Трудовий договір укладається зазвичай у письмовій формі.

ТРУДОВЕ ПРАВО

1. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І ВИДИ.

Трудовий договір- це угода між працівником і власником уста­нови, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, виз­начену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому роз­порядкові, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, пе­редбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Сторонами трудового договору є роботодавець і найманий працівник.

Зміст трудового договору становлять умови, визначені уго­дою сторін:

- місце роботи.Під місцем роботи розуміється певне підприємство, установа, організація, що розташовані в даній місцевості.

- трудо­ва функція працівника.Трудову функцію визначають через встанов­лення в трудовому договорі професії, спеціальності, кваліфікації для робітника і посади для службовця.

-  розмір оплати праці -домовленість про за­робітну плату, яка визначається угодою сторін на підставі чинного законодавства і не може бути нижчою за розмір мінімальної заро­бітної плати.

- час початку роботи.

Трудові договори можуть бути безстроковими або строкови­ми (укладатися на строк, визначений угодою сторін).

Трудовий договір укладається зазвичай у письмовій формі.

При укладанні трудового договору сторони можуть обумови­ти випробування з метою перевірки відповідності працівника ро­боті, яка йому доручається. Термін випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, передбачених законодавством, за узгоджен ням з профкомом — шести місяців; для робітників — місяць.

Види трудових договорів за різни­ми критеріями.

Ø залежно від терміну.

· Трудовий договір на невизначений строк (безстроковий). Це звичайний трудовий договір між роботодавцем і найманим пра­цівником.

· Трудовий договір на певний строк - це строковий трудовий договір, може укладатися лише у випадках, встановлених у законодавстві, а також у випадках, коли трудові відносини не можуть бути вста­новлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступ­ної роботи, умов її виконання або інтересів працівника.

· Особливим видом трудового договору є контракт. Під контрактом розуміють особливий вид трудового догово­ру, який укладається у письмовій формі на строк, визначений уго­дою сторін, у якому права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

· Трудовий договір про тимчасову роботу укладають з праців­никами, прийнятими на роботу до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника — до чотирьох місяців.

· Трудовий договір про сезонну роботу. Сезонними вважаються роботи, які з природних і кліматичних умов виконуються не весь рік, а впро­довж певного періоду (сезону), але не більше ніж 6 місяців. З пра­цівником, котрий виконує сезонні роботи, укладають трудовий договір.

· Трудовий договір з працівником-іноземцем останнім часом набув поширення у зв'язку з активними міграційними процесами, діяльністю спільних підприємств.

· Ще одним видом трудового договору є трудовий договір про сумісництво. Сумісництвом вважається виконання працівником, окрім основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Від сумісництва потрібно відрізняти суміщення професій і по­сад, під яким розуміється форма організації праці, коли працівник (за його згодою), впродовж робочого дня або робочої зміни водно­час з основною роботою, зумовленою трудовим договором, вико­нує додаткову за іншою професією або на іншій посаді на тому ж підприємстві, установі, організації, за що отримує відповідну оп­лату. Сумі­щення відрізняється від сумісництва тим, що робота, яка суміщаєть­ся, виконується в межах одного трудового договору, в межах робо­чого часу, відведеного для цього, і на тому ж самому підприємстві, установі, організації.

1. ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ.

Трудове законодавство передбачає наступні підстави припи­нення трудового договору:

• Угода сторін.

Будь-який трудовий договір може бути припинений за угодою обох сторін. При цьому ініціатива може вийти як від працівника, так і від роботодавця. День припинення роботи визначають сторо­ни. Звільнення проводиться за п. 1 ст. 36 КЗпП України з відповід­ним записом у трудовій книжці.

Анулювання домовленостей може мати місце лише за взаєм­ної угоди про це роботодавця і працівника.

• Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а та­кож відмова від продовження роботи у зв"язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП).

• Підстави, передбачені контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП). Звільнення за цією підставою матиме місце, якщо у контракті сто­ронами буде передбачено додаткові підстави припинення трудового договору. Ст. 21 КЗпП дає сторонам змогу передбачити таке (наприклад, невиконання сторонами взятих на себе зобов'язань за контрактом та ін.). У такому випадку в наказі про звільнення не називається підстава конкретного контракту, а узагальнена підста­ва, сформульована у п. 8 ст. 36 КЗпП.

• Припинення трудового договору за ініціативою працівни­ка.

Працівник має право розірвати будь-який тру­довий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Для такого звільнення не вимагається жодних поважних причин, головним вважається бажання працівника. Після закінчення двох тижнів роботодавець видає наказ про звільнення, зобов'язаний провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку.

Якщо працівник після закінчення терміну попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не має права звільняти його згідно з пода­ною раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запроше­ний інший працівник, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

• Переведення працівника з його згоди на інше підприємство,в установу, організацію або перехід на виборну посаду (п. 5 ст. 36 КЗпП).

• Розірвання трудового договору за ініціативою роботодав­ця.

- Звільнення працівника у зв 'язку з змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, ре­організацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату праців­ників (п. 1 ст. 40).

- Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або спиту здоров 'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП).

-Систематичне невиконання працівником без поважних при­чин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або пра­вилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. З ст. 40 КЗпП).

- Прогул (у тому числі відсутність на роботі понад 3 год упро­довж робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП). Прогулом визнається відсутність працівника без поважних  причин на робочому місці понад 3 год сумарно протягом робочого дня, наприклад, у зв'язку з поміщенням у медвитверезник, само­вільне використання без погодження з керівником днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору або терміну, який працівник зобов'язаний відпра­цювати за державним направленням після закінчення вищого на­вчального закладу.

- Нез 'явлення на роботу понад чотири місяці підряд внаслі­док тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки за ва­гітністю і пологами, якщо законодавством не встановлений трива­ліший строк збереження місця роботи (посади) при певному зах­ворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'яз­ку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (п. 5 ст. 40 КЗпП).

- Поновлення на роботі працівника, котрий раніше викону­вав цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП).

Випадком, коли роботодавець може розірвати трудовий до­говір з працівником, є поновлення на роботі попереднього праців­ника, який раніше виконував цю роботу. Звільнення за цією підста­вою допускається, коли органи, що розглядають трудові спори, поновлюють на роботі працівника, незаконно звільненого або пе­реведеного на іншу роботу.

- Поява на роботі в нетверезому стані, в стані наркотично­го або токсичного сп 'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП). дає роботодавцю право на його звільнення працівника, якщо такий стан підтверджений певними доказами: медичним висновком.

• Розірвання трудового договору за ініціативою третіх осіб. Трудовий договір може бути припинений на вимогу третіх осіб, які не є стороною трудового договору (суди, військкомати, проф­спілкові органи). Це відбувається у випадках:

- набуття законної сили вироком суду, яким працівник засуд­жений (крім випадків умовного засудження і відстрочення вико­нання вироку) до покарання, що виключає можливість продов­ження даної роботи (п. 7 ст. 36 КЗпП).

- скерування працівника за постановою суду до лікувальнотрудового профілакторію (ст. 37 КЗпП). Підставою для звільнення в цьому випадку є постанова суду про скерування алкоголіків, а також наркоманів до лікувально-трудового профілакторію;

- призов або вступ працівника на військову службу чи альтер­нативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 КЗпП).

- розірвання трудового договору на вимогу профспілкового або іншого уповноваженого на представництво трудовим колек­тивом органу (ст. 45 КЗпП), якщо керівник порушує законодав­ство про працю, колективні договори й угоди і законодавство пропрофспілки.

2. РОБОЧИЙ ЧАС: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ.

Робочий час - це встановлений законодавством або на його основі відрізок календарного часу, впродовж якого працівник відпо­відно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка ро­боти й умов трудового договору повинен виконувати трудові обо­в'язки.

Розрізняють:

· нормальний - тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год на тиж­день,

   Норма робочого часу - це встановлена законом, колективним або трудовим договором для працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період - день, тиждень, місяць.

Робочий день - тривалість робочого часу в годинах і хвилинах упродовж доби (8 год. при п’ятиденному тижні)

Робочий тиждень - тривалість робочого часу впро­довж календарного тижня. (п'ятиденний з двома вихідними і шестиденний -з одним)

· скорочений - для осіб, робота яких пов'язана зі шкідливими умовами праці та для непов­нолітніх працівників з метою охорони їх здоров'я, вста­новлено скорочену тривалість робочого часу - від 24 до 36 год на тиждень.

· неповний робочий час. При встановленні неповного робочого дня або неповного робочого тижня відповідно зменшується обсяг трудових обов'язків та заробітної плати працівника, яка виплачується йому пропорційно відпрацьованому часу, а при відрядній оплаті — за фактичним відробітком.

· Особливий вид робочого часу - надурочні роботи - роботи, які проводяться понад норму робочого часу, встановлену законодавством або локальними правовими актами. Працівники допускаються до надурочних робіт за попередньою згодою профкому у випадках, передбачених ст. 62 КЗпП. Заборо­нено залучати до надурочних робіт: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, молодших від 18 років; працівників, котрі навчаються в загальноосвітніх школах і профе­сійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні за­нять. Надурочна робота компенсується подвійною оплатою. Зако­нодавством встановлено, що надурочні роботи не можуть прово­дитись понад 4 години протягом двох днів підряд і не більше 120 годин на рік.

3. ЧАС ВІДПОЧИНКУ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ.

Під часом відпочинку розуміється визначений законом або на його підставі час, упродовж якого працівник вільний від виконан­ня трудових обов'язків і має право використовувати його на влас­ний розсуд.

Види часу відпочин­ку:

· перерви впродовж робочого дня (зміни). Перерва для відпочинку і харчу­вання надається тривалістю не більше 2-х годин. Така перерва по­винна надаватись через 4 год після початку роботи. Пе­рерви для відпочинку і харчування не включаються у робочий час і не оплачуються.

· щоденний відпочинок (міжзмінна перерва).