ФОРМИ РЕГУЛЮВАННЯ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

ТЕМА 6 ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ

План:

6.1. Характеристика проблеми іноземних інвестицій в Україні.

6.2. Форми регулювання іноземного інвестування.

6.3. Системи стимулювання іноземних інвесторів.

6.4. Основні напрямки іноземного інвестування.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОБЛЕМИ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ

Іноземні інвестиції — це всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти підприємництва чи інші види діяльності для одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Інвестування може здійснюватись іноземними інвесторами у вигляді іноземної валюти, будь-якого рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, прав інтелектуальної власності та майнових прав, прав на господарську діяльність, платних послуг, в іншому вигляді, що не суперечить українсько­му законодавству.

Інвестиції, у тому числі іноземні, є не лише механізмом роз­витку, але й способом регулювання економіки шляхом перели­вання капіталу. На сучасному етапі розвитку ринку іноземні інвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх конкурентноздатних технологій. Купівлю українських підпри­ємств чи їх частки, тобто здійснення процесів злиття (погли­нання), іноземні інвестори розглядають як привабливий спосіб інвестування з тих позицій, що зменшується ризик через неефек­тивний менеджмент. Разом із тим збільшуються шанси засто­сування передового досвіду у сфері отримання нових технологій та оборотних коштів у період затяжної кризи.

Фактори, що визначають динаміку іноземних інвестицій:

- внутрішня політична стабільність;

- характер та темпи здійснення ринкових реформ;

- стабільність економічного законодавства;

- гарантії недоторканості приватної власності та закордон­них вкладень;

- сприятливі зовнішньоекономічні умови.

Потреба в іноземних інвестиціях визначається:

- надзвичайно низькою інвестиційною активністю власних товаровиробників та громадян (в умовах тривалої економічної кризи, стагнації виробництва, шаленої інфляції процес внутріш­нього капіталовкладення останнім часом практично зупинився);

- гострою необхідністю технічної та технологічної модернізації виробництва, всієї ринкової та соціальної інфраструктури шляхом імпорту сучасних технологій, машин та устаткування;

- потребою впровадження в усі сфери господарювання нових методів управління та маркетингу.

Існує кілька напрямків залучення іноземного капіталу в Україну. Найважливіші з них:

- прямі підприємницькі інвестиції через різні форми інвестування;

- портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам цінних паперів;

- кредити та позики (гранти) міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ тощо;

- створення вільних економічних зон та точкових зон вільного підприємництва.

ФОРМИ РЕГУЛЮВАННЯ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

1. Регулювання об'єктів і сфер інвестування визначає загальні вимоги до їх вибору і формує найбільш пріоритетні напрямки вкладання капіталу.

Ніхто не може обмежувати права інвесторів щодо вибору об'єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених законодавством (об'єкти, створення і використання яких не відповідає санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам).

Відповідно до державної програми залучення іноземного ка­піталу, пріоритетними сферами інвестування визнані підприємства промислового, лісопромислового, паливно-енергетичного металургійного комплексів; машинобудування, легкої, медич­ної промисловості.

2. Податкове регулювання інвестиційної діяльності забезпечує спрямування інвестицій у пріоритетні сфери економіки встановленням відповідних податкових ставок і пільг. Зокрема, повна ставка податку на прибуток різних підприємств і організацій коливається у значному діапазоні, завдяки цьому є дієвим регулятором потоку інвестицій в окремі сфери діяльності. Для фірм з іноземними інвестиціями встановлені додаткові пільги щодо оподаткування (збільшення п'ятирічного періоду звільнення від податку на прибуток залежно від розміру інозем­ної інвестиції): на один рік для інвестицій від 500 тис. до 5 млн.; на три роки — від 5 до 50 млн.; на п'ять років — понад 50 млн. дол. США.

3. Регулювання інвестиційної діяльності здійсненням відпо­відної амортизаційної політики вже практично започатковано. Стосовно окремих галузей економіки, елементів основних фон­дів і видів устаткування дозволено користуватися нормами прискореної амортизації. Оскільки амортизаційні відрахуван­ня з вартості основних фондів і нематеріальних активів впливають на собівартість продукції, то використання норм прискоре­ної амортизації дозволяє, з одного боку, зменшити базу оподат­кування отриманого прибутку, а з іншого — у більшому обсязі формувати кошти амортизаційного фонду підприємства, які потім можуть бути спрямовані на нове інвестування.

