

Ряд науковців юридичну відповідальність пов'язують з категорією "обов'язок". Наприклад, підкреслюється, що відповідальність слід вважати обов'язком, що примусово виконується, який вже існував раніше, або знову виник внаслідок правопорушення.

Відповідальність є застосуванням передбачених нормою закону чи договорузаходів державного примусу з метою відновлення чи виправлення правового (майнового становища) потерпілого чи встановлення правової превенції проти можливостіпорушення прав у подальшому.

Ознаки цивільно-правової відповідальності:

1) державний примус, який відрізняє юридичну відповідальність від інших видів соціальної відповідальності (наприклад, моральної);

2) несприятливі наслідки, що настають для її суб'єкта (в цивільному праві це, як правило, наслідки майнового характеру, майнові втрати, наприклад, відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо);

3) державний і суспільний осуд порушника за порушення норм, встановлених державою, який дозволяє відмежувати відповідальність від інших випадків настання несприятливих наслідків.

4) настає лише за наявності підстав притягнення до такої відповідальності: учинення порушення зобов’язання (невиконання чи неналежне його виконання); негативні наслідки такого порушення – збитки , фізична шкода, моральна шкода; причинний зв’язок міжпорушенням та його наслідками: вина; судове рішення про притягнення до цивільно-правової відповідальності;

Для цивільно-правової відповідальності слід особливо підкреслити, що вона є не просто санкцією за цивільне правопорушення, а таким заходом, який спричиняє певні втрати майнового характеру, тобто спрямовано діє на майнову сферу правопорушника.

Відповідальність в цивільному праві- це правовідношення, що виникає у зв'язку з порушенням встановленого договором або законом обов'язку, що має змістом покладання на особу, винну в учиненні цивільного правопорушення, негативних майнових наслідків.

Традиційно в юридичній літературі виділяють 3 функції цивільно-правової відповідальності:

· превентивну (виховно-запобіжну);

· репресивну (каральну);

· компенсаційну.

 Оскільки цивільно-правова відповідальність застосовується, передусім, у сфері майнових відносин, компенсаційна функція є в ній провідною.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність можна розглядати як застосування до правопорушника у випадку здійснення ним протиправних дій або бездіяльності передбачених договором чи законом заходів державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правових обов'язків майнового характеру (санкцій).

Особливістю цивільно-правової відповідальності є ініціативний характер її застосування. Підставою її реалізації є виключно волевиявлення учасників правовідносин, зокрема, добровільне здійснення правопорушником свого обов'язку або вимоги потерпілого щодо примусового застосування заходів відповідальності.

Види і форми цивільної відповідальності.

Класифікація цивільної відповідальності (види):

1. Залежно від підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, що порушені, розрізняють договірну та недоговірну відповідальність.

Договірна відповідальністьмає місце при порушенні цивільного обов'язку, що виникає з укладеного сторонами договору. Порушення договірного зобов'язання може полягати у невиконанні або у неналежному виконанні стороною свого обов'язку.

Договірна відповідальність - це відповідальність за порушення існуючого між сторонами договірного зобов'язання, та становить додатковий до основного, вже існуючого, юридичний обов'язок. Цей новий обов'язок приєднується до невиконаного, при цьому, як правило, не змінюючи останнього. Так, згідно з ч. І ст. 622 ЦК боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Недоговірна відповідальність - це відповідальність за порушення цивільних прав та обов'язків, що виникають не з договору, а з інших підстав (юридичних фактів). При цьому не можна ототожнювати недоговірну і деліктну відповідальність. Деліктна відповідальність настає лише у разі завдання шкоди безпосередньо особі чи майну фізичної особи або майну юридичної особи, тобто на підставі цивільного правопорушення (делікту). Недоговірною ж є, наприклад, і відповідальність недобросовісної сторони недійсного правочину, що не заснована на вчиненні цивільного правопорушення. Отже, недоговірна та деліктна відповідальність співвідносяться між собою як ціле та частина. Безперечно, деліктна відповідальність є найбільш поширеним різновидом недоговірної відповідальності.