4. Регулювання участі інвесторів у приватизації здійснюється згідно з чинним законодавством України ("Про привати­зацію майна державних підприємств", "Про приватизаційні па­пери"), яке гарантує іноземним інвесторам право брати участь у приватизації окремих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва, стати акціонером. Приваблюватиме і надання права власності на земельну ділянку, де розміщено об'єкт інвестування з іноземним капіталом і статусом юридичної особи України.

На жаль, практичні дані свідчать про повільні кроки залучення іноземних інвестицій у приватизаційні процеси. Протягом 1998 р. іноземні капіталовкладення залучалися лише у 7 випадках.

При цьому доцільно наголосити, що прискорення приватизації дозволяє істотно активізувати інвестиційну діяльність. Як показує досвід, чим більше країна просунулась шляхом приватизації, тим охочіше іноземні інвестори вкладають капітал у різні інвестиційні проекти.

5. Регулювання фінансових інвестицій, на відміну від реальних, має певні особливості. Правову основу цього регулювання становлять закони України "Про цінні папери та фондову біржу", "Про господарські товариства", Указ Президента "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії". Ці та інші нормативні акти визначають положення відносно монопольної ситуації в країні: компанії не мають права придбати понад 5 % цінних паперів одного емітента; інвестувати понад 10 % влас­них цінних паперів (за винятком облігацій внутрішньої дер­жавної позики, скарбничих зобов'язань та інших цінних па­перів, отримання доходів від яких гарантує уряд України); тримати в цінних паперах менше 70 % активів; купувати інвестиційні сертифікати інших подібних фондів і компаній, що є фінансовими посередниками.

6. Експертиза інвестиційних проектів є обов'язковою в Україні для об'єктів, що реалізуються за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів. До того ж, в основах грошово-кредитної політики НБУ та уряду чітко вказано, що, крім конкурсної основи відбору інвестиційних проектів, 50 % необхідних коштів отримувачі бюджетних коштів повинні отримувати з позабюджетних джерел.

Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній експертизі щодо дотримання екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Особливі вимоги ставляться до експертизи іноземних інвестицій. Такі інвестиційні проекти повинні:

а) забезпечувати впровадження ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій;

б) сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах;

в) орієнтуватись на зниження енерговитрат і раціонально використання сировинної бази України;

г) бути конкурентоспроможними на міжнародному ринку.

Експертизу таких проектів здійснює Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій (АМСІ), спираючись на висновки створюваної цією самою організацією незалежної експертної комісії.

7. Регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави покладено на Національний банк України. Відповідно до чинних нормативних актів, існують певні правила (умови) надання індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами інвестицій за кордоном. Зокрема:

1) резиденти (постійно функціонуючі представники) можуть здійснювати підприємницьку діяльність, створивши за кордоном фірми (філії), що повністю належать вітчизняним інвесто­рам, придбавши нерухоме та рухоме майно, цінні папери тощо;

2) інвестиції за кордоном здійснюються резидентами виключно за рахунок власних коштів, використання для цього позичкових коштів заборонено;

3) усі види грошових інвестицій за кордон мають здійснюватися лише у безготівковій формі і тільки через кореспондентські рахунки вповноважених банків у банках країн інвестування;

4) усі надходження в іноземній валюті (прибуток, дивіденди) від інвестиційної діяльності за кордоном мають бути зараховані на валютні рахунки резидентів.

8. Забезпечення захисту інвестицій здійснюється державними органами управління економікою України у різних формах. Передусім, держава гарантує такий захист усім інвесторам (інституціональним та індивідуальним). Останні мають одна­ковий правовий режим інвестиційної діяльності. Законодавство передбачає умови і порядок вивезення вкладених цінностей і результатів інвестування (прибутку). Приватні інвестиції не можуть бути безкоштовно націоналізовані чи реквізовані. У передбачених чинним законодавством випадках це може зробити держава з відшкодуванням у повному обсязі всіх збитків, пов'язаних з припиненням інвестиційної діяльності, враховуючи втра­чений зиск і моральні втрати.