Відмінність між договірною та недоговірною відповідальністю полягає у декількох моментах. Суб'єктом договірної відповідальності є конкретно визначена особа (боржник), яка перебуває з потерпілою особою у відносних відносинах. Суб'єктом недоговірної відповідальності може бути будь-яка особа, яка порушила суб'єктивне право потерпілого, перебуваючи з ним в абсолютних відносинах. На практиці можуть мати місце випадки, коли правопорушник та потерпілий перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій не пов'язане з виконанням цього договірного зобов'язання. За таких обставин виникає недоговірна відповідальність. Остання врегульовується переважно імперативно. Для договірної відповідальності ЦК встановлює лише загальні правила - загального чи спеціального для окремих договірних зобов'язань характеру. Вони є диспозитивними і сторони при укладенні договору мають право врегулювати питання відповідальності інакше.

Отже, форми і розмір недоговірної відповідальності встановлюються тільки законом (імперативність регулювання), а форми і розмір договірної відповідальності визначаються як законом, так і укладеним договором (диспозитивність регулювання). За домовленістю сторін у договорі може встановлюватися відповідальність за дії або бездіяльність, які у чинному законодавстві правопорушеннями не вважаються, або передбачатися інша форма відповідальності, ніж та, що закріплена у законі за певне правопорушення. Сторони також мають можливість збільшити або зменшити розмір відповідальності у порівнянні із зазначеним у законі, якщо у ньому це прямо не забороняється. Зокрема, спеціальне правило про неможливість зміни (у тому числі й обмеження розміру відповідальності) встановлено для договорів приєднання (ст. 634 ЦК).

2. Залежновідрозміруцивільно-правовавідповідальністьможе бути повною, обмеженою та кратною (збільшеною).

Повнавідповідальністьполягає у відшкодуванні (компенсації) шкоди, завданоїправопорушенням у еквівалентному (рівному) розмірі. Зокрема, збиткивідшкодовуються у повномуобсязі, якщо договором або законом не передбаченовідшкодування у меншомуабобільшомурозмірі (ч. З ст. 22 ЦК). Наявність і розмірзбитків, завданихправопорушенням, доказуєтьсяпотерпілою особою. Так, при визначеннінеодержанихдоходів (упущеноївигоди) враховуються заходи, вжитіособоющодоїходержання.

Повнавідповідальністьпроявляється і у компенсаціїморальноїшкоди (ст. 23 ЦК).

Повнавідповідальність при порушеннідоговірнихзобов'язаньвключаєтакожсплату неустойки у випадках, якщотакаміравідповідальності за порушеннязобов'язаннявстановлена договором або актом цивільногозаконодавства (ст. 624 ЦК).

В окремихвипадкахзаконодавецьвстановлюєвиняткиіззагального принципу повноївідповідальності, а саме-допускаєобмеженувідповідальність.

Обмеженавідповідальністьпередбачаєвстановлення меж розмірузбитків, якіпідлягаютьвідшкодуванню. У таких випадкахрозмірзавданоїправопорушеннямшкодиперевищуєрозмірвідшкодування. Обмеженнярозмірувідповідальностіможе бути обумовленопевним видом діяльності особи (ч. 2 ст. 924 ЦК, ст. 113 Статуту залізницьУкраїни (далі - СЗУ)), поведінкою кредитора (ст. 616 ЦК) абопотерпілої особи (ч. 2 ст. 1193 ЦК), майновим станом фізичної особи, яка завдала шкоду (ч. 4 ст. 1193 ЦК) тощо.

Обмеженавідповідальністьможевстановлюватися законом, договором аборішенням суду. При цьому не можеобмежуватися (абоскасовуватися) відповідальність за умиснепорушеннязобов'язань.

Якщо ж такеобмеженнявстановленеправочином, то вінвідповідно до ч. З ст. 614 ЦК є нікчемним.

Цивільно-правовавідповідальністьможеобмежуватисярозміромфактичноїшкоди, заподіяної майну, вартістювтраченого майна, розміромвиключної неустойки.

Сутністькратноївідповідальностіполягає в обов'язкусплатизбитків у більшомурозмірі, ніжрозмірзавданоїмайновоїшкоди. Обчисленнярозмірустягненняздійснюється шляхом визначеннязавданихзбитків та їхкратнимпомноженням. Згіднозістаттями 230, 231 ЦК у разівчиненняправочинупідвпливом обману абонасильствавинна сторона відшкодовуєіншійсторонізбитки у подвійномурозмірі та моральну шкоду. Кратнийрозмірвідповідальностіможевстановлюватися і домовленістюсторін.

3. При множинностісуб'єктного складу уразіпорушеннязобов'язаннямаємісцечастковаабосолідарнавідповідальність. При цьому вид відповідальностізалежитьвідїїрозподілуміжспівборжниками.

За загальним правилом відповідальністьспівборжниківперед кредитором є частковою(ст. 540 ЦК), тобтоокремавідповідальність кожного з них у певнійчастині, визначеній договором або законом. При цьомуприпускається, щорозмірвідповідальності кожного є рівним, якщоінше не встановлено договором, актами цивільногозаконодавства, не випливаєізсутізобов'язанняабозвичаївділового обороту.

Солідарнавідповідальністьвиникаєлише у випадках, встановлених договором або законом, зокремауразінеподільності предмета зобов'язання.

Солідарнавідповідальністьґрунтується на принципі "один за всіх", щоозначаєїїнероздільністьміжсолідарнимиборжниками (ст. 543 ЦК). Цей вид відповідальності є більшсприятливим для кредитора, оскількивінможезадовольнитисвоївимогивідразувід одного боржника, наприклад, найбільшплатоспроможного. При цьомусолідарніборжникизалишаютьсязобов'язанимидоти, доки їхнійобов'язок не буде виконаний у повномуобсязі, незважаючинавіть на те, що один із них виконавпевнучастинувимог кредитора. Солідарнавідповідальність, зокрема, маємісце в учасниківповноготоваристваміж собою зазобов'язаннямицьоготовариства (ст. 124 ЦК), осіб, якіспільнозавдали шкоду (ст. 1190 ЦК), та в іншихвипадках.

Уразівиникненнявідповідальностіу третіхосіб, які не є учасникамизобов'язання, маємісцесубсидіарнавідповідальність. Субсидіарнавідповідальністьмаєдодатковийстосовновідповідальностіправопорушника характер. Отже, реалізаціясубсидіарноївідповідальностіздійснюється "почергово". При цьомувимогимають бути висунутінасамперед до боржника і лише у разінеотриманнявідньогоїхзадоволенняповністюабочастково-до особи, яка неседодаткову (субсидіарну) відповідальність. Субсидіарною є відповідальністьучасниківтовариства з додатковоювідповідальністю за зобов'язаннямитовариства (ст. 151 ЦК), відповідальністьбатьків (усиновлювачів) абопіклувальника за шкоду, завданунеповнолітніми особами (ст. 33 ЦК) та ін. При виконаннівимоги кредитора у субсидіарногоборжника, як правило, не виникає права зворотноївимоги до основного боржника.

Окремийрізновидцивільно-правовоївідповідальності - відповідальність у порядку регресу, яка маємісце, наприклад, післявиконаннясолідарногообов'язку одним ізспівборжників (статті 544, 1191 ЦК). За таких умов віннабуває право на зворотнувимогу (регрес) до кожного з рештисолідарнихборжників у рівнійчастці, якщоінше не встановлено договором або законом. При цьомувласнасплаченачастка боргу такої особи не враховується.

Існують й іншікласифікаціїцивільно-правовоївідповідальності за різнимикритеріями